Любов до дітей та вміння мотивувати їх до навчання й зацікавити – ці поняття є базовими в роботі випускниці ФІФ за спеціальністю «Англійська мова і література» ЗНУ Анастасії Миколаївни Логвин, яка стала учасницею проекту вишу «Майстри педагогічної справи». Вона успішно закінчила бакалаврат у 2005 році і наразі є керівником методоб’єднання вчителів іноземних мов запорізької гімназії № 93, фахівцем вищої категорії та вчителькою-методисткою, що викладає англійську мову. Анастасія Логвин працює з 5, 9 та 10 класами. Про особливості спілкування із учнями, новітні методи навчання та студентські спогади йшлося під час інтерв’ю з нею.
-Анастасіє Миколаївно, яким має бути сучасний вчитель? Якими якостями володіти?
-Ключове слово у фразі – сучасний, тож, передусім, він добре орієнтується в новітніх технологіях. У всіх є мобільні телефони, інтернет, і це дуже допомагає в підготовці уроків. Я часто застосовую на уроках тестування в додатках у режимі онлайн. Але існують такі якості, які завжди мають бути у вчителя. Це – любов до дітей та до професії. Якщо їх нема, то які б технології не застосовувались – буде важко, бо діти все відчувають: не буде контакту чи фідбеку від учнів.
-Чому Ви обрали саме професію вчителя? Що Вас надихнуло?
-У мене в родині – вчительська династія. Моя мама – учителька російської мови та літератури. Моя старша сестра також викладає, навчає дітей історії, працює завучем. Перед моїми очима був гарний приклад, тому я вирішила теж піти цим шляхом. Під час навчання в педучилищі в нас проходила практика, тож я одразу зрозуміла, що це – моє. Я легко знаходила контакт із малечею.
-Як Вам у професії допомогла університетська освіта?
-Найголовнішим було те, що ми поглиблено вивчали мову, її розвиток. Я й досі пам’ятаю, як ми розбиралися із Great Vowel Shift (посміхається). Також мовознавство стало в нагоді, воно допомагає краще зрозуміти звичайні процеси, які відбуваються в мові, і пояснити це доступно дітям. Викладачі намагалися дати максимум знань. Вони викладали предмети англійською мовою, застосовували на той час нові підручники та навіть надавали нам для 
тренувань роздруківки тестів TOFEL. Коли я навчалась у школі, у нас не було доступу до таких ресурсів. Гарні були лекції в Юлії Іванівни Голуб. Вона потім стала керівником мого дипломного проекту. Університет навчив самостійно опрацьовувати інформацію. Викладачі завжди були готові допомогти, можна було до будь-кого з них звернутися з важливими питаннями. До речі, завдяки навчанню в університеті з’явилося бажання читати літературу англійською мовою, бо в нас була інтерпретація тексту, де ми знаходили підтекст, символи та деталі сюжету й мови героїв. У перекладі рідко зберігаються такі елементи, а в оригіналі книги все є. Вони навіть мають трохи інший смак і сенс. І ось за це я дуже вдячна, це був гарний і корисний досвід.
-Анастасіє Миколаївно, яким було Ваше навчання у виші?
-Найбільше, звичайно, запам’ятовуються екзамени, бо дуже хвилюєшся в ці моменти. Ми вивчали німецьку мову як другу. Її читала молода викладачка, але дуже сувора і принципова. Ми інтенсивно готувалися до практичних, а на екзамен нам дали готувати чимало тем. Я розуміла, що максимум зможу розповісти 5 (бо це був перший рік вивчення німецької для мене) і дуже переймалася. Але розпочався екзамен, вона перевірила зошити, відвідуваність на лекціях і підготовку на семінарах, після чого поставила відмінні оцінки тим, хто брав активну участь у цій роботі.
-Сьогодні молодь досить вимоглива, оскільки володіє величезною кількістю джерел інформації. Як сучасному вчителю бути цікавим для сучасного учня?
-Діти дуже люблять, коли ти передаєш їм якусь інформацію через власний досвід. Також сьогодні є багато міжнародних проектів, у яких діти беруть участь. Особисто я намагаюся раз на місяць проводити відеоконференції з європейськими школа
ми чи навчальними закладами Туреччини. Це мотивує підлітків вчитися розповідати щось про себе, презентувати свою школу, місто, державу учням з інших країн. Взаєморозуміння між тінейджерами – це найголовніше. Також вони можуть порівняти свій рівень володіння мовою та рівень своїх співрозмовників. І дуже радує, що наші діти демонструють достатні й високі можливості в спілкуванні. Але я також підтримую й традиційні форми спілкування і розвитку мови, наприклад, діти відправляють паперові листи учням, із якими вони спілкувалися під час відеоконференції. Їм це завжди подобається.
-Кожен учень – особистість. Як знайти підхід до школярів?
-По-перше, необхідно стати на один рівень із дитиною, бо вона відчуває дуже гостро зверхнє ставлення, коли ти з нею спілкуєшся, як король зі своїм підлеглим. Одразу буде «стіна» й проблеми в спілкуванні. По-друге, учні не прощають приниження, особливо при своїх однолітках. Якщо вчитель незадоволений поведінкою дитини, то краще висловити це наодинці. А якщо вже наговорив чогось зайвого, то обов’язково має знайти сили вибачитися перед учнем. У мене був такий випадок, я не стрималась й образила одного хлопця. Але потім зрозуміла, що я сама спровокувала й не мала права ображати. Я вибачилась, і дитина теж визнала, що вела себе не дуже коректно. Треба пам’ятати, що вони – це маленькі особистості, і ми іноді своїм поглядом чи неувагою можемо зачепити їх. Звичайно, любов до дітей перемагає все.
-Які успіхи у Ваших учнів? Чим особливо пишаєтесь?
-Коли я тільки почала працювати, мені дали 2-ий клас. І дівчина, у якої я вик
ладала, виїхала до США. Вона провчилась у мене до 7 класу. Ця учениця надіслала мені дуже приємного листа, в якому подякувала за мою мотивацію вчити мову. У США вона потрапила до класу обдарованих дітей. Зараз їй вже десь 24 роки, і вона інколи мені пише в соцмережах та розповідає про свої успіхи. Для мене саме особисті перемоги дитини важливіші за перемоги на олімпіадах чи в конкурсах, адже все це дуже відносно. У мене є учні, які успішно підтвердили рівень B2 та C1, складаючи TOFEL та IELTS. Єдине, чого трохи не вистачає, – це спілкування саме з носіями мови.
-Як виховати талант? Яка роль вчителя у цій справі?
-Безумовно, є діти, у яких від природи існують здібності до вивчення мови. Але іншим це дається великою працею. Єдиного рецепту з виховання таланту немає, бо кожен – індивідуальність. Необхідно діяти, а не бути равликом, що ховається у своїй мушлі. Так багато досягнути не вдасться, навіть якщо маєш талант.
-Які поради Ви дали б майбутнім педагогам?
-Перше, що має бути – це повага та любов до дітей та людей. Треба розуміти, що всі учні різні і є складні підлітки, яких навчати дуже важко. Усі вони із різних сімей і мають різне виховання, поняття норми. Це необхідно прийняти як правила гри. І звичайно, я порадила б згадувати себе в ролі учня, які були відчуття, що дратувало. Це допоможе краще збагнути дітей. Важливо показати, що вчитель розуміє та поважає їх і справді хоче чомусь навчити, тоді з’явиться повага і з їхнього боку. Узагалі, кожен клас, кожен день у школі як новий. Здавалося б, один розклад, ті самі діти. Але щодня тут як на сцені чи у фільмі, ти граєш нову роль і не знаєш, що на тебе чекає, бо нема сценарію, немає тексту.
Інна Демченко
Більше інформації: www.znu.edu.ua/ukr/university/pidrozdily/press/11707
Фотогалерея: https://www.facebook.com/pg/univerzp/photos/?tab=album&album_id=1946414132054637
