За даними Українського державного центру міжнародної освіти, в Україні навчається понад 76 тисячі іноземних студентів із 154 країн світу. Зокрема, в Запоріжжі їхня кількість становить майже 3000 студентів (більше тільки в Харкові, Києві та Одесі). Ці іноземці – вихідці з Марокко, Узбекистану, Азербайджану, Туркменістану, Еквадору, Індії, Нігерії, Зімбабве, Мадагаскару та інших країн. Чимало з них навчається в Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University).
Вступити в українські університети закордонна молодь може кількома шляхами. Найперший – скористатися послугами «Українського державного центру міжнародної освіти». Другий – звернутися за допомогою до компаній-агентів, які надають посередницькі послуги з набору іноземців до українських навчальних закладів. Є ще інший спосіб здобувати українську освіту іноземцям. Студенти отримують запрошення для вступу на навчання в Україні, або відправляються сюди самі. На основі цих запрошень вони відкривають візу (для громадян Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Росії та Узбекистану вони не потрібні). Якщо студенти не знають української мови, то для вивчення вони вступають на підготовчі курси. Потім складають вступні іспити за аналогією зі ЗНО (зовнішнім незалежним оцінюванням) і починають навчатися.
Українська освіта приваблює іноземних вступників із таких причин: висока якість освіти, вигідна ціна за навчання, низька вартість проживання, легкі умови вступу до ЗВО, ті самі права і свободи для іноземців, що й для інших громадян і гарна репутація українських університетів. Як правило, вони прислухаються до порад і рекомендацій старших родичів або друзів, які здобули вищу освіту в СРСР. Обізнаність про сплески насилля на расовому ґрунті та нетерпимість в Російській Федерації також впливає на те, що багато іноземних студентів із міркувань безпеки обирають Україну, а не Росію.
Ми поспілкувалися зі студентами Запорізького національного університету. Вони розповіли нам про те, як сюди потрапили, де навчаються, на які труднощі натрапили, та поділилися планами на майбутнє.
Зокрема, Батухан Дулунду навчається на 2 курсі факультету фізичного виховання, здоров’я та туризму ЗНУ за спеціальністю «туризм». Він приїхав із Туреччини. Завжди хотів вчитися в Україні, згодом вибрав для себе Запорізький національний університет. Вступив саме на цей факультет, адже хоче продовжувати й розвивати торгівельний бізнес, який розпочав батько в Запоріжжі.
Хасанбой Юлдашбаєв навчається на 2 курсі економічного факультету ЗНУ, він прибув до України з Узбекистану. 
Захотів навчатися у запорізькому закладі вищої освіти через легкі умови вступу. У своїй країні вже не мав такої можливості, адже вступна кампанія завершувалася. Побачив оголошення про набір студентів на навчання в ЗНУ, та й наважився. «Я забажав вступити на цю спеціальність, адже у дитинстві я мріяв стати президентом. А він також вчився в економічному університеті Ташкенту. На жаль, у мене не вийшло вступити саме туди. Але я поїхав навчатися до Запоріжжя», - розповідає Хасанбой.
Венді У, студентка з Китаю, зараз навчається на підготовчому відділенні для іноземних громадян, де вивчають українську мову. Надалі вона планує вступати на магістратуру історичного факультету ЗНУ. На запитання, чому вона вибрала саме український університет, Венді відповідає так: «Це не я вибрала Україну. Це Україна вибрала мене». Хоче повернутися до Пекіну, щоб вступити до аспірантури. А зараз поки має нагоду отримати тут науковий ступінь. «Я навчаюся в одній групі з марокканцями, де є одною китаянкою. Це важко, адже я вже добре знаю українську мову (також гарно спілкується російською), а мої одногрупники ще вчать алфавіт. А ще у нас різний вік: мені вже 22 роки, а вони умовно кажучи ще вчора навчалися в школі. Ми з ними різні. У мене інший менталітет, мова та звички. Але ми не конфліктуємо», – ділиться вона своїми враженнями.
Сантьяго Монталван, еквадорець, навчається на 2 курсі біологічного факультету ЗНУ. «У моїй країні навчання надто дороге, тому вирішив вступати до українського університету – саме через невисоку ціну та якісний рівень освіти», – наголошує він.
Айхан Мамедлі приїхав до Запоріжжя з Азербайджану, зараз навчається на 4 курсі історичного факультету. Планує залишатися жити в Україні та розпочати власну справу. «Я хотів стати перекладачем. Але в моїй країні немає попиту на цю спеціальність, тому вирішив обрати іншу, більш популярну, та продовжувати розвиватися в Україні», – ділиться він своїми планами.
