Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка філологічного факультету, доцент кафедри теорії комунікації, реклами та зв’язків із громадськістю Катерина Доценко
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні пропонуємо вашій увазі розмову з вихованкою філологічного факультету, кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри теорії комунікації, реклами та зв’язків із громадськістю факультету журналістики Катериною Доценко.
- Катерино Олексіївно, розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти саме ЗНУ?
- Тоді був 1994 рік, буремні дев’яності, як ми зараз говоримо. Були палкі дискусії вдома, куди віддати єдину доньку. Батько наполягав на фізико-математичному профілі, мама – вагалася, а я розривалася поміж юридичним, іноземними мовами і філологічним. Хоча була ще мрія стати лікарем, але вона самовипарувалася, коли дізналася про специфіку вивчення організму 
людини на трупах і т.д. У підсумку, здавала документи на два факультеті, іноземної філології (тодішній романо-германської філології) і філфак (на українську мову і літературу, бо була зачарована і мовою, і промовою тодішнього декана – Віктора Антоновича Чабаненка). На іноземні мови не пройшла, не вистачило одного балу, а філологічний – прийняв на бюджет і став рідним на шість років навчання і не тільки... Питання про виш не стояло, ми з мамою приїхали на День відкритих дверей – і вирішили, що так, це – наше. Інші міста і виші не розглядали, і через фінансові моменти, та й якось не бачила себе в іншому місті, занадто люблю Запоріжжя (пройшло багато років - а все одно нічого не змінилося).
- Які спогади щодо студентських років є для Вас найціннішими та які отримані у виші знання стали найкориснішими у дорослому житті й у роботі?
- Спогадів безліч, бурхливе студентське життя, купа подій, факультетські вистави і концерти, студія авторської пісні Олени Алєксєєвої, літературний клуб «99». Співи й танці, де знадобився досвід музичної школи (на сцені грала на віолончелі й співала, декламувала вірші), а скільки постанов здійснили під керівництвом тодішньої улюбленої викладачки української літератури, а тепер чинного декана філфаку Тамари Володимирівни Хом’як. Дружба з 
Мариною Брацило. Й досі не віриться, що Мариночка у засвітах… Досі перед очима блискучий образ Марусі Чурай в її виконанні. Пам’ятаю, як хвилювалася, коли треба було зіграти замість неї, в одному концерті, бо вона була в Київі, але взяла себе в руки, таки вивчила і витягла спектакль. Скільки чудових зустрічей із письменниками і діячами мистецтва. І чудовий відпочинок на базі «Славутич», в наметах, класною студентською компашкою (а тепер любимо відпочивати там всією родиною). І суперові пікніки на Хортиці, пляж, плескіт хвиль Дніпра, пісні під гітару, нас часто до себе запрошувала Марина, вона ж там жила….
- Яких викладачів Ви найчастіше згадує зараз, чи спілкуєтесь із ними зараз, після завершення навчання?
- Викладачі на той момент були дуже сильні і кожен був неабиякою особистістю. Із найулюбленіших, на першому місці, звичайно, Ольга Дмитрівна Турган, блискучий літературознавець, моя «наукова матуся», під чиїм керівництвом написала і захистила кандидатську дисертацію. Валентина Дмитрівна Семиряк, беззмінний науковий керівник курсових, диплому спеціаліста і магістерської роботи. Віктор Антонович Чабаненко, лекції якого слухали, затамувавши подих. Можна називати кожного, хтось уже пішов із життя, хтось на пенсію, але всіх згадуєш із теплом, вони щедро ділилися з нами своїми знаннями. 
Ціла купа інсайтів… Світлана Анатоліївна Панченко на дисципліні «Фольклор» дала можливість дізнатися про закатованих кобзарів, тому сучасний фільм «Поводир» дивилася, не особливо дивуючись і без спротиву, бо була обізнана. Василь Феодосійович Маремпольський (світла пам'ять) розповідав про страшне урочище Сандормох, де загинули діячі «Розстріляного відродження», цими знаннями досі ділюся зі студентами.
Блискучі лекції Валентини Савеліївни Ботнер та Володимира Захаровича Табарєва та інших викладачів кафедри зарубіжної літератури. Незабутні і супер-мега-змістовні лекції з української мови Ніни Пилипівни Миронюк, Людмили Іванівни Кучеренко, Тараса Григоровича Шевченка, Петра Івановича Білоусенка… Усі ці викладачі (вибачте, кого не згадала, але з повагою ставлюся до всіх своїх викладачів) навчили любити філологію, а найголовніше – навчили любити Україну і пишатися тим, що я – українка.
