Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець історичного факультету, ексдиректор КЗ «Обласний краєзнавчий музей» ЗОР, куратор музейних проєктів Михайло Мордовський
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». До його реалізації активно долучаються й представники різних факультетів вишу. Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіху випускника історичного факультету Михайла Мордовського, який працював директором музею. Він із радістю погодився відповісти на запитання та поділився своєю історією успіху, професійними секретами, здобутками і успіхами.
- Розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти саме ЗНУ?
- Запорізький, тоді ще державний, університет імпонував мені найбільше з-поміж інших запорізьких вишів, адже пропонував класичну освіту високої якості. Крім того, мені хотілося навчатися саме на історичному факультеті.
- Які спогади щодо студентських років є для Вас найціннішими та які отримані у виші знання стали найкориснішими у дорослому житті й у роботі?
- Найяскравішими спогадами студентських років є згадки про участь в археологічній та етнографічній експедиціях історичного факультету. Як і будь-які експедиції, вони овіяні духом романтизму. Там ми могли застосувати надбані протягом навчального року знання. Щовечора ми збиралися у неформальній обстановці, щоб обмінятися враженнями. Це були прекрасні часи!
На історичному факультеті протягом багатьох років склалася потужна наукова школа. Під її впливом я робив перші кроки в науці. Ще за студентства вийшли друком мої перші наукові статті. У подальшому я продовжив дослідження, але вже в Запорізькому обласному краєзнавчому музеї.
- Яких викладачів Ви найчастіше згадуєте зараз, чи спілкуєтесь із ними зараз, після завершення навчання?
- Насправді, всіх викладачів згадую з теплотою. Із багатьма з них підтримуємо добрі стосунки, спілкуємося. Часто звертаюся за порадами та консультаціями, адже працюємо в близьких галузях.
- Чи зустрічалися з колишніми одногрупниками, чи цікаво було дізнатися, чим саме вони займаються на сьогодні?
- На жаль, із багатьма одногрупниками бачимося нечасто – впливає щільний графік роботи. Утім, коли зустрічаємося, є про що згадати. Багато однокурсників продовжили наукову діяльність у різних установах – вишах, музеях та архівах. Тому в нас не лише спільні спогади, але й теперішні інтереси.
- Чи змінили б Ви щось у Вашому житті, якби знову стали студентом?
- Навіщо щось змінювати? Я вважаю, що моє студентське життя було насиченим і цікавим – навчання, нові знайомства, подорожі та багато всього іншого. Навпаки, багато моментів хочеться повторювати знову й знову.
- Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте, як саме обрали цю професію?
- Сьогодні я працюю куратором музейних проєктів. Музейником став одразу після закінчення університету у 2007 р. До 2019 р. працював у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї – найбільшому музеї нашого регіону. Там займав різні посади – спочатку старшого наукового співробітника, потім заступника директора з наукової роботи, а далі – і директора музею. Сьогодні я працюю над створенням експозиції Музею архітектури Запоріжжя. Це – абсолютно новий музей. Сподіваюся, що вже цього року він відкриє двері для відвідувачів.
- Що Вас надихає у роботі та якими здобутками Ви пишаєтесь?
- Надихає, переважно, позитивний досвід, втілений у музеях України та інших країн світу. Для того, щоб бути в курсі останніх трендів музейної та виставкової справи намагаюся постійно подорожувати. Сьогодні, в умовах карантину, це неможливо, тож «подорожую» віртуально. Відчуття не ті, але все ж корисно.
Щоб побачити мої здобутки, варто відвідати експозиції, над якими я працював. Головним чином – Запорізький обласний краєзнавчий музей. На сьогодні триває робота над експозицією Музею архітектури Запоріжжя. Це абсолютно новий для Запоріжжя тип музею, який ми називаємо «крафтовим». Думаю, що він припаде до смаку не лише мешканцям міста, але й туристам.
- Які Ваші професійні пріоритети?
- У роботі для мене надзвичайно важлива команда, яка допомагає втілити всі, навіть на перший погляд, нереальні цілі.
- Яким Ви бачите своє подальше професійне майбутнє, про що мрієте?
- Мені б дуже хотілося створити ідеальний музей – великий, сучасний та цікавий. Такий музей, до якого хочеться повертатися знову й знову. Саме тому своє подальше професійне майбутнє пов’язую з музейною і виставковою діяльністю. Вважаю це вкрай важливим для становлення здорового вільного суспільства.
- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема Вашого факультету?
- Мені б хотілося порадити студентам більш відповідально ставитися до обрання майбутньої професії, а потім – і до самого навчання. А ще, бути впевненими в собі, ставити амбітні цілі й невпинно рухатися до їхнього втілення.
Спілкувалася Єлизавета Бабич
