Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Приїзд до ЗНУ провідних тележурналістів України

Приїзд до ЗНУ провідних тележурналістів України

25.09.2006 09:11

У рамках співпраці з факультетом журналістики та з метою втілення у життя проекту «Журналістика – без брехні» до Запорізького національного університету завітали відомі телеведучі провідних українських каналів: Марічка ПАДАЛКО («1+1»), Єгор СОБОЛЄВ («5 канал») та Іванна КОБЕРНИК («ICTV»). Вони зустрілися із ректором ЗНУ Сергієм Тимченком, провели майстер-класи для студентів та стали учасниками круглого столу із працівниками запорізьких ЗМІ на тему «Корупція у журналістиці»

Під час їхньої короткої зустрічі з керівництвом ВНЗ ректор університету розповів гостям про Запорізький національний, який цього року відсвяткував своє 75-річчя та в котрому на сьогодні навчається близько 15 тисяч студентів та працює більше двох тисяч викладачів, який має чотири структурних підрозділи в інших містах України, а також про факультет журналістики, що готує спеціалістів медіа вже десятий рік. У свою чергу, Єгор Соболєв від імені всіх гостей щиро подякував деканові факультету журналістики Володимиру Манакіну за те, що він настільки ініціативно відгукнувся на їхню пропозицію завітати до ЗНУ та провести ряд заходів, направлених на втілення у життя програми «Журналістика – без замовлень та без цензури».

Представляючи журналістів студентам, викладачам та гостям ЗНУ, ректор університету жартуючи, зазначив, що у журналістиці набагато швидше можна досягти піку слави та популярності, ніж, скажімо, у науці. Крім того, він щиро подякував гостям за візит та висловив надію на подальшу співпрацю. Сам Сергій Тимченко підкреслив, що у справжній журналістиці немає місця напівправді. І майбутнє лише за тими, хто відстоюватиме правду. «А йдеться і про наших висококваліфікованих гостей, які зараз перед вами, і про тих молодих журналістів, які знаходяться у залі і через кілька років впевнено продовжуватимуть славні традиції медійної школи», - зауважив ректор.

Свої майстер-класи журналісти проводили в інтерактивному форматі живого спілкування.  Гра-експромт, яку запропонували вони своїм юним колегам, мала відповідно і спонтанну назву: «Краще – не брехати». А на початку головний модератор заходу Єгор Соболєв мав вступне слово. Зокрема, він зауважив:

- Ми хочемо, щоб ваша активність сьогодні у кілька разів перевищувала нашу. Кілька слів, чого ми тут. Є у журналістиці два явища, які роблять нас найбіднішими у прямому сенсі цього слова, які забирають частину нашої доброї репутації і які ошукують суспільство. Йдеться про «Замовну журналістику» і «Журналістику під цензурою».  І вони стають реальністю лише з провини самого журналіста. Колись я почув думку одного голландського професора, який встиг пропрацювати 30 років у журналістиці  як редактор та головний редактор, він запитував: «Ви знаєте, чому в Голландії найвищий рівень свободи преси? Тому що ми, голландські журналісти, найбільше боремося за ці свободи, вони нам потрібні для успіху, репутації та заробітку». Так от, ми тут у вас, для того, щоб мати змогу колись в Україні сказати те саме, що говорив цей голландський дідусь.

Єгор відразу підкреслив, що ця зустріч - не лекція чи мораль, а спільна робота всіх присутніх у залі. Першим та й основним питанням стартового етапу гри було «Чи є щось погане в тому, щоб взяти гроші за журналістський матеріал?». Думки студентів розділилися майже навпіл. Одні говорили про етику та стандарти, а інші зауважували, що життя – є життя, кожному доведеться дбати про родину, свій статок…

Від роздумів перейшли до практики. Студентам запропонували уявити себе вже працючими журналістами, які зібралися на справжню прес-конференцію, інформаційний привід якої – обговорення екологічної ситуації у Запоріжжі. Нафантазували і її гостей: голову управління з питань екології Запорізької облдержадміністрації Єгора Соболєва, генерального директора ЗАТ «Хортиця-сталь» Іванну Коберник та голову громадської організації «Чисте повітря» Марічку Падалко. Підтекст уявної зустрічі – гострий конфлікт між громадської організацією, яка намагається хоч якось покращити екологічний стан міста (збирає статистичні данні з теми, доводить їх до відома відповідних органів, критикує підприємства-забруднювачів, інформує громадськість), та «Хортицею-сталь» - величезним індустріальним гігантом не лише регіону, але й країни, на боці якого і державні органи, адже йдеться про найсумліннішого платника податків до держскарбниці! Гостям ставили найрізноманітніші запитання: шукали підтвердження чуток про стосунки начальника управління з питань екології та гендиректора «Хортиці-сталь», або намагалися з’ясувати, де мешкають діти цих осіб (звичайно, виявилося, що вони – в Англії…). Гра надзвичайно зацікавила зал. По її закінченні вже справжні тележурналісти проаналізували якість поставлених запитань: виявилося, що вони були занадто загальними, майже ніхто не цікавився конкретними цифрами, нечітко цитувалися слова гостей самими журналістами. Серед фахових порад студентам прозвучали наступні: запитуй більше, думай про факти та шукай альтернативну точку зору.

