Стара версія
Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка філологічного факультету й факультету соціальної педагогіки та психології, викладач факультету соціології та управління, поетеса Ірина Цапліна (Лада Хортич)

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка філологічного факультету й факультету соціальної педагогіки та психології, викладач факультету соціології та управління, поетеса Ірина Цапліна (Лада Хортич)

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка філологічного факультету й факультету соціальної педагогіки та психології, викладач факультету соціології та управління, поетеса Ірина Цапліна (Лада Хортич)
09.10.2020 15:23 Все Головні новини Факультети Соціальної педагогіки та психології Філологічний Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University філологічний факультет факультет соціальної педагогіки та психології відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіхів випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває успішна реалізація масштабного профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з випускницею філологічного факультету 2002 року, вихованка факультету соціальної педагогіки та психології, науковицею, літераторкою Іриною Цапліною (Лозневою) так відомою під творчим псевдонімом Лада Хортич.

 

- Пані Ірино, чому для здобуття вищої освіти Ви обрали саме ЗНУ? Чи легко визначилися зі спеціальністю?

 - Коли я вступала в наш ЗВО, це була середина дев'яностих і він ще мав статус державного, а не національного. І загалом часи були зовсім інші. Утім, вже тоді наш університет вважався провідним у Запорізькій області гуманітарним вишем, що й було мені потрібно. Адже я ще у старшій школі почала себе відчувати «глибоким гуманітарієм». Зі спеціальністю визначилася досить легко — цікавила українська філологія. Але вже після першого курсу вирішила спробувати щось ще – і вступила на другу спеціальність «Практична психологія». Тож маю два дипломи.

- Які Ваші найяскравіші спогади, пов'язані з навчанням в університеті?

- Насправді, від студентських часів залишилося чимало яскравих спогадів. Але можна серед них знайти дійсно незабутні моменти. По-перше, це – наш Літклуб «99»: літературний клуб, який ми створили з друзями, молодими літераторами. Він збирався два рази на місяць. До речі, трохи в трансформованому вигляді він існує досі. Але тоді там відбувалася величезна кількість знайомств, спілкування, творчих відкриттів й акцій, за що не можна не бути вдячним усім причетним. А по-друге, це – наші літературно-театральні експерименти. Із подачі викладачів ми нашим творчим дружньо-філологічним колом створили декілька вистав за мотивами української та зарубіжної поезії. Найбільш амбітною була вистава на основі поетичної творчості сучасних українських письменників. Експериментували як могли.

- Хто з викладачів запам'ятався найбільше? Чому?

- Добре пам'ятаю всіх викладачів з обох спеціальностей і дуже їм вдячна. Серед них було дійсно багато значимих для мене людей, яскравих особистостей. Найбільш близькими, звичайно, були ті, хто тоді викладав предмети з моєї філологічної спеціалізації – «Теорії літератури». Це – тодішній декан Ольга Дмитрівна Турган, Васьків Микола Степанович, Саяпіна (Гребенюк) Тетяна Володимирівна, Панченко Світлана Анатоліївна.

- Чи підтримуєте зв'язок з колишніми одногрупниками?

- Звісно! Фейсбук дозволяє бути на зв'язку навіть із тими, хто тепер живе в інших країнах. Буває, що й зустрічаємося в офлайні. Серед нашого випуску (тільки на філфаці було чотири групи) є дуже цікаві люди, з активною громадянською позицією, мої однодумці.

 - Чим займаєтесь зараз? Розкажіть про своє професійне становлення, які труднощі виникали на Вашому трудовому шляху, як Ви їх подолали?

- Я в працюю в ЗНУ вже протягом 14 років. Моя мрія викладати та займатися наукою привела мене на факультет соціології та управління. Довелося освоїти ще одну спеціальність: написати дисертацію з соціальної філософії та філософії історії. Звісно, філософія виявилася дещо складнішою за літературознавство, втім, вона надзвичайна й дозволяє вільно орієнтуватися у різних галузях знань. Сьогодні мені важко уявити своє життя без неї.

- Ви також відомі як Лада Хортич, запорізька поетеса. Розкажіть, будь ласка, як розпочався Ваш творчий шлях? Що надихає на написання віршів?

- Писала ще в старших класах школи. Потім