Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Навчання в університеті запам’яталось доброзичливою атмосферою: Наталія Олегівна Гринь

Навчання в університеті запам’яталось доброзичливою атмосферою: Наталія Олегівна Гринь

Навчання в університеті запам’яталось доброзичливою атмосферою: Наталія Олегівна Гринь
03.11.2017 15:55 Все Головні новини Факультети Філологічний проект майстри своєї справи наші випускники факультет журналістики прес-служба відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування

Колишня випускниця ЗНУ, а нині – вчителька української мови та літератури Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 38, Наталія Олегівна Гринь поділилась розповіддю про те, як навчання на філологічному факультеті сприяло її професійному становленню та формуванню світоглядних орієнтирів.

 

- Скажіть, будь ласка, скільки років Ви вже працюєте в школі?

- З 2002-го. Тобто в цьому році я вже 15 років як учитель української мови та класний керівник одночасно.

- Коли думаєте про ЗНУ – свою alma mater, які спогади найперше виринають?

- Винятково приємні: молодість, радість… Так склалось, що викладачі, які читали дисципліни на нашому факультеті, всі були мудрими людьми. Вважаю, мені дуже пощастило, що я зустріла на своєму життєвому шляху цих порядних, освічених людей, які дали мені заряд мудрості, натхнення, віри в те, що можна стати такими ж як вони.

Це, насамперед, Віктор Антонович Чабаненко – розумна людина і дуже харизматична особистість! Просто стоячи поруч із ним, навіть коли він нічого не говорив, я відчувала його сильну ауру. Пам’ятаю, їду якось у маршрутці, а він на зупинці зі своїм шкіряним портфелем чекає на транспорт. Я відразу подумала: така особистість і їздить із нами у звичайному транспорті, в маршрутці… Він працював на кафедрі загального і слов’янського мовознавства. Колись зайшла туди та випадково почула розмову між викладачами. Віктор Антонович сипав фразеологізмами, а я стояла  і думала: вау, я так не вмію! До кожного речення він міг дібрати влучний фразеологізм і так вміло ними оперував, аж дух захоплювало.

Чабаненко подобався перш за все простотою у спілкуванні зі студентами, завжди можна було спокійно до нього підійти, поговорити. У нас лекції читав. Коли приймав іспит, ніколи не заглядав, чи є у кого «шпори». Навіть якщо у студента і була шпаргалка, він оцінював та зараховував усну відповідь, тому відразу бачив, знаєш ти цей білет чи прочитав списане.

Декан наш, Ольга Дмитрівна Турган, теж розумна жінка, але ми її боялися, навіть підійти зайвий раз не наважувались, а до Чабаненка можна було запросто звернутися без вагань. Він був із народом, тобто з нами, студентами, такий простий, водночас – розумний, така височінь, така глиба…

Взагалі всі викладачі у нас були хороші. Пригадую також свого керівника дипломної роботи – Кравченко Валентину Олександрівну. Дуже досвідчена, розумна, завжди допоможе, підтримає, підставить плече.

- Які поради від університетських викладачів запам’ятались Вам найдужче?

- Вони завжди були готові підтримати і я це пригадую із великою вдячністю. Дуже добре пам’ятаю Тараса Григоровича Шевченка, завідувача кафедри української мови. Якщо не помиляюсь, він очолював «Просвіту». Після університету так склалось, що я теж була у цьому товаристві… До речі, коли я навчалась, ми досить близько спілкувались із ним. Його допомога виявлялася у слушних порадах, для нашої школи він подарував дуже багато енциклопедичної літератури, якою наразі ми користуємося, – тлумачні словники, дуже багато збірок письменників нашого краю. Це був один із тих викладачів, з якими було надзвичайно приємно спілкуватись і завдяки яким розумієш, що час, проведений у стінах університету, не згаяний даремно.

- Скажіть, чи були в характері когось із Ваших викладачів риси, які Ви мріяли перейняти та розвивати в собі?

- Як казав відомий російський письменник Євген Іванович Замятін, «всё великое – просто». Мені дуже подобалось, коли викладачі, які мали наукові звання, досвід, повагу всієї країни та за її межами, поводились із нами так, що до них можна було спокійно підійти і поговорити. Вони не дивились на тебе, як на недосвідченого студента, вони сприймали тебе як особистість і це було дуже приємно. Ми могли не завжди все знати, коли вивчали якісь теми, але ставлення до нас все одно було рівне, доброзичливе.

