Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, керівник проєкту «Чотири весілля» на телеканалі «П’ятниця» Яна Польська

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, керівник проєкту «Чотири весілля» на телеканалі «П’ятниця» Яна Польська

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, керівник проєкту «Чотири весілля» на телеканалі «П’ятниця» Яна Польська
12.06.2020 11:29 Все Головні новини Факультети Журналістики Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід побудови успішної кар’єри випускниці факультету журналістики, керівника проєкту «Чотири весілля» на телеканалі «П’ятниця» Яни Польської. Під час розмови зі своєю колегою-журналісткою і колишньою однокурсницею Яна згадала свої студентські роки та поділилася секретами професійного становлення й успіху.

 - Яно, вітаємо тебе! Це наш такий перший досвід спілкування як екс-одногрупників – у ролі журналіста та інтерв’юйованого – за останні десять років, відколи ми отримали дипломи бакалаврів факультету журналістики ЗНУ. Які спогади залишилися з тобою з тих часів і є досі актуальними?

- Як і належить, тільки найкращі! Адже те, що в роки навчання здавалось катастрофою, зараз згадується з теплом й усмішкою. Досі пам’ятаю, як увесь «потік» отримав двійки на парі Віктора Костюка через те, що проґавили новину про зміну керівника Державного комітету телебачення та радіомовлення. Наступного дня під кабінетом викладача вишикувалася черга з майже 70 осіб, які мали відзвітуватися стосовно цього факту: хто залишив посаду, а хто її посів. Пам’ятаю, як тоді всі ми хвилювалися і як було соромно. На жаль, прізвищ посадових осіб я вже не пам’ятаю, проте назавжди засвоїла головний урок Віктора Володимировича: журналіст завжди має бути в курсі останніх новин, знаходитися в епіцентрі подій та орієнтуватися в геополітичній, економічній ситуаціях – у країні і в світі. Журналіст не може бути «НЕ в контексті» навколишнього середовища. Окрема сторінка спогадів – робота в навчальній лабораторії телевізійної журналістики. Це – ціла епоха мого життя, про яку можна написати книгу чи зняти драмеді.

- Після університету ти встигла побудувати стрімку кар’єру – на музичному каналі М1, згодом на СТБ пройти шлях від журналіста до головного сценаристу проєкту «Хата на тата». Поділись секретом такого успіху.

- На жаль, зі цього приводу в мене погані новини (сміється)! Головний секрет успіху – багато й старанно працювати, іноді – не шкодуючи себе, інколи – за невеликі гроші. Можу виділити лише кілька правил. По-перше, для того, аби у 25 років мати керівну посаду й високий гонорар, у 18 – треба працювати за копійки, а може, навіть лише за досвід. По-друге, працюйте на гарний результат: саме його беріть за мету, а не гроші. Про останнє не хвилюйтеся, адже в людини, яка щиро віддана своїй справі й активно працює, гроші неодмінно будуть. Натхненним і зацікавленим працівникам платять більше й охоче підвищують. І це – ваша конкурентна перевага на ринку праці! Таких фахівців хоче бачити у своїй команді кожен продюсер. Отже, ваша відданість справі неодмінно монетизується. По-третє, ніколи не зупиняйтеся у своєму розвитку: не думайте, що ви вже все знаєте і вмієте, навіть через 15 років роботи, створивши десятки програм і матеріалів. Наша журналістська галузь дуже динамічна, щодня змінюється, тому повсякчас треба вчитися, набиратися досвіду, спостерігати, бути гнучким та готовим до змін у будь-який момент.

- Яно, свого часу ти вступила на факультет журналістики ЗНУ. Проте я знаю, що також мріяла стати лікарем. Чи не пожалкувала про втрачений шанс? Отримавши диплом журналіста, які перспективи розвитку себе як творчої особистості знайшла в цій галузі?

- Безмежні. Освіта журналіста дає змогу обрати десятки напрямків роботи у ЗМІ, теле- та кіноіндустрії. Це надзвичайно тішить. Але найбільша перевага – мені ніколи не буває нудно, адже якщо набридає те, що роблю, я просто йду в інший проєкт або на інший телеканал. А це – уже зовсім різні завдання та виклики. І знову стає цікаво, що й спонукає до розвитку. Я анітрохи не шкодую, що обрала саме цей фах.

- Якби сьогодні тобі треба було йти на пари та складати іспити, до кого з викладачів факультету і на які дисципліни ти б захотіла знов повернутися?

