Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / У ЗНУ провели вечір-реквієм, присвячений пам’яті жертв голодомору 1932-33 років

У ЗНУ провели вечір-реквієм, присвячений пам’яті жертв голодомору 1932-33 років

29.11.2007 20:39

У Запорізькому національному університеті в рамках циклу заходів, приурочених до всеукраїнської акції з вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр., провели вечір-реквієм «Прости нас, пам’яте, прости…». Захід зібрав студентів всіх факультетів нашого університету, а його організаторами виступили викладачі та студенти філологічного факультету.

Як відзначив у своєму привітальному слові проректор з наукової роботи, професор Віктор Грищак, це вперше в ЗНУ вшанування пам’яті загиблих у ті трагічні для України роки проводиться у такому форматі і в такому масштабі.

Днями в нашому університеті проходила науково-практична конференція, на якій історики, юристи, журналісти та філологи давали оцінку одній із найстрашнішій трагедій ХХ століття, наводячи вражаючі статистичні дані та свідчення очевидців, зафіксовані в Запорізькому обласному архіві. Під час вечора-реквієму його організатори, зокрема, автор сценарію та режисер-постановник заходу, завідувач кафедри українознавства Ольга Стадніченко, апелювали перш за все до почуттів аудиторії, прагнучи, щоб присутні прожили трагедію свого народу. На це були спрямовані й показ слайдів – документальних фотографій 1932-33 рр. та фрагментів акцій із вшанування пам’яті загиблих у першій половині ХХ століття, і вірші відомих українських поетів, кожен з яких по-своєму підійшов до розкриття страшної теми штучно створеного голоду, що спустошував цілі села, і театральні сценки, що набули особливої виразності завдяки участі в них студентів напряму підготовки «театральне мистецтво». А ведучі вечора – науковий співробітник лабораторії українознавчих студій Ірина Жифарська та студент Андрій Паливода – навели вражаючі цифри про кількість жертв серед українського народу. Присутні вшанували пам'ять померлих від голоду та репресованих хвилиною мовчання, а студенти-філологи Анна Дмитренко та Роман Коробський, за дорученням керівництва університету, поклали квіти до пам’ятного знаку жертвам голодомору.

До ще одного аспекту трагічної історії нашого народу звернувся у своєму виступі завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства Віктор Чабаненко. Він нагадав присутнім, що наводячи страшні факти з історії нашого народу, ми чомусь часто забуваємо, що геноцид буває не лише фізичний, але й, що набагато страшніше, духовний. Наслідки останнього відчуваються ще й зараз, саме цим можна пояснити позицію тих сучасників, хто заперечує сам факт голодомору. Також Віктор Антонович згадав про випадок із своїх студентських років. У 1956 році, на третього курсі, на лекції з політекономії соціалізму, під час якої викладач стверджував, що в СРСР неможливі великі соціальні потрясіння, тим більше голод, він єдиний в аудиторії відкрито нагадав про кілька голодоморів, які спустошили Україну. Пізніше, під час судилища над тими представниками нашого вишу, хто заперечував офіційну оцінку «Собору» Гончара, йому нагадали і про цей мужній вчинок. В той же час, він наголосив, що ніяк не хоче цим спогадом кидати тінь на прекрасний колектив Запорізького державного педагогічного інституту, адже багато його викладачів та студентів через свою мужність та активну громадянську позицію зазнали впливу репресивної машини. «Я схиляюсь перед великими своїми та вашими вчителями, які зараз тут, разом з нами, слухають про велику трагедію нашого народу, переживаючи її заново», - так завершив свій виступ Віктор Антонович.

Петро Ребро, відомий письменник, громадський діяч, керівник науково-редакційного підрозділу Запорізької облдержадміністрації з підготовки та видання серії книг «Реабілітовані історією», третій том якого нещодавно побачив світ, випускник нашого ВНЗ, відзначив, що під час щоденної роботи в архівах дуже часто зустрічає матеріали, що свідчать про «більшовицьку бойню в ЗДПІ». Також Петро Павлович наголосив, що всі добре знають про Велику Вітчизняну війну, яка, хоч і була кровопролитною, але тривала чотири роки, тоді як ще одна війна проти всього українського народу тривала 70 років, завдавши нам вражаючих втрат. Адже лише на сьогодні опрацьовані свідчення про 10 тисяч загиблих від штучного голоду та репресованих лише у нашій області, тоді як, на думку дослідників, ця цифра може сягнути сотні тисяч. А весь наш народ, за різними даними, втратив від 7 до 10 мільйонів, а на думку іноземних істориків, можливо, і 25 мільйонів. А ще Петро Ребро відзначив, що інколи лунають пропозиції, що не варто оприлюднювати деякі факти, які надто вражають наших сучасників, але наш борг перед минулими поколіннями, на долю яких випала страшна трагедія, хоч би пам’ятати про них.

Таміла ТАРАСЕНКО