- Чи зустрічалися з колишніми одногрупниками, чи цікаво було дізнатися, чим саме вони займаються на сьогодні?
- На нашому курсі було 120 людей, чотири академічні групи, багато хто змінив професію, пішов у інші сфери працювати. Багато було немісцевих, які повернулися до себе, навіть із Західної України у нас були представниці. Дивно усвідомлюватися, що буквально за кілька років по закінченні, гаджетизація заступила еру конспектів, бібліотек, живого спілкування. Було б все це у дев’яностих, може б через соцмережі спілкувалися б з більшою кількістю однокурсників. Але час від часу бачусь, чи отримую звістки в соцмедіа від колишніх одногрупників чи однокурсників. Багато хто з них стали висококваліфікованими фахівцями, успішними вчителями, як Інна Фомич, Лілля Каптан (Михайленко), навіть завучами чи директорами шкіл, за переказами знайомих.
- Чи змінили б Ви щось у Вашому житті, якби знову стали студенткою?
- Важко сказати, не люблю умовного способу. Життя в нас одне, студентські роки були чудовими, про них не шкодую, думаю, вони назавжди в моєму серці.
- Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте, як саме обрали цю професію?
- Після закінчення університету працювала в школі вчителем української та англійської, оскільки паралельно навчалася таки на факультеті іноземної філології, та отримала спеціальність «Перекладач». Згодом пішла до аспірантури і остаточно перейшла 
працювати в ЗНУ, у 2000 році. Із того часу працюю, спочатку на філологічному факультеті, а потім після реорганізації і завершення роботи над дисертацією – на факультеті журналістики. Паралельно завершила навчання на спеціальності «Журналістика» на факультеті післядипломної освіти, тому маю вже третю вищу освіту. Найбільшою проблемою у 2005 році було, щоб захист диплому й дисертації не поставили на один день. Тому, 19 травня успішно захистила дипломну роботу журналіста, а 30 травня – кандидатську дисертацію «Трансформація античних мотивів і образів у творчості Наталени Королевої» в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара.
- Що Вас надихає у роботі та якими здобутками Ви пишаєтесь?
- Надихає середовище, колеги, з якими чудові стосунки, позитивна атмосфера на факультеті і кафедрі, чудові студенти, які такі різнопланові і від того ще цікавіше. Пишаюся і науковими здобутками, одноосібною монографією і багатьма колективними. Зараз 
працюю в сфері реклами і піару, маю практичний досвід роботи журналістом і копірайтером, готувала матеріали для рекламного видання «QP», постійно вдосконалюю свої знання в сфері сучасних комунікацій. Маю понад 100 наукових статей і методичних розробок, маю сподівання – зроблю ще більше.
Удома – відчуваю підтримку родини, пишаюся трьома чудовими доньками, які надихають, і з якими знову проживаю багато етапів життя, які нібито вже були опановані. Надихає живопис і музика різних стилів, люблю малювати і куховарити, робити приємні смачні чи мистецькі сюрпризи родині і колегам. Минулого року збулася ще одна мрія – стати на ковзани (не без впливу донечок!) і мені сподобалося!
- Які Ваші професійні пріоритети?
- Професійні пріоритети – взаємна повага і постійне зростання. Відвідування професійних тренінгів і вивчення нових трендів. Спілкування з відомими особистостями, наукова і практично-професійна комунікація. Читання книжок, самоосвіта в галузі мистецтва і культури, політики і бізнесу, адже реклама і піар пронизують зараз усі галузі нашого життя.
- Яким Ви бачите своє подальше професійне майбутнє, про що мрієте?
- Мрію багато подорожувати, здійснити «навколосвітку», налагоджувати співпрацю з іншими світовими лідерами освітньої галузі й галузі комунікацій, навчати інших бути успішними та щасливими. Світити іншим і запалювати нові таланти.
- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема Вашого факультету?
- Учіться, дізнавайтеся й опановуйте велику кількість всього, в журналістиці й рекламі потрібно ВСЕ (колись ми про це з Вами говорили на парах)! Мрійте, але пам’ятайте, мрії надто швидко збуваються у нашому часі, тому мрійте чітко, виважено і позитивно! Подорожуйте, співайте, малюйте, займайтеся творчістю, любіть себе і навколишній світ! Дійте, робіть цей світ кращим і робіть кращими оточуючих, але починайте завжди із себе! Приберіть сміття, посадіть квітку, посміхніться сусідові! Запалюйте і будьте лідерами думок і агентами змін на краще!