- Я б ні за що і ніколи більше не хотіла б складати іспити. А от на пари – з превеликим задоволенням! Хотіла б зараз побувати на парах Віктора Володимировича Костюка, моїх чарівних й неперевершених Людмили Віталіївни Чернявської, Алли Іллівни Тернової, Павла Васильовича Мірошниченка… Цей список ризикує бути довгим, адже стільки приємних ностальгічних спогадів залишив в мене факультет журналістики. А що стосовно предмету, то із радістю б прослухала ще раз курс із медіаправа. Обожнювала ці пари під час навчання!

- Ти навчалась на спеціалізації «Телевізійна журналістика», але пригадую, що ніколи не прагнула бути ведучою в той час, як усі інші майбутні журналісти про це лише й мріяли. Наразі твоя мрія – працювати режисером, сценаристом, продюсером справдилася. Які знання, здобуті під час навчання, у цьому тобі допомогли?

- Звісно ж, найбільше в пригоді стали фахові предмети – із телевізійної журналістики. Вони надали не тільки теоретичні знання, а й практичні навички. Щодо інших курсів, хочу справедливо зауважити, що забагато знань не буває: корисними були також медіаправо, українська мова, історія літератури, іноземна мова, яку пощастило в ЗНУ вивчати поглиблено, соціологія, постанова голосу. Не можу приєднатися до когорти тих студентів, які розповідають, що навчання в університеті було «для галочки». Моя освіта насправді дала мені знання, які я використовувала на практиці та які, до речі, часто приємно дивували моїх колег.

- Під час навчання ти була старостою й вже від студентських часів отримала гарний досвід менеджера. Це – додаткові навички, які надав університет. Які поради можеш дати сучасним студентам, які вже зараз є активістами громадського життя?

- Так, цілком згодна, цей досвід організаторської роботи став своєрідною репетицією перед управлінням творчим колективом. Не знаю, чи була я гарною старостою? Щодо цього – судити моїм одногрупникам. Проте можу стверджувати, що керувалася тоді найкращими прагненнями: намагалася йди назустріч одногрупникам і зрозуміти їхні проблеми та потреби; обов’язково надавала допомогу, якщо могла допомогти, адже ми були єдиною командою; намагалась керуватися правилом – «не думай, що ти в чомусь кращий за інших», адже керівна посада – це, передусім, велика відповідальність, а не «корона на голові» чи привілеї; старалася не бути занудою або гримзою. А ще завжди пам’ятала, що життя надто коротке, щоб ставитись до нього занадто серйозно. Отже, будь-який керівник, має бути справжнім лідером: захищати інтереси своєї групи, брати на себе відповідальність і транслювати ідеї команди перед керівництвом. Можу сказати, що я і зараз дотримуюся цих принципів, коли керую колективом на роботі.

- Сьогодні ти працюєш над підготовкою програми «Чотири весілля» за кордоном: побували на безлічі локацій, підготували цілі сезони програми. Є епізоди, якими дійсно пишаєтесь?

- Мабуть, ні. Справа в тому, що в кожен епізод вкладено безліч зусиль, із кожним пов’язана купа цікавих, веселих спогадів, при створенні кожного з них зроблено максимум того, що можна було зробити. Тому я як творець люблю всі свої творіння однаково. А от чим я насправді пишаюся, так це пілотним епізодом власного проєкту, який я придумала та реалізувала як автор – самостійно. Це поки що секрет, але зовсім скоро його побачить світ.

- Добре, будемо чекати, адже ти заінтригувала! І насамкінець традиційне запитання, яке ставлять усі журналісти і, зазвичай, не дуже полюбляють їхні співрозмовники: побажання першокурсникам та цінні поради, як здобути диплом з відзнакою?

- Здається, у мене знову погані новини стосовно цього питання. Диплом із відзнакою – це не запорука успіху, а усього лише приємний «бантик» на ньому. На жаль, можна отримати «червоний диплом», але при цьому бути поганим фахівцем, не пристосованим до життя «заучкою». Набагато цінніше – робота та практика! Отже, моя головна порада студентам: йдіть на роботу, починайте працювати вже з другого курсу. Працюйте навіть не за гроші, поки є змога, набирайтесь досвіду від старших колег. Адже коли ви вже матимете диплом, від вас вимагатимуть повноцінної роботи та певних навичок, ніхто не чекатиме, що ви навчатиметеся на роботі. Поки ви це робитимете, інші, хто вже матиме досвід, займатимуть гарні посади. Отже, якщо прагнете, закінчивши університет, отримати хорошу роботу і достойну зарплату, треба вже буде мати певні напрацювання. Але не треба нехтувати й навчанням: із часом ви навіть здивуєтесь, адже зрозумієте, наскільки воно виявиться корисним. Спробуйте гармонійно поєднувати роботу та навчання. Це – запорука вашого майбутнього успіху. А ще – щиро любіть те, що ви робите. Щасти вам!

Спілкувалась:

Тетяна Рогова

 

Схожі новини