Заключним етапом гри стало написання інформаційного сюжету з прес-конференції. Зал поділили на три групи: журналісти держтелеканалу, телеканалу, спонсорованого ЗАТ «Хортиця-сталь» та вільної телекомпанії. Перші у своїй роботі говорили не скільки про подію, скільки прославляли губернатора: працювали під цензурою, другі – були виключно на боці свого спонсора (писали під замовлення), і лише треті – подали ситуацію правдиво: навели конкретні факти про захворювання немовлят, зменшення народжуваності у регіоні, побували у пологових будинках, де знайшли підтвердження факту погіршення екологічного стану міста на практиці: мам із хворими дітьми, вагітних, які почувалися дуже погано.

Уже самі тексти говорили самі за себе, журналістам залишалося лише завершити гру порадою: «Задумайтеся…». Цікаво, що у групах, які готували замовлені сюжети, хвалебні слова підказували самі студенти, ніхто не наважився піти проти течії, кожен сумлінно прийняв правила гри. До речі, зал за правилами ділили на три рівні частини, але біля вільного телеканалу зібралося найбільше студентів – замовленим залишилися ледь не втричі менші групи.

Під кінець студенти мали змогу поставити запитання вже реальним телеведучим. Цікавилися, в основному, біографією та особистим життям. Виявилося, що Марічка Падалко вчилася на перекладача англійської мови і в журналістику потрапила випадково: до її сусідки Лілі Підкопаєвої приїхала знімальна група, познайомилися, розговорилися і запросили Марічку на телепроби. З того все й почалося. Іванна Коберник вчилася на журналіста відразу, закінчила Київський інститут журналістики. Своїм першим позитивним досвідом вважає інтерв’ю з нардепом (татом її однокласниці) для газети «Зірка». У Соболєва історія, як у Джека Лондона: у 18 років кинув навчання, хотів стати археологом, але став не ним, а рекламним агентом. А потім перекваліфікувався у журналіста: фінансового, а згодом – політичного. Що ж до запитань про вміння поєднувати особисте життя і журналістику, у відповідь Єгор Соболєв коротко зазначив:

- Щоб зустрітися з вами, Іванна залишила вдома свого трирічного сина Богдана, який трохи прихворів, з мамою. А Марічка Падалко зараз чекає… дитину.

По закінченню майстер-класу Єгор Соболєв прокоментував його проведення:

- Якщо журналістам ще на стартовому етапі їхнього  навчання пояснювати, як важливо – не брехати, то є велика вірогідність того, що вони дослухатимуться до цієї поради. Наша ідея: на початку навчити молодь зважати на загальні цінності, тоді є шанс, що вона їх зберігатиме. «Краще не брехати» - це ідея, яка закладена у назві нашої ініціативи. Я стверджую, що жоден журналіст не досяг успіху: ні морального, ні фінансового, якщо він працював як замовний журналіст. Ті ж Дмитро Кисельов чи В’ячеслав Піховшек починали як справжні журналісти, вони мали ім’я і лише потім продалися. Ви бачите якісь позитивні наслідки цього кроку? Я – ні.

Ще одним заходом проекту стало проведення круглого столу на тему «Проблема корупції у журналістиці», до участі в якому запросили працівників запорізьких масмедіа.  

Говорили про результативність редакційної угоди журналістів «5 каналу», яку назвали інструментом працівника ЗМІ, котрий якось хоче змінити ситуацію, але зауважили, що це не елемент виховання самого журналіста, про практику комерційних сюжетів, вплив на журналіста через судові позови, створення громадського телебачення – як засіб боротьби з корупцією у журналістиці, про неналежну кількість журналістських розслідувань в українських ЗМІ.

Зокрема, Іванна Коберник, коментуючи привід їхнього візиту зауважила:

- Зараз дуже багато можливостей для справжньої журналістики. І саме тому ми організовуємо цю програму тренінгів із журналістами-початківцями різних ЗМІ нашої держави. Якщо конкретніше говорити про тему нашого круглого столу, я стверджуватиму, що найкраще боротися із замовною журналістикою, піднімаючи на неї ціни. Замовник задумається. Можливо, дешевше навчитися самому нормально розмовляти і донести інформацію так, щоб про неї написали безплатно. Корупцію у журналістиці можна побороти лише економічними методами.

Олег Шинкаренко (газета «Істеблішмент») цікавився методами боротьби з корупцією, на що Єгор Соболєв розказав, як Марічка Падалко організувала протест на каналі «1+1», вмовивши програму «Проспорт», на знак солідарності з колегами, які страйкували проти темників, не виходити у ефір.  Надія Колесникова (ОДТРК «Запоріжжя») питала, як Іванна Коберник ставиться до напівзамовних програм, Арина Шевченко, (газета «Индустриальное Запорожье») запитувала про приклади корупції у ЗМІ. Згадували і Піховшека. За розповідями Марічки Падалко, він зараз розправляє крила, незабаром знову виходитиме його програма «Епіцентр». Про неї він нещодавно сказав: «Епіцентр повертається в ефір з високими журналістськими стандартами і без застосування маніпулятивних технологій». І вже ці слова доводять наявність свого часу цих самих технологій у програмі. Тож він публічно визнав, що вони мали місце..

По закінченню круглого столу журналісти продовжили роботу зі студентами. Темою їхнього останнього за цей візит тренінгу було питання «Як поводити себе із замовником?». Поради, які стосувалися його торкалися проблеми самоцензури та методів відстоЮВАННЯ об’єктивну точку зору або ж подавання думки з різних позицій. Гості пообіцяли, що цей приїзд до Запоріжжя – лише початок їхньої плідної співпраці із Запорізьким національним університетом.

Фоторепортаж Василя Биченка