Про основні закони, що гарантують в Україні доступ до публічної інформації, а також про можливості захистити свої професійні права йшлося в інтерактивній лекції Наталії Виговської, яку вона прочитала для студентів-журналістів Запорізького національного університету.
Зустріч з регіональним представником Інституту масової інформації в Запоріжжі Наталією Виговською викликала у майбутніх медійників особливу фахову зацікавленість. Тим більше, що учасниками лекції були переважно третьокурсники, які лише наступного семестру почнуть вивчати медіаправо.
Про доступ до інформації та перепони, які можуть чинити посадовці журналістам на цьому шляху, Наталія свідчить не з підручників. Медіаексперт має значний досвід безпосередньої журналістської роботи та вже понад три роки співпрацює з ІМІ, відстежуючи ситуації з порушенням прав журналістів у Запорізькій області. Кілька кейсів, що значилися у дослідженнях ІМІ за останні місяці, вона згадала й під час лекції.
Окрему увагу лектор звернула на Закон України «Про доступ до публічної інформації», що мав би значно полегшити роботу журналістів. Адже мета цього закону – зробити роботу органів влади прозорішою й відкритішою для суспільства. Згідно з цим, наприклад, дані про тендери, закупівлі, штатні призначення, а також проекти рішень чи протоколи засідань мають бути доступними для представників громадськості. Так само, згідно зі статтею 19 даного Закону, кожна особа має право на доступ до інформації за інформаційним запитом. «Ви маєте абсолютне право писати запити та отримувати відповіді», – підкреслила Наталія Виговська.
Надалі вона продовжує: «Важливо вміти прораховувати «багатоходовки» чиновників. Журналісти мають виховувати владу». За словами медіаексперта, українське законодавство про доступ до публічної інформації само по собі є досить прогресивним. Проте проблемою і досі лишаються численні «пролазки», що їх знаходять чиновники, аби уникнути необхідності відповідати на поставлені їм запитання й надані інформаційні запити. З моменту прийняття Закону у 2011 році працівниками владних структур вигадано чимало способів уникнути його виконання. Розповіла молоді представниця ІМІ й про те, як журналісти, в свою чергу, знаходять способи обійти хитрування чиновників. Звучить комічно, але дуже наполегливим журналістам доводиться навіть ходити до чиновників… зі своїм принтером – щоб уже напевне не було можливості утримати публічну інформацію «з технічних причин».
Оскільки журналістська професія завжди передбачає роботу з «гострими темами» та наявність «гострих кутів», журналістам-початківцям важливо знати й перелік організацій, які захищають свободу слова та надають підтримку працівникам ЗМІ, блогерам, громадським активістам. В Україні однією з провідних у цій галузі є Інститут масової інформації.
«Ми повинні знати закони, аби захищати свої права. До сьогодні я не чув про 171 статтю Кримінального Кодексу. А вона надає можливість бути захищеним власною державою. Важливо знати й те, що у випадку порушення прав журналіста на отримання інформації, він має куди звернутися», – поділився своїми роздумами після лекції студент факультету журналістики Андрій Ненадов.
Як бачимо, користь від подібних публічних лекцій досить велика, зокрема для майбутніх працівників галузі журналістики. Зустрічі студентів з представниками ІМІ проводяться цими днями в різних містах України – у рамках заходів до дня вшанування пам’яті Георгія Гонгадзе та інших журналістів, які загинули під час виконання професійних обов’язків. Український журналіст, засновник інтернет-видання «Українська правда» зник 16 вересня 2000 року. Замовники його вбивства досі не названі і не покарані.
За останніми даними ІМІ, впродовж восьми місяців 2017 року на території України (не враховуючи тимчасово окупованих частин Донеччини та Луганщини, а також АР Крим) зафіксовано 173 випадки порушень свободи слова. З них найбільше випадків: перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (54), обмеження доступу до інформації (23), погрози та залякування (21 випадок).
Інна Стащук,
інтернет-портал «Пороги»
