Студенти магістратури напряму «Театральне мистецтво» підготували виставу за п’єсою Сартра «За зачиненими дверима»

Спектакль представили на розсуд глядачам і державній екзаменаційній комісії студенти 2 курсу магістратури кафедри акторської майстерності та дизайну факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету напряму «Театральне мистецтво» (освітня програма «Сценічне мистецтво»). Варто відзначити, що до складу державної екзаменаційної комісії увійшли: голова – директор, художній керівник Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру, заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, кандидат педагогічних наук, декан факультету СПП, доцентка Ольга Пономаренко, доктор педагогічних наук, завідувачка кафедри акторської майстерності та дизайну, професорка Галина Локарєва, кандидатка педагогічних наук, старша викладачка кафедри акторської майстерності та дизайну, заслужена артистка України Надія Стадніченко, старша викладачка кафедри акторської майстерності та дизайну, заслужена артистка України Наталія Соколовська (до речі, художній керівник курсу). Викладач курсу – заслужена артистка України – Марія Нестулій (Запорізький обласний театр молоді).

Провідні ролі вистави виконали студенти 2 курсу магістратури кафедри акторської майстерності та дизайну факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету напряму «Театральне мистецтво» Марк Первухін, Анастасія Азаренкова,  Дар’я Александрович, Елізабет Давідян.

Активно долучилися до роботи та підтримали своїх колег й інші студенти 2 курсу: Павло Богачов, Дмитро Захаров, Анатолій Руденко, Михайло Савицький, Костянтин Шадрін, Олексій Блінов, Алла Бурико, Інна Демченко, Катерина Єгоричева, Роман Капітанов, Ірина Лисогурська, Іван Острівний, Дар’я Шахова, Леонід Школьніков, Клара Щедріна, Дар’я Лебедєва, Вікторія Пташинська, Маргарита Симоненко (чимало хто з них вже є артистами багатьох запорізьких театрів та інших культурних установ). Також серед глядачів було й багато інших представників факультету СПП, зокрема його викладачів і випускників: це Віктор Гончаров, Лілія Гринь, Юліана Гончаренко, Микола Квєтков, Тетяна Петрик, Тетяна Черненко, Дмитро Бабчук (керівник навчального театру факультет СПП), Костянтин Кузьмін, Євген Славинський та інші.

За сюжетом вистави студентів, журналіст Гарсен, багачка Естель і поштова працівниця Інес потрапляють після смерті в закрите приміщення - Пекло. Артисти вирішили обіграти потаємні статуси кожного героя надписами на футболках, тобто глядач уже відразу розуміє – хто є хто, а самі герої лише можуть про щось здогадуватися щодо один одного. Скажімо, за життя Гарсен знущався над своєю дружиною упродовж п'яти років, і у вирішальних ситуаціях поводився як боягуз; інтелектуалка Інес відбила у свого кузена його подругу, - той наклав на себе руки, кинувшись під трамвай, а дівчина від відчаю отруїла газом себе й Інес; зваблива Естель вбила свою дитину і довела до смерті коханого, багато років зраджуючи своєму чоловікові, за якого вийшла заміж заради грошей. При цьому ніхто з них ні про що не шкодує. Всі троє усвідомлюють, що знаходяться в пеклі, й готуються до гіршого, але очікувані ними тортури і фізичні страждання не відчутні, - тільки легка спека. Кожен намагається вивідати у інших, за що вони тут опинилися, при цьому намагається приховати правду про себе. Дуже скоро герої починають розуміти, що пекельні муки полягають в цій взаємної брехні. Вони не можуть ні піти один від одного, ні вбити один одного, адже вже мертві. І ці «катування ближніми» триватимуть вічно.

П'єса складається всього з однієї дії, для неї потрібна тільки одна декорація. У п'єсі чотири персонажа, один з яких, Коридорний, з'являється тільки в декількох епізодах. Дія відбувається в замкнутому просторі - у вітальні без вікон і дзеркал. Досить скоро з'ясовується, що цей «номер» розташований в пеклі.

Гарсен не може ніяк змінити свого земного існування: «пекельне» положення тому й унікальне, що воно ставить персонажів в ситуацію несвободи, яка, за Сартром, можлива лише в тому випадку, коли людини немає. Герої «є» (в потойбічному світі), але з іншого боку, їх «немає» (в людському світі). Герої стають пов'язані між собою, і навіть коли у Гарсена з'являється можливість вийти в коридор, він залишається. У цьому світі теж виявляється можливим вибір, але він не в силах якось вплинути на вже прожите життя, в якому три героя вже проявили себе не кращим чином, а тепер стали один одному суддями. Естель не хоче зізнаватися в скоєному - вона вбила свою дитину, народжену від коханця, і той теж наклав на себе руки, - їй хочеться уявити, що всі вони потрапили сюди «помилково», а свої спогади вона жене геть. Дія п'єси крутиться навколо того, що в житті, вже прожитому в минулому, персонажі не змогли бути вільними, а усвідомлення незворотності цього - і є, за Сартром, пекельною мукою.

П'єса є програмною для творчості Ж.-П.Сартра та французького екзистенціалізму. Троє персонажів, які знаходяться в цьому «пеклі», зовсім не є моделлю соціуму як такого. Персонажі мучаться від того, що в їх минулому присутнє щось (помилка, підлість, зрада, розпуста, знущання), чого вже не змінити, - вони вже не «проєкт», майбутнє для них закрито. Вони намагаються уникнути усвідомлення неприємних фактів, але завдяки присутності поруч Інших, це виявляється неможливим. Як висновок звучить вирок: саме через Іншого людина може впізнавати себе, погляди інших дарують власне відображення.

Марія Канцелярист

Схожі новини