Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: головний редактор «Юридичної газети», випускник юридичного факультету Єгор Желтухін
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». До його реалізації активно долучаються представники різних факультетів вишу. Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіху випускника юридичного факультету, головного редактора фахового видання «Юридична газета» Єгора Желтухіна. Ось що він розповідає про свої студентські роки та побудову успішної кар’єри.
- Чи мріяв я у далекому 1998 році, коли став студентом юридичного факультету, про успішну кар'єру журналіста чи навіть більше – про посаду головного редактора юридичного видання? Ні. Цього не сталося навіть тоді, коли у 2003 році я отримав омріяний диплом спеціаліста. Я не замислювався про успіх категоріями посад. Тоді успіх для мене полягав у тому, щоб працювати за спеціальністю. Загалом, успіхом було вже те, що вдалося вступити (хоча й на контракт), вивчитися та почати працювати. Це вже потім амбіції починають пожирати тебе зсередини. Згодом все те, над чим раніше ти навіть не замислювався, виявляється лише початком шляху, який веде до успіху, початком шляху, який не має кінця.
Успіхом були певні професійні здобутки юриста-початківця, а мірилом їхньої величі – професійні невдачі. Проте одного разу ти розумієш, що хочеш змін. Ти загадуєш бажання, а всесвіт тобі відповідає. У 25 років успіхом для мене було сісти на потяг «Запоріжжя – Київ» лише з двома сумками речей і зазирнути в очі невідомості – переїхати до столиці. Я їхав на нову роботу в нове місто. Однак те, що той вчинок був одним із багатьох кроків до успіху, я відчував лише двічі. Уперше – стоячи на пероні в Києві 11 червня 2007 року (в день народження батька). Удруге – майже через 10 років, у серпні 2016, коли став головним редактором.
Варто зазначити, що тому хлопчиську, який від’їжджав у пошуках себе, а згодом став тим, ким є сьогодні, довелося подолати нелегкий, але цікавий шлях, на якому були і радощі, і відчай, і зневага, зокрема й до самого себе. Довелося познайомитися з багатьма людьми та змінити безліч професій: від юриста і помічника народного депутата, продавця окулярів на вокзальні площі та працівника McDonalds – до журналіста й нарешті головного редактора.
Втома, депресія, стрес, розуміння, що «хочу все й одразу» – це проблеми, які завжди зустрічатимуться на вашому шляху, але не потрібно їх на себе приміряти щодня. Нехай вони залишаться гірким «десертом», який інколи можна собі дозволити як щось пікантне, але не дуже корисне...
Йти, перечіпатися, падати, підійматися, знову йти, зупинятися та знову йти, думати, що більше йти не можеш і сил більше немає... Саме в цю мить ти підіймаєшся ще вище. Внутрішнім успіхом є усвідомлення: якщо тобі стало легко – це означає, що ти зупинився. Тож ніколи не зупиняйтеся, завжди працюйте над собою та зростайте!