Сподіваюсь, що перейняла цей досвід у моїх колишніх викладачів. Працюючи в школі, намагаюсь кожному учневі показати, що він – індивідуальність, особистість, неповторний і унікальний. Що теж може бути розумним…

- Чому саме українська філологія? Чи не шкодуєте, що обрали саме цю професію?

- Якщо чесно, спеціальність я обрала майже випадково. А визначитись мені допомогла моя шкільна вчителька, класний керівник, вчитель української мови та літератури Довжинок Інна Василівна. Саме завдяки їй я потрапила на українську філологію. І вже в університеті мене навчили по-справжньому любити українську мову, українську культуру. Я дуже прагнула, навчаючись в університеті, почати розмовляти українською. Але через невпевненість лише частково переходила, а потім знову поверталася до російської. Університет навчив, дав знання і розуміння того, наскільки важливо говорити українською мовою в Україні. І сьогодні це вже у мене ввійшло в звичку.

- Тобто у своєму повсякденному житті зараз Ви спілкуєтесь тільки українською?

- Не завжди. Зі своєю донькою намагаюсь говорити українською: нехай теж звикає для того, аби в російськомовному середовищі не губилася, знала значення багатьох слів. У школі розмовляю лише українською. Із новим поколінням п’ятикласників намагаюся навіть на перервах розмовляти українською. Не завжди вдається відповідати українською мовою, коли до тебе звертаються російською: автоматично даєш відповідь тією ж мовою, якою звернулися.

- Як Ви оцінюєте сучасне покоління учнів у порівнянні зі школярами минулих років?

- Сучасні старшокласники, ті, які прагнуть чогось досягти у своєму житті, є досить здібними. Вони набагато більше знають, набагато швидше знаходять необхідну інформацію, ніж ми свого часу. Завдяки новим технологіям, комп’ютерним знанням, інтернету, вони набагато ефективніше орієнтуються в інформації, ніж ми. Тому в цьому вони є стовідсотково здібними. І темп життя зараз інтенсивніший у порівнянні з роками, коли навчалась я. Або навіть у порівнянні з моїми попередніми класами, які я випускала раніше. Все було повільно: поки підеш до бібліотеки, знайдеш необхідну літературу, розгорнеш словничок… А зараз на уроці майже кожен може відкрити електронний словничок й подивитись там усе, що треба. А головне, учні набагато швидше отримують інформацію і видають її на уроці, тож можна відповідно швидко переходити до наступного питання уроку. Я вважаю, це доволі зручно й економить час.

- А як щодо дисциплінованості?

- По-різному. Як тоді, так і зараз, є учні гарні, які знають для чого вони прийшли до школи. Учні, які свідомі, звичайно, дисципліновані, а ті, які не знають, з якою метою вони сидять в 11 класі, просто сидять. Дисципліна в них є, але знань вони не здобувають. Або якщо взяти середню ланку, теж багато хто не розуміє, навіщо вони прийшли до школи; мати сказала іти, тому й прийшли. Але є й такі, хто дійсно має намір здобувати знання, чомусь навчитись, із ними дуже приємно спілкуватись і працювати на уроках.

- Чи говорите Ви з учнями на тему, ким би вони хотіли стати в майбутньому? Коли саме це відбувається і в якій формі - ігровій, чи, можливо, проводите тести?

- Найчастіше це трапляється на уроках під час вивчення якихось творів із літератури, коли можна принагідно замислитись над тим, який шлях ти для себе обираєш. Це питання, про які можна і на уроці поговорити, і на перерві, якщо учень звертається. Даю пораду саме за тими здібностями та нахилами, які є у дитини, адже до кожного має бути індивідуальний підхід. На класних годинах також спілкуємося, їздимо на різноманітні міські заходи з профорієнтації. Останній такий захід проходив у Козак Палаці, ми їздили з моїм цьогорічним випуском учнів. У першу чергу раджу обирати свій рідний Запорізький національний університет, звичайно.

- Чи були серед Ваших учнів такі, хто дотримався Ваших порад?

- Так, і з першого випуску, і з другого. Дуже багато учнів обрали ЗНУ і я рада за них.

- Що б Ви побажали нинішнім викладачам університету?

- Працювати з натхненням, щоб кожного дня ними захоплювались студенти. Якщо студентам будуть подобатись їх викладачі, вони братимуть із них приклад і стануть у майбутньому такими ж хорошими людьми і фахівцями своєї справи.

 

Підготувала Алла Яременко,

першокурсниця факультету журналістики ЗНУ

 


Схожі новини