Старт відомого книжкового фестивалю «Запорізька книжкова толока-2017» супроводжувався низкою цікавих візитів до Запорізького національного. У рамках одного з них 27 жовтня Ярина Цимбал і Олександр Стукало – представники видавництва «Tempora»– ознайомили студентів і викладачів філологічного факультету зі значним пластом малопоширених літературних творів 20-х років XXст.
Історичні реалії та особливості перебігу українського літературного процесу 20-х рр. минулого століття на сьогодні широкому загалу залишаються маловідомими, оскільки на перший план виходить політична боротьба, ідеологічна доктрина та трагедія «розстріляного відродження». Тому сучасному пересічному читачеві видається, що творчі здобутки цього періоду 
обмежуються творами М. Хвильового, В. Домонтовича й інших класиків шкільної та вишівської програми. Однак, як слушно зауважила Я. Цимбал, письменники і тоді вели досить цікавий (як для сучасної людини) спосіб життя: подорожували, захоплювалися екзотикою закордону, порушували дражливі питання ґендерних і суспільних стереотипів, працювали в руслі прогресивних ідей футуризму тощо. Усе це розмаїття відбилося в різножанровій літературі, яку сучасні книголюби «випускають» із кола своєї уваги, вважаючи більшість творів тогочасних авторів однотипними. Проте на поч. XXст. були і детективи,і фантастика, і любовні романи (а ці жанри не втрачають популярності навіть на сьогодні).
Наразі видавництво працює над популяризацією творчої спадщини 20-х рр. як серед широкого загалу, так і серед науково орієнтованої аудиторії.
Під час зустрічі читачів ознайомили з книгами:
- «Береги дванадцяти вод» – репортажна спадщина Олександра Мар’ямова. Вміщено численні різножанрові описи Одеси та Персії. Унікальність видання полягає в тому, що воно фактично є першим тиражем цієї книги, оскільки підготовлений у 20-х рр. наклад було знищено з ідеологічних міркувань (автор часто казав, що ця «книжка рідкісніша, ніж “Буквар” Федорова»).
- Антологія «Атом у запрязі» – збірка трьох фантастичних повістей, із сюжетами про тунгуський метеорит, маніпуляції з атомами й українські уявлення про роботів сторічної давності.
- «Шляхи під сонцем» – подорожні репортажі Дмитра Бузька, Гео Шкурупія, Олександра Мар’ямова, Миколи Трублаїні, Валер’яна Поліщука й Сави Голованівського. За словами Я. Цимбало, це немов справжній Instagramу формі книги.
- Антологія «Беладонна»– зразки любовного роману 20-х років, який дає детальне уявлення про побутовий аспект у житті суспільства окресленого періоду, але, однак, довгий час не популяризувався, гублячись на тлі соцреалізму.
- «Постріл на сходах» – детективи з інтригуючими сюжетами й цікавими героями.
- Чотиритомник М. Семенка, що є точним відповідником того видання, яке планував зробити автор у 1930-х рр.
У рамках презентації заступник декана філологічного факультету Оксана Проценко відзначила цінність отриманої інформації та вагомість праці упорядників збірок подібного типу, оскільки вони відкривають українському читачу нові горизонти для осягнення досі непізнаних історико-літературних нюансів епохи 20-х.
Відповідаючи на запитання, Олександр Стукало і Ярина Цимбал поділилися своїми враженнями під час роботи над зібранням і обробкою матеріалу, розповіли про складнощі укладання таких антологій (серед них – значний масив літературно-критичних публікацій та важкодоступність більшості творів, які почасти збереглися тільки в одному примірнику).
Тієї ж п’ятниці презентувало свою продукцію й вінницьке видавництво «Теза», основним напрямком діяльності якого є випуск літератури для дітей і юнацтва. Зокрема, свої книги представила відома сучасна українська письменниця Марина Павленко, творчість якої є у шкільній програмі («Домовичок з палітрою»у 2 класі й «Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських» у 7-му). Авторка зазначила, що читання художньої літератури в будь-якому віці розвиває мислення, сприяє вихованню творчих здібностей та розповіла студентському загалові про свій творчий шлях і книги, які вийшли друком останніми роками. Письменниця зазначила також, що багато чим у своєму житті людина завдячує батькам і розповіла про свою філологічну родину, адже її батьки за фахом – учителі української мови і літератури.
Субота, 28 жовтня, ознаменувалася візитом Миколи Зубкова й Олега Шинкаренка. Спілкування із Миколою Зубковим видалося досить неординарним, але навіть не формою проведення зустрічі, а, швидше, змістом обговорюваної проблеми. Вказати на щось нове у творчості Кобзаря – це справді варто поваги, адже це чи не «найвивченіша» постать української літератури, у житті якої, однак, чимало нерозгаданих таємниць. Так, зокрема, було дуже цікаво вперше почути рядки зі «Сну» («На панщині пшеницю жала…»), яких немає в жодному українському виданні творів Тараса Григоровича через «вдалу» корективу ідеологічних цензорів. Суперечливі думки викликала розповідь про харківський правопис, оскільки впровадити подібний проект, очевидно, буде складно, проте важко заперечити, що і в чинному виданні «Правопису» є чимало дискусійних моментів. А надто ж – що розроблені правописні концепції допоможуть неабияк збагатити лексичний фонд мови, хоча внормувати їх справою кропіткою.
Підкреслено постмодерний світ Олега Шинкаренка спочатку подивував оригінальними образами, потім – змусив замислитись над концепцією подачі, яка через певний час здалася досить-таки глибокою у плані мовно-психологічного навантаження тексту. Зрештою, автор вразив багатоманітністю оповіді: гумористичні вкраплення, серйозність тону оповіді давньоруською мовою, яка доповнила загальні україномовні моменти уривку з книги, зробили своє: контакт між автором і читачем встановлено.
Олександр Смирнов,
студент 2 курсу філологічного факультету