Абі-Лахсен Ашраф завітав до Запоріжжя з Марокко. Він навчається на 2 курсі факультету фізичного виховання за спеціальністю «туризм». «Коли в мене був вибір між українським закладом вищої освіти та іспанським, то вибрав перший. Тут мені фінансово легше навчатися, та й люди тут добріші», – розповідає він про причини свого вибору на користь ЗНУ.
Огулмарал Байрамова та Айна Мухаммедова навчаються на 3 курсі факультету іноземної філології, обидві вони приїхали з Туркменістану. Зазвичай, дівчаток в мусульманських країнах не завжди відпускають на навчання в іншу країну. Але вони стверджують, що їхні батьки цілком підтримують їхній професійний вибір і бажають їм забезпеченого й самостійного життя.
Варто відзначити, що додому студенти-іноземці їздять нечасто, хоча дуже сумують за рідними. Але все залежить від географічного розташування. Хтось може їздити щомісяця, а деякі – не повертатися додому 4 роки, аж поки не отримають диплом.
Іноземні студенти поважають українську культуру, дотримують норм поведінки та правил етикету. За розповідями українських освітян, до викладачок індійці звертаються на «мем». Адже вони мають культ великої поваги до старших. Загалом, представники цієї національності є спокійними й слухняними.
Нігерійці більш емоціональні. Якщо їх щось не влаштовує, то вони можуть розпочати дискусію, чого точно не зроблять індійці. Еквадорці посидючі, старанні, скрупульозні у веденні зошитів, написанні конспектів. Різнонаціональні студенти живуть та навчаються без конфліктів. Інколи марокканці навіть «підтягують» після навчанні нігерійців, якщо ті чогось не розуміють.
Усі іноземці ЗНУ живуть на 9 поверсі гуртожитку для зручності студентам. Серед них – представники різних країн. Їх розселяють по кімнатах за релігією, національністю, вподобаннями, щоб запобігти конфліктам.
Іноземні студенти переносять у свій побут культуру й традиції рідної країни. Так у мусульман з національних страв найпоширенішими є плов, різні види смаженого м’яса, манти, самса та догма, які вони готують власноруч. Обов’язковим є дотримання посту під час Рамадану. На Курбан-байрам (свято схоже на наш Великдень) одягають чистий одяг та готують національні страви. У гуртожитку медичного університету студенти організували собі справжнє кафе індійської кухні. До речі, іноземці є палкими шанувальниками української кухні. Китаянка Венді навіть сама приготувала головну страву українців – борщ.
Варто окремо згадати про причини. Які спонукають іноземних студентів зробити вибір на користь того чи того фаху. Вони обирають спеціальність по тому, наскільки корисною та популярною буде їхня професія в майбутньому. Здебільшого вони обирають такі спеціальності, як фізичне виховання, іноземна філологія, освітні програми економічного факультету, будівництво та архітектуру, туризм тощо.
Студенти замотивовані на навчання, більшість із них знають, чого хочуть, і навіщо вони приїхали сюди. Особливо стає їм цікаво після 3 курсу, коли отримали всю базу знань. Потім починається практика і вивчення спеціалізованих предметів.
При взаємодії з іноземними студентами варто пам’ятати, що існує чимало стереотипів, пов’язаних із їхніми звичками, способом життя тощо і що стереотипне ставлення може стати на заваді при спілкуванні з ними.
Перше твердження, що вводить представників українських вишів в оману, пов’язано з тим, що, мовляв, усі іноземці знають англійську. Мовне питання серед студентів-іноземців, дійсно, є актуальним. Щоб навчатися в українському університеті, вони повинні вибрати мову, якою будуть навчатися: українською, російською або англійською. Деякі вступають на так званий «нульовий курс» – підготовчий задля вивченні обраної для навчання мови.
Другий стереотип, найпоширеніший: в Україну їдуть навчатися іноземці з країн «третього світу», що далеко не завжди відповідає дійсності. Третій стереотип: владі та університетам вигідно надавати освіту іноземним громадянам. Це твердження дійсно має право бути, адже це дійсно так.
Прагнення влади збільшити кількість іноземних студентів, що навчаються в Україні, є зрозумілим, оскільки іноземні студенти – це не лише важливе джерело доходів українських ЗВО, але вони також позитивно впливають на економіку України загалом.
Гроші, які отримує від них Україна, допомагають навіть створювати робочі місця в освітній галузі, а також надають змогу керівництву університету, де вони навчаються, інвестувати грошові ресурси в покращення якості освітніх послуг, що надаються національними освітніми закладами всім студентам незалежно від громадянства.
Алла Стрілець,
студентка 1 курсу факультету журналістики
