У Запорізькому національному університеті освітяни активно співпрацюють зі школами міста й області. Колектив вишу пишається тим, що багато його випускників після отримання вищої освіти обрали педагогічну кар’єру. Цієї осені в університеті стартував новий інформаційно-просвітницький проект «Майстри педагогічної справи». У його рамках на читачів чекають чимало газетних та інтернет-публікацій про кращих фахівців різних галузей, які свого часу навчалися в нашому виші.
Цього разу читачі можуть завітати до Запорізької гімназії № 6. Щоб бути хорошим викладачем, потрібно любити те, чому вчиш, і любити тих, кого вчиш. Цю відому істину підтвердили прес-службі ЗНУ сучасні педагоги гімназії. Поспілкувавшись із вчителями іноземних мов, історії та педагогом-організатором – випускницями ЗНУ в минулому, ми дізналися, із яких причин вони обирали спеціальності у виші, що вважають головним у роботі з дітьми, яким для них є ідеальний Учитель і чи виправдалися їхні очікування, пов’язані з професією?
Ірина Володимирівна Остапова закінчила ЗНУ в 2006 році і в гімназії працює з 2008 року. Вона розповіла нам про особливості роботи на посаді педагога-організатора:
- На навчання в ЗНУ я потрапила за направленням після педагогічного училища. Я вчилася на спеціальності «соціальна педагогіка» і зараз працюю педагогом-організатором. Моя робота відрізняється від звичного учителювання – якщо там є навчальні прописані програми, то тут багато що залежить від мене і від мого бачення. Мені доводиться з року в рік змінювати аспекти в роботі – в організації заходів, концертів, творчих виступів. Наприклад, щоб дітям була цікава система самоврядування, програми коригуються і змінюються кожні три роки. Без нововведень не буде віддачі – ініціативності й активності учнів. А яким повинен бути гарний учитель, точно сказати не можу, але особисто для мене головне: він має любити дітей! У роботі з ними потрібно бути справжньою активісткою, ентузіасткою і альтруїсткою.
Учителька англійської та німецької мов закінчила ЗНУ в 1993 році і вже через рік почала роботу у гімназії. Олена Володимирівна Усатая розповіла, чому її вибір припав на іноземні мови:
- Для навчання я обрала факультет романо-германської філології в ЗНУ, спеціальність 
«німецька та англійська мови». Із дитинства мріяла працювати перекладачем. Здійснивши цю мрію, зараз викладаю у школі. Учитель із великої літери, у першу чергу, це той, хто любить дітей. А також це – людина, якій подобається її професія. Найважливіше, він шукає нові шляхи для досягнення своїх цілей. Це людина, яка сама навчається.
Кращими рисами свого вчителя її ж учениці назвали глибоке розуміння дітей: «Наша вчителька завжди дає другий шанс. Олена Володимирівна покаже і пояснить, як зробити правильно. Пояснюватиме, щоб всі й до кінця зрозуміли правила, завдання, приклади». А ось сама Олена Володимирівна вважає, що їй іноді не вистачає наполегливості в своїй роботі. Тому прагне вдосконалювати себе в цьому напрямі.
Про вибір своєї професії і любов до неї нам також розповіла вчителька історії і права Валентина Георгіївна Почтар, яка вже 25 років працює в школі, відтоді, відколи закінчила Запорізький державний університет, отримавши у ступінь магістра в 2010 році.
«Дуже подобався предмет ‘’історія’’ ще в школі. У мене була чудова вчителька. Це була перша причина піти вчитися на істфак. Ще й тато схвалив такий вибір: вчитися на історичному факультеті в ті часи, ще за Радянського Союзу, вважалося престижним і могло стати початком кар’єри держслужбовця. Та остаточний вибір на користь цього факультету я зробила через прагнення якнайкраще опанувати предмет, мене приваблювала можливість добре знати минуле й сучасне. Ця моя любов історії ще й донині не пройшла. Я дуже люблю свій предмет і роботу в школі».
Під час розмови про «Вчителя з великої літери» Валентина Георгіївна згадує і свого першого вчителя, і вчительку історії, яка своїми захопливими уроками сприяла вибору професії в майбутньому, і класного керівника: «Ось ці вчителі, які мене навчили працювати якісно, любити і відповідати за те, що я роблю. А взагалі, ідеальний учитель – це людина, яка може дати знання, знає, як їх дати, шалено любить дітей і... Напевно, це той, кого пам'ятають діти після завершення школи, а знання, отримані на його уроках, допомагають випускникам у житті».
Про свої особисті якості вчителя Валентині Георгіївні говорити складніше, адже вона звикла розповідати про своїх учнів, а не про себе: «Я – позитивний учитель. І вчитель, з яким можна поспілкуватися на будь-які теми, а не лише щодо його предмета. Особисто щодо власного вдосконалення, я б із задоволенням попрацювала над своєю пунктуальністю та організованістю.».
Підготувала Аліна Деревянко,
студентка факультету журналістики
