Учора почала свою роботу щорічна науково-практична конференція «Запорізькі єврейські читання – 2016», організована представниками Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» («Відродження»), музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» і Запорізького національного університету. Конференція триває два дні (14-15 квітня), в її рамках проходить засідання двох секцій – «Історія та історична пам’ять» та «Філософія та філологія».
У перший день конференції відбулося пленарне засідання на базі ЗНУ, у якому взяли участь як науковці історичного факультету ЗНУ та Запоріжжя, так і представники інших ВНЗ України. Модераторами заходу виступили директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», кандидат історичних наук Ігор Щупак, завідувач кафедри новітньої історії України ЗНУ, професор Федір Турченко та професор кафедри політології та права ЗНТУ, син відомого науковця – дослідника історії євреїв Запоріжжя, одного із засновників конференції Семена Орлянського – Володимир Орлянський. 
Від імені університетської громадськості учасників конференції також привітали проректор з наукової роботи, професор Геннадій Васильчук та декан історичного факультету, професор Володимир Мільчев. Усі доповідачі підкреслили важливість проведення заходу, який має не тільки показати правдиві моменти етнічної історії єврейського народу, а й продемонструвати тісні соціокультурні зв’язки та процеси міжетнічної взаємодії у ході розгортання загальної європейської історії. Започаткований у 1989 році науковцями нашого університету, сьогодні цей захід проходить широким загалом і в ньому беруть участь відомі науковці з усіх куточків нашої країни, що демонструє актуальність цього напряму досліджень.
Учасники пленарного засідання представили результати дослідження окремих питань і напрямів, пов’язаних із історією єврейського народу на території Європи та звернули увагу на їхній внесок в розвиток національної культури України, зокрема її східної частини, на територіях якої довгий час перебували ці групи населення. Так, професор Володимир Мільчев розповів про «Єврейську масакру 1768 року у висвітленні польських хроністів-сучасників». 
Привернула увагу аудиторії й доповідь професора Вікторії Венгерської, створена у рамках досліджень лабораторії візуальної антропології кафедри історії України Житомирського державного університету ім. І. Франка, «Штетли Правобережної України: світ, який зник». Вказуючи на існування, розвиток і соціокультурне значення єврейських поселень на територіях Східної Європи у період до Голокосту, фахівець показала, як на початку ХХ ст. розпочинається швидкий процес занепаду цих культурних утворень (репресивні заходи на території СРСР у 20-30 рр., винищення єврейського народу фашистами у період Другої світової війни, репатріація євреїв на історичну батьківщину після створення держави Ізраїль), у результаті чого зникає унікальна культура цих утворень на території України і Європи.
Професор кафедри всесвітньої історії і міжнародних відносин ЗНУ Олександр Давлєтов у своїй доповіді «Ізолювання, бойкот, правові обмеження і відкритий терор: провідні вектори німецької антиєврейської політики на теренах Третього рейху (1933-1939 рр.)» продемонстрував присутнім на засіданні, як у результаті цілеспрямованої державно-ідеологічної політики антисемітизму став можливим такий злочин проти людства як Голокост. Так, у ході реалізації послідовної та цілеспрямованої діяльності НСДАП втілювалися на законодавчому та економічному рівні завдання витіснення єврейського народу з усіх галузей життєдіяльності на територіях Німеччини. Репресивні заходи (у тому числі події Кришталевої ночі, коли відбувалися спалення та руйнування синагог) у період 1936-39 рр., потім масові звільнення чиновників та працівників галузі вищої освіти, які отримали статус «неарієць», спалення літературних творів авторів єврейського походження (К. Маркс, Е. М. Ремарк тощо) – напередодні Другої світової війни, Нюрнберзькі закони (1935 р.), які мали сприяти уніфікації германської нації, рейдерські захоплення підприємств, що належали євреям тощо – все це послідовно і неухильно сприяло реалізації політики витіснення європейської нації із фашистської Німеччини і врешті-решт створило підстави для Голокосту. 
На пленарному засіданні також відбулася презентація нової праці Ігоря Щупака – підручника для 7-х класів загальноосвітніх шкіл із «Всесвітньої історії». Автор продемонстрував присутнім уривки з цього видання і на їхньому прикладі показав, яким чином можна подолати історичні стереотипи. Адже книга побудована так, що розглядає не окремо взяті моменти регіональної (або державної історії), а показує багатогранні міжкультурні зв’язки. Укладач підручника під час його створення виходив з такої парадигми, яка б дозволяла учневі поглянути на історію розвитку як свого краю, так і загальної людської цивілізації, через призму виключності, передусім, власної родини в історію рідного краю, а потім вже власної національної культури (яка складається з цілої низки етносів та етнічних груп) – у загальносвітову історію. Таким чином, формується багатогранний поліетнічний вимір історії, який допомагає людині поглянути ширше на загальні історичні процеси і сформувати більш об’єктивний, більш правдивий історичний погляд.
Надалі окремі питання історії єврейського народу у Східній Європі та їхньої включеності та впливу на розвиток місцевих культур розглядалися під час засідання секцій «Історія та історична пам’ять» та «Філософія і філологія». У рамках конференції також проходить педагогічний семінар для викладачів «Вивчення та викладання історії Другої світової війни та Голокосту: методологія, візуальний та технічний інструментарій». Семінар проводять Ігор Щупак і керівник освітніх програм Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» Ірина Піскарьова (Дніпропетровськ).
Олена Хлистун
