Стара версія
Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету соціальної педагогіки та психології, заступник гендиректора Приватного комплексу безперервної освіти «Школа «ЕйдоС» Юлія Козаченко

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету соціальної педагогіки та психології, заступник гендиректора Приватного комплексу безперервної освіти «Школа «ЕйдоС» Юлія Козаченко

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету соціальної педагогіки та психології, заступник гендиректора Приватного комплексу безперервної освіти «Школа «ЕйдоС» Юлія Козаченко
22.05.2020 10:40 Все Головні новини Факультети Соціальної педагогіки та психології Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU (Zaporizhzhia National University) факультет соціальної педагогіки та психології відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». До його реалізації активно долучаються представники різних факультетів вишу. Черговий матеріал цієї рубрики присвячено розповіді про досвід професійного становлення й успіху випускниці факультету соціальної педагогіки та психології Юлії Козаченко, яка в 2010 році завершила навчання в ЗНУ за спеціальністю «Соціальна педагогіка» і зараз обіймає посаду заступника генерального директора Приватного комплексу безперервної освіти «Школа «ЕйдоС». Ось що вона розповідає про свої студентські роки та побудову успішної кар’єри.

 

 - Коли мені ставлять запитання, чи я хоч раз пожалкувала про вибір своєї спеціальності, я чесно й упевнено відповідаю: «Ні»!  Не було жодного дня, щоб я хотіла змінити свою професію.

Я пам’ятаю перший день, коли я опинилася в стінах Запорізького національного університету. Не можу сказати, що мене щось особливо вразило, але внутрішній голос одразу зупинив мене в розгляді інших варіантів. Зараз це може прозвучати дивно, але це цілковита правда: я подавала документи лише в один заклад вищої освіти та на одну спеціальність. Якась внутрішня впевненість та упертість була настільки сильною, що я навіть не розглядала інших варіантів.

У 2005 році після іспитів мене було зараховано на перший курс за спеціальністю «Соціальна педагогіка». Перші знайомства з групою, викладачами, предметами, складання заліків, іспитів – усе відбувалося так, як у всіх студентів. Пам’ятаю першу сесію. Я погодилась на дві четвірки «автоматом», як ми тоді казали. Це єдине, про що я досі жалкую. Бо в другому семестрі зрозуміла, що навчатися настільки цікаво й легко, що четвіркам не місце у моєму дипломі.

Я дуже вдячна нашій групі, у якій зібралися досить цікаві особистості. Якась здорова конкуренція постійно підштовхувала нас уперед. Із першого курсу ми розпочали волонтерську діяльність. Запорізький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, навчальна лабораторія лікувальної педагогіки ЗНУ, громадська організація «Флоренс» – і цей список можна продовжувати.

На 3 курсі після проходження практики мене запросили на роботу до громадської організації. Мені здається, що це – безцінний досвід. Це дуже важливо: під час студентських років спробувати втілити теоретичні знання в практичній діяльності. Зараз я вважаю, що саме такий шлях і допоміг зрозуміти, із якою категорією населення я хочу працювати надалі.

У 2010 році я отримала диплом магістра з відзнакою. Навчання завжди було для мене цікавим, за що я вдячна своїм викладачам. Особлива подяка викладачам кафедри соціальної педагогіки: Ользі Пономаренко, Наталії Заверико, Олені Сібіль, Оксані Турській, Олені Лещенко, Людмилі Романенковій і куратору групи 1155-1 Юліані Мацкевіч.

Після завершення університету ми з моєю колегою Ольгою Новіковою створили свою громадську організацію «Варіант» і протягом року втілювали соціальні проєкти на рівні міста: «Альтернатива. Ми проти насилля», «На крилах натхнення» та «Зігрій маленьке серце». Вони були реалізовані у Запоріжжі та області за підтримки начальника Служби у справах дітей ЗОДА Антоніни Матвєєвої та її заступника Ольги Сергєєвої. Це був дуже важливий період мого професійного зростання та самоусвідомлення. І я вдячна долі за те, що й досі маю змогу навчатися у цих людей. За рік мене запросили до роботи у Приватний комплекс безперервної освіти «Школа «ЕйдоС».

Із 2011 року вибір було зупинено на роботі з дітьми та підлітками. На сьогодні я заступник директора з виховної роботи. Завдяки освіті, що була здобута на факультеті соціальної педагогіки, я сприймаю кожну дитину як особистість. У мене виходить бути одночасно вчителем, коучем та просто другом. Саме цей баланс дозволяє розуміти дитину та допомагати їй повною мірою використовувати свої ресурси та досягати цілей. Крім того, моя робота передбачає постійне спілкування з батьками та педагогами. За ці роки я дійшла висновку, що педагог – це справжній супер-герой, «Людина-Вчитель». Саме за хештегом #ЧеловекУчитель можна знайти мої сторінки всоціальних мережах.

Крім того, у Школі «ЕйдоС» я маю можливість втілювати в життя соціальні проєкти. Одним із них є міський благодійний аукціон «Добро Сердець». Кожного року за підтримки директора Грединарової О.М. ми з командою школи проводимо аукціон дитячих картин, а всі зібрані кошти передаємо на допомогу талановитим нужденним дітям (за ці роки було зібрано понад 200 000 гривень). Для мене дуже важливою частиною роботи є можливість робити добрі справи.

Що ж до вільного часу, то я витрачаю його на подорожі, зустрічі з друзями та написання текстів і статей для інтернет-порталів, а колись, можливо, і для своєї збірки. Життя іноді досить непередбачуване, тому не виключаю й такого варіанту.

Підбиваючи підсумок цієї довгої розповіді, можу сказати, що дуже важливо зробити правильний вибір. Мені пощастило, і я одразу опинилась там, де мені було цікаво. Зараз робота щодня дозволяє мені розуміти, що я на правильному шляху, що саме такі звичайні люди, як я, готуємо майбутнє свідоме покоління для нашої країни.

Я вдячна університету за знання, за викладачів, які поряд навіть після випуску, за одногрупниць, які стали справжніми подружками та за ці незабутні роки. А всім студентам бажаю не гаяти час, а щодня навчатися чогось нового та на практиці використовувати свої здобуті знання.

 

 

 

 

 

Схожі новини