На історичному факультеті провели презентацію книги відомої львівської дослідниці про долю українок в ГУЛАГу
Двадцять першого лютого на базі історичного факультету ЗНУ відбулася презентація книги «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти». Книгу викладачам і студентам університету, а також усім, хто цікавиться історією і завітав на захід, представила сама автор – відома львівська вчена, професор Інституту народознавства НАН України, голова Української асоціації дослідників жіночої історії Оксана Кісь.
На початку заходу декан історичного факультету, професор Володимир Мільчев привітав шановну гостю від імені всіх присутніх в аудиторії. Він висловив впевненість, що представники історичного факультету вже знайомі з численними науковими розвідками пані Оксани. Він також порадив присутнім скористатися нагодою і поставити дослідниці питанні, пов’язані з темою книги. Адже це – перше історико-антропологічне дослідження повсякденного життя українок-політв’язнів радянських концентраційних таборів.
Голова Запорізького наукового товариства ім. Я.Новицького, доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Сергій Білівненко подякував шановній гості за дієву участь кілька років тому у проекті товариства – «По той бік Дніпра», зокрема надання записів усної історії мешканців Західної України. Метою реалізації проекту було розкриття концепту «чужого» в уявленні сучасних мешканців нашої держави та подолання стереотипів, пов’язаних із місцем проживання.
Для видання монографія дослідниця провела велетенську роботу. Основою її наукової розвідки стали спогади жінок, які мали досвід політичного ув’язнення в таборах і в’язницях ГУЛАГу, передусім у 1940-1950-х роках. Цей проміжок часу був обраний не випадково. На початку заходу пролунали страшні цифри: загальна кількість в’язнів у таборах СРСР у період із 1929 по1956 рр. становила 25-30 млн (у дослідників існують різні версії). Серед них загиблих – понад 13 млн. Якщо у 1941 році частка жінок серед ув’язнених становила приблизно 7,6%, то у 1945 р. – близько 30,6%.
Для створення цієї книги дослідниця вдалася до мемуарів, листів, збірок спогадів колишніх ув’язнених і записаних дослідниками усно історичних інтерв’ю. Загалом у книзі використано спогади 120 жінок. Здебільшого, це – українки з західних регіонів, які так чи так були причетні до національного підпілля, співпрацюючи з ОУН і УПА чи просто підтримуючи національно-визвольний рух. Також використано свідчення і представниць інших національностей (польок, росіянок, єврейок, німкень), у спогадах яких були виразні сюжети про українських жінок. Оксана Кісь зазначила, що з моменту видання книги до неї звернулися ще 6 осіб – жінки, що перебували в ГУЛАГУ чи їхніх родичів, аби надати спогади.
За словами Оксани Романівни, її свого часу вразили слова однієї із респондентом, яка розповідала про страхітливі роки перебування в ГУЛАГу: «Ми вижили, отже ми перемогли». Саме про стратегію виживання українок у таборах, збереження ними своєї людської, гендерної та національної ідентичної, а отже, в кінцевому випадку, про їхню перемогу, йшлося під час лекції-презентації книги.
Виступ ученої супроводжувала відеопрезентація із фотографіями героїнь її книги та цитатами із їхніх спогадів і листів. «Зроблено це було для того, щоб дати голос тим жінкам. Цією книгою я намагалася дати їм шанс бути почутими ширшою аудиторією», – відзначає Оксана Кісь.
Вона розповіла про жахливі умови побуту. Про прагнення жінок вистояти, об’єднавшись у «сестринства». Про те, як ціною неймовірних зусиль вони, попри суворі заборони, проводили релігійні обряди, вишивали і співали разом, як спільно раділи листам із волі – свідченням того, що когось із бараку чекають рідні, переймаються через неї.
Окремою болісною темою, розглянутою на презентації, стала розповідь про долю дітей, народжених у неволі, відірваних від матерів і відправлених у дитбудинки.
Оксана Кісь зазначила, що ця тема чекає на своїх дослідників-істориків. Вона висловила сподівання, що знайдуться охочі поводити дослідження в цьому напрямку й надалі.
Адже дізнатися більше про цей період історії, почути розповіді жінок попередніх поколінь і зрозуміти їхню трагедію й мужність – то подолати травму поколінь. А отже, знайти силу на подальший поступ.
Фотогалерея:
https://www.facebook.com/pg/univerzp/photos/?tab=album&album_id=1930827416946642
Таміла Тарасенко
