Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондент сайту 061.ua Катерина Майборода

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондент сайту 061.ua Катерина Майборода

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондент сайту 061.ua Катерина Майборода
10.06.2020 11:10 Все Головні новини Факультети Журналістики Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіху випускни

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». У черговому матеріалі цієї рубрики йтиметься про розмову з вихованкою факультету журналістики 2017 року, журналісткою сайту «061.ua» Катериною Майбороою про антигероя в журналістиці, приклади для наслідування в професії, досі свіжі спогади про навчання та ще свіжіші поради першовідкривачам у царині журналізму.

Ось що розповіла Катерина під час інтерв’ю:

Почнемо, мабуть, з антигероя. Це – Дмитро Гордон. Його «інтерв’ю» – це суцільне облизування себе та гостей, іноді з елементами гомофобії та конспірології. А щодо героїв і героїнь. Мені подобаються фічери (* фічер – змістовна цікава історія про людину або людей, її/ їхню діяльність, написана від третьої особи, на основі ґрунтовного аналізу даних. Може бути й так званою «історією успіху». Журналістський матеріал близький до проблемного чи портретного нарису з елементами репортажу) Євгена Спіріна – дуже цікаво про життя, ніби читаєш сценарій фільму про те, що тебе оточує. А Катерина Мацюпа працює з темами проституції та наркозалежності – в українському медіапросторі мало історій, які б висвітлювали це так коректно.

-         Чому вибрали журналістику?

-         У школі я не думала, ким стану: навчалася на відмінно у фізматі, перемагала в олімпіадах і конкурсах з української та російської мови. Іноді конфліктувала з викладачами через «загострене відчуття справедливості». А ще була призеркою на Всеукраїнському етапі конкурсів Малої академії наук зі своїми віршами. В 11 класі я взяла третє місце, що фактично гарантувало мені бюджет у КНУ ім. Тараса Шевченка на факультет «Літературної творчості». Так би все, може, й склалося, якби не два переконання. По-перше, літературна творчість – украй нестабільна та малооплачувана галузь (в 2012 році в Україні це саме такий вигляд мало). По-друге, я маю сама себе забезпечувати, ні на кого не сподіватися. Бо в житті різне буває, а за словами родичів, «нормальний чоловік мені з моїми навичками хазяйки та характером не світив». І тоді я вирішила поєднати те, що в мене виходить найкраще (тексти), і те, що грало проти мене (загострене відчуття справедливості). Це поєднання було схоже на журналістику. Зараз, на щастя для себе та сучукрліту, я вже позбулася впливу тих переконань, а от підхід до вибору виявився правильним.

-         Що запам’яталося найбільше з навчання на факультеті журналістики?

-         Я запізнилася на першу ж пару на першому курсі – у Віктора Володимировича Костюка. Я була першачком, але вже встигла дізнатися, що цього не можна робити в жодному разі. Ніколи. Never. В. В. Костюк сказав, аби я вийшла, але натомість я сіла скелею, через що однокурсники ще хвилин 20 слухали «Катерино, вийдіть», але потім все налагодилося.

Запам’яталися практики – їх було багато, і це круто. Під час першої я самовпевнено записалася в газету «Суббота плюс» до Сергія Сидорова. І поки мої одногрупники знімали сюжети про музеї та писали про цікаві події, я гасала Шевченківським районом із неосяжним списком адрес, де мала виконати роботи управляюча компанія: просилася в під’їзди, лазила по підвалах, перевіряла. Це був ще той квест, але саме ця практика дала мені зрозуміти, якою має бути робота журналіста в ідеалі – все ретельно перевіряється власноруч (або за допомогою практиканта).

Але найбільше, мабуть, запам’яталося це відчуття, що ще трошки – і ти звернеш гори. Університет – це безпечний простір для експериментів. Інколи цього не вистачає, бо поза університетом експерименти коштують дорожче.

-         Чому саме в навчанні сучасним студентам-журналістам порадили присвячувати більше уваги?

-         Я б порадила не помирати за кожну оцінку та розставляти пріоритети. А ще уважніше слухати лекції про те, як влаштоване суспільство, як працювати з інформацією та аналізувати її – так, всі ці теорії потрібні. Це знадобиться не відразу, але роки за 4 у професії ти зрозумієш, наскільки це важливо.

Експериментувати, побільше писати чи знімати, подаватися на різні конкурси, програми та вакансії. Шукати нове і шукати своє. Просто повірте, що зараз найкращий час для цього.

І вчити медіаправо та журналістську етику – надалі вони будуть опорою, яких не багато в цій професії.

 

Спілкувався Павло Мірошниченко

 

Схожі новини