Ще раз про незалежність наших ЗМІ

Запорізькі та київські журналісти ще раз зібрались у стінах ЗНУ, щоб обговорити проблеми незалежності ЗМІ та «джинси». Цього разу вони ще й запропонували шляхи їх вирішення. На одній із секцій заходу побувала Катерина Гопенко.

14 листопада факультет журналістики ЗНУ зібрав круглий стіл «Самоорганізація журналістів та незалежність регіональних ЗМІ». Його співорганізаторами виступили Центр медіа реформ (м. Київ) та Фонд Фрідріха Еберта. Участь у заході взяли не лише запорізькі журналісти, серед яких були Володимир Москаленко (газета «МІГ»), голова Запорізького прес-клубу реформ Олег Богуславський, голова обласної медіа-профспілки Олександр Воротілов, представники Інтернет-ресурсу misto.zp.ua, газети «Індустріальне Запоріжжя», «Радіо Три», ТРК «Запоріжжя» та інші. В ролі гостей виступили Тарас Михальнюк з регіонального представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі, Людмила Гуменюк - виконавчий директор Центру медіа реформ (м. Київ), Юрій Ісаєв - медіа експерт (м. Полтава), голова Київської незалежної медіа-профспілки Михайлина Скорик, Костянтин Дорошенко – представник інформаційного ресурсу «Телекритика», Владислав Синяговський – екс-редактор новин «П’ятого каналу».
Мова йшла про незалежність запорізьких ЗМІ. Точніше, про можливість її незалежності. Бо, як погодились всі присутні, сьогодні про неї говорити ще зарано. Існує реальний тиск з боку редакторів та власників ЗМІ, і замовні матеріали – це одна з найважливіших статей фінансування редакцій. «Незалежність – це синонім бідності, - висловився журналіст Юрій Ботнєр, - «правду краще писати на заборах, а не в газетах».
Проте, київські колеги запевняли наших журналістів, що таку ситуацію можна змінити. Один з можливих виходів – створення потужних надійних профспілок. Як приклад їх дієвості приводили звільнення власних кореспондентів «П’ятого каналу» в деяких регіонах України. Власкори просто змовились із своїми колегами: в разі їх звільнення ніякої інформації «П’ятому каналу» не давати. І таким чином зберегли свої робочі місця.
Підсумок песимістичним реплікам підбила Христина Демкович, професор школи журналістики Університету Тавсона (США), власний кореспондент газети «New York Times»: «Може сьогодні все й погано. Але в часи Мартіна Лютера Кінга теж не все було добре. Проте він виводив людей на площі і рік за роком вони відстоювали свої права. І що ми бачимо сьогодні? Сьогодні президентом США є афроамериканець. Чи це не перемога Мартіна Лютер Кінга? Може, журналістам треба наслідувати його приклад».