На факультеті СПП відбулися державні іспити студентів спеціальності «Театральне мистецтво»

Традиційно яскравим і незабутнім завершальним акордом навчання четвертокурсників факультету СПП спеціальності «Театральне мистецтво» (бакалаврат) стали державні іспити творчої молоді. На них вони представили сім вистав: «Провінційні анекдоти» (Історія з метранпажем) за Олександром Вампіловим, «Сотворення світу» (Остап Вишня), «Вовка в тридев’ятому царстві», «Лісова пісня», «Одержима» (Леся Українка), «Остання жінка Дона Хуана» (Леонід Жуховицький), «Підступність і кохання» (Фрідріх Шиллер).

До державної екзаменаційної комісії, зокрема увійшли: відомий український актор, генеральний директор, художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, кандидат наук із мистецтвознавства, народний артист України, доцент Михайло Захаревич, декан факультету СПП Ольга Пономаренко, завідувач кафедри акторської майстерності та дизайну Галина Локарєва, викладач цієї ж кафедри Наталія Соколовська (заслужена артистка України). Керівниками курсу виступили: Надія Стадніченко і Віктор Гончаров (заслужені артисти України).

Почалися вистави з трагікомічної колізії «Історія з метранпажем» із «Провінційних анекдотів» Олександра Вампілова. Вона чудово вдалася талановитим артистам курсу. Її ролі виконали: Калошин (адміністратор готелю) – Андрій Касьянов, Потапов (за фахом метранпаж) – Максим Моісєєнко, Рукосуєв (лікар) – Іван Скіба, Камаєв (молодий чоловік) – Владислав Ситник, Марина (дружина Калошина) – Олександра Ященко, Вікторія (господиня номера) – Юлія Прилуцька. Події вистави відбуваються в провінційному готелі. Її адміністратор Калошин виганяє з жіночого номера одного молодика, при цьому ображаючи і принижуючи виставленого гостя (хоча насправді він лише зайшов до номера послухати в неї радіопрограму футбольного матчу, адже його приймач зламався). Своєю чергою, не менше обурена поведінкою адміністратора і господиня номера, симпатична молода дівчина. Пристрасті розпалюються після того, як хлопець повідомляє своєму кривднику, що він працює в столичній газеті. З переляканим до смерті кривдником починають відбуватися страшні речі. Тож він вирішую, що незле йому б вдавати з себе дещо схибленого «хворого». Варто відзначити, що кожен актор сильно й майстерно зіграв свою роль. Легко перевтілювався із тирана-адміністратора в наче справді «хворого» яскравий Калошин. Жива й приємна гра чекала на глядача й від Вікторії – господині номера. Зал оцінив й оригінальні рішення з мінімальним реквізитом, гарно продуманими костюмованими образами, які щиро занурювали у відповідну епоху.

Продовжили тримати високу планку й артисти наступної вистави за твором Остапа Вишні «Сотворення світу». Її представили відомі вже у Запорізькому національному університеті студенти, котрі неодноразово отримували чимало нагород престижних фахових конкурсів. Йдеться про Катерину Якимець і Владислава Ситника. Їм сповна вдалося нагадати вічну істину митця: «Я нагадав – нагадав для того, щоб не забували... Бо скоро страшний суд, і неприємно буде смажитись на сковороді за те, що забули найголовніші божі справи. Бо все, що бог робив потім, – юринда проти його перших ділов, якими він так прославивсь завжди, нині, повсякчас і на віки вічні. Амінь...».

Автором сценарію вистави «Вовка в тридев’ятому царстві» виступив Вадим Коростильов. За сюжетом школяр, який мріє про казкове життя, вирушає в те саме омріяне тридев’яте царство. І як це Вовчику не дивно, але тут Казковий Цар фарбує паркан. І у відповідь на лінь хлопця Цар наказує відрубати Вовці голову за дармоїдство. Школяру вдається втекти. І потрапляє він у «Казку про рибака і рибку». Але й тут Золота рибка дорікає йому в ліні і викидає в наступну казку, де відбувається Зліт юних Василіс із обміну премудростями. Василини відправляють Вовку доріжкою-скатертинкою туди, де живуть Двоє зі скриньки. Вони готові виконати будь-яке бажання, але роблять все на власний розсуд. Навіть за самого Вовчика поїдають його тістечка й морозиво. А при зустрічі з Пічкою, яка пропонує зайнятися випіканням пирогів, ніяк не можуть зрозуміти, що дрова треба рубити, а тісто місити. Нарешті Вовка вирішує власноруч виготовити для Бабці корито. У цьому йому допомагає чарівна книга «Зроби сам». Більше того, спільними зусиллями казковим героям вдається побудувати для Бабусі ще й хатинку. Варто відзначити яскравий музичний супровід казки та вдалі новації до її традиційного сюжету. Так, Бабуся полюбляє рок-музику і навіть дарує глядачам одну з жанрових композицій. Не менш сучасні хореографічні та музичні номери готують і Золота Рибка та тріо Василіс. Над сценарієм спектаклю, його декораціями, реквізитами, сценографією, працювали самі артисти – студенти 4 курсу факультету СПП. А провідні ролі виконали: Вовка – Євгенія Арсенян, Скоморохи – Андрій Касьянов, Цар – Дмитро Федюкін, Бабуля – Анастасія Микитенко, Золота рибка – Юлія Прилуцька, Василіси премудрі – Ольга Басько, Катерина Якимець, Анастасія Микитенко. Двоє із ларця – Люсія Кононенко, Олександра Ященко, Пічка – Юлія Прилуцька.

Окрасою нон-стопу вистав стала для глядачів неймовірно оригінальна «Лісова пісня» (за Лесею Українкою). Особливим чином варто відзначити музичний супровід її яскравих хореографічних вкраплень. Артисти вирішили, що найавтентичніше йому личитиме творчість відомого українського гурту «Даха Браха», який грає в стилі «етно-хауз», пов’язаному з етнічною музикою різних народів. Уже ці неймовірно глибокі ноти й рухи артистів відразу занурювали глядача у світ Мари, Долі, Водяника, Потерчат, Злиднів, Русалок, Перелесника й Того, що Греблі рве та Того, що в скелі сидить. Старання молоді проявилися й у оформленні сцени, котра абсолютно реалістично запрошувала у світ зеленого й таємничого лісу, обіймала вітами дерев й водорощами підводних створінь. Зал після вистави змушують замислитися: хто ж винен в трагедії Мавки і Лукаша? Важко відповісти. Там, де панує розум, немає місця емоції, а там, де основою є емоція – розум зайвий. При з'єднанні Мавки і Лукаша мав би утворитись ідеальний світ, в якому емоція і розум правлять на рівних, але, як відомо, в світі немає нічого ідеального... окрім кохання. Та не знайшовши собі місця на землі, воно все одно буде жити в легендах, історіях, п'єсах і на сцені. Талановито втілили класичні глибокі ролі великого генія української літератури Лесі Українки випускники бакалаврату факультету СПП: Мавка – Катерина Якимець, Лукаш – Владислав Ситник, Лісовик, Куць – Дмитро Федюкін, Водяник, «Той, що в скалі сидить» – Андрій Касьянов, Потерчата, Злидні – Ольга Басько, Євгенія Арсенян, Русалка – Юлія Прилуцька, Русалка польова – Євгенія Арсенян, Мати Лукашева – Анастасія Микитенко, Килина – Олександра Ященко, Доля – Олена Довженко, Перелесник, «Той, що греблі рве» – Юрій Тітов.

Вистава «Остання жінка Дона Хуана» (за Леонідом Жуховицьким) занурила глядачів на пару актів до самої Іспанії. Дон Хуан... Дон Жуан... Дон Гуан... У будь-якому варіанті це ім'я викликає в серцях жінок хвилювання, а в душах чоловіків – заздрість. Вистава «Остання жінка сеньйора Хуана» - трагікомічна історія про підсумок життя відомого героя. Її розповіли артисти факультету СПП нетривіально й без штампів: Дон Хуан – смертна людина, чиє життя виявилося об'єктом пильної уваги з боку не тільки сучасників, але й нащадків. Як сказав письменник і драматург Леонід Жуховицкий: «Що стосується автора, він не прагнув слідувати історії і не прагнув ухилитися від неї. Він бачив своє завдання в іншому: спробувати зрозуміти, чому з безлічі чоловіків, які весь час любили жінок, пам'ять людська зберегла саме Дон Жуана... » Чи дає спектакль відповідь на це питання? Може, так, а може й ні. Це має бути визначити лише глядач. Але, дивлячись на сцену, ви не раз ловите себе на тому, що такі думки й проблеми постійно присутні у вашій свідомості. Талановито виконали ролі спектаклю: Дон Хуан – Владислав Ситник, Ельвіра – Катерина Якимець, Карлос – Юрій Тітов, Кончита – Ольга Басько, Господар готелю – Андрій Касьянов, Матильда (дружина господаря готелю) – Юлія Прилуцька, Міхо – Дмитро Федюкін, Виконавець – Максим Моісєєнко.

Хореографічною окрасою низки вистав стало сучасне переосмислення Фрідріха Шиллера і його «Підступності й кохання». Речі, нещодавно студенти нашого ЗВО достойно представили ЗНУ в Бельгійському королівському університеті на фестивалі театрів саме цією хореографічною виставою. Сюжет, що розкривали актори без єдиного слова, одними лише рухами розповідає непросту історію кохання звичайної дівчини Луїзи та Фердинанда – сина президента великою кампанії. Бажаючи лише одного – бути разом, закоханих чекає стіна підступності з боку своїх батьків. У погоні за грошима, голови обох сімей укладають шлюбні контракти, за умовами котрих їхні діти ніколи не зможуть бути разом, але принесуть своїм рідним прибуток. Проте їхнє кохання витримало підступність і всі випробування, що підкинуло життя. Луїза і Фердинанд знайшли своє щастя. Усі свої почуття студенти на сцені, повністю втілившись у свої образи, донесли до глядачів. Свій внесок, без сумніву, зробив ідеально підібраний музичний супровід.

Варто відзначити, що дія спектаклю відбувається в Німеччині. Все починається із чудового сонячного дня. На прогулянку в парк виходять батьки з дітьми, закохані пари, дружня компанія, молода та юна дівчина Луїза, яка захоплено читає книгу. З’являється Фердинанд. За ними стежить та знімає на мобільний телефон секретар президента холдингової компанії Вурм, який також кохає Луїзу (секретар Вурм з батьком Луїзи уклали договір про шлюб, навіть відбулися заручини, на яких дівчині було подаровано каблучку. Дочка благає батька не віддавати її заміж за некоханого, але той не розглядає іншої кандидатури). Вурм, охоплений ревнощами, розповідає батькові Луїзи про її побачення з сином президента. Батько розлючений, бо розуміє, що контракт може бути розірваний, а велику суму грошей отриману від секретаря, необхідно повернути. Луїза приводить Фердинанда у свій будинок, сподіваючись, що батько дізнавшись про її справжнє кохання відмовиться від своїх намірів. Але той непохитний і просить Фердинанда залишити їх дім, пояснюючи, що ці стосунки приречені, його дочку ніколи не прийме «вищій світ». Фердинанд запевняє батька, що палко кохає Луїзу. Тоді батько говорить, що його донька заручена з секретарем президента, і показує подаровану обручку. Наполягаючи на своєму коханні, Луїза знімає ланцюжок з каблучкою й кидає батькові. Фердинанд вірить коханій, але, щоб не загострювати ситуацію, полишає її будинок й обіцяє повернутися. Залишившись удвох із батьком, дівчина слізно благає не віддавати її заміж за некоханого чоловіка. Але, незважаючи на те, що мати підтримує дочку, батько залишається непохитним. Розчарована Луїза біжить за коханим. Біля виходу вона зустрічає Вурма й віддає йому каблучку. Вурм не погоджується з таким рішенням Луїзи, яку нібито кохає й також вважає гарною парою для себе, тому йде до її батька, щоб прояснити ситуацію. Батько переконує Вурма, що все зробить так, як треба. Навіть мати, яка підтримує дочку, не завадить їхньому шлюбу. Бажаючи лише одного – бути разом, закохані натикаються на стіну підступності зі сторони своїх батьків.

Тим часом в офісі великої холдингової компанії, президентом якої є батько Фердинанда, відбувається підготовка важливих документів. Цим процесом керує Мільфорд – дочка власника найбільшої корпорації в країні. Її батько й батько Фердинанда розуміють, що якщо їхні діти одружаться, то фінансовий стан обох компаній покращиться. Вурм, переслідуючи свої цілі, повідомляє президентові, що його син компрометує їх сім’ю, тобто закоханий і зустрічається з дівчиною, яка їм не є рівною. Батько Фердинанда вирішує в терміновому порядку укласти шлюбний контракт між Мільфідор і своїм сином. Він домагається позитивної відповіді від дівчини, що знає собі ціну. Йому залишається лише узгодити питання з Луїзою. Також батько Фердинанда дізнається, що сім’я музиканта зазнає фінансових труднощі: під заставу квартири вони взяли кредит. Президент пропонує батькові Луїзи гроші, щоб його дочка відмовилася від Фердинанда. Батько Луїзи хоче прийняти вигідну пропозицію, але мати залишається вірною своїм переконанням і стає на сторону дочки. Протест матері призводить до арешту обох батьків за борги перед банком. Президент наказує секретарю вирішити проблему з Луїзою. Вурм і Луїза залишаються удвох. Секретар вимагає, щоб дівчина написала Фердинанду листа, у якому відрікається від своїх почуттів до нього. Луїза розуміє, що їй потрібно допомогти батькам повернути майно. Вурм досягає своєї мети і йде з листом, який на його вимогу написала схвильована дівчина. Ситуація , що склалася приносить Луїзі нескінченні страждання, але в той же час дає можливість визволити батьків. Мати прибігає до дочки дізнатися, що сталося під час їхньої відсутності. З’ясувавши причину страждань Луїзи, вона радить їй написати іншого листа, де розкриється вся правда про її справжні щирі почуття світлої любові, яка здатна перемогти будь-яку підступність. Луїза прислуховується до поради. Мати вирішує сама віднести другий лист й вручити його Фердинанду.

У будинку президента відбувається світський прийом, на якому Фердинанду повідомляють про його весілля з Мульфідор. Парубок проти цього шлюбу, тоді Вурм показує йому лист від Луїзи, який було написано нею під тиском і загрозами. Фердинанд глибоко розчарований зрадою коханої й змушений змінити свою думки. У цей час біля будинку з’являється мати Луїзи з другим листом, що спростовує перший. Прочитавши його, Фердинанд відчуває злість й образу на батька, який заради примноження капіталів знехтував почуттями власного сина. Він розриває шлюбний контракт з Мільфідор і залишає будинок батька. Вурм намагається його зупинити, зав’язується бійка, але Фердинанд непохитний, він поспішає до коханої. Луїза впевнена, що зробила все правильно. Вона вже не сподівається на життя з Фердинандом, зате відчуває легкість на душі від того, що розкрила коханому всю правду, і її совість є чистою. Фердинанд приходить до Луїзи, але не застає її. Розчарований, він думає, що втратив свою кохану. Однак одна мить, коли їх погляди зустрічаються, - змінює і вирішує все. Їхнє кохання витримало підступність і пересуди вищого суспільства, яке понад усе цінує матеріальні блага. Луїза і Фердинанд знайшли найбільше щастя – один одного й бажають кричати про це на весь світ!

Ролі вистави виконали: Луїза – Юлія Прилуцька, Фердинанд – Юрій Тітов, Леді Мільфорд – Єлизавета Педак, Президент – Костянтин Кузьмін, Вурм, секретар президента – Андрій Касьянов, Батько Луїзи – Максим Моісєєнко, Мати Луїзи – Анна Ткач. У виставі також беруть участь студенти: Катерина Якимець, Владислав Ситник, Ольга Басько, Дмитро Федюкін, Олександра Ященко, Вікторія Кабашко, Михайло Озеров. Головний хореограф-постановник: Гончаренко Юлана Володимирівна – кандидат педагогічних наук, доцент.

Нарешті фінальним акордом низки робіт стала вистава за мотивами драматичного твору «Одержима» (Леся Українка). Її ролі зіграли: Міріам – Катерина Якимець, Месія, Старий – Владислав Ситник. Актори інтерпретували відомий біблійний сюжет – дні вчителювання Ісуса Христа, його розп’яття та воскресіння. Сюжет драми вихоплює чотири важливі біблійні події: сорок днів постування Ісуса Христа у пустелі, де наостанок Диявол його спокушав земною владою і славою, молитву в Гетсиманії та спокусу учнів, розп’яття на Голгофі та звістку про воскресіння Месії. Ці події оформлені окремо в чотирьох сценах. Виходячи з особливостей драматичної вистави, в «Одержимій» головне місце належить монологу, виголошеному Міріам або до самої себе, або до уявлюваного свого противника. У драмі монолог лише зрідка переходить в діалог або в ширшу розмову. Та це й відповідає становищу героїні, яка лишається самотньою.

По закінченню презентацій комісії всіх вистав її представники підкреслили, що всі випускники чудово впоралися із поставленими перед ними завданнями. Тож наставники побажали їм подальших успіхів – зокрема, й під час майбутнього навчання в магістратурі факультету СПП, куди запланували вступати чимало студентів бакалаврату.

Факультет соціальної педагогіки та психології

Схожі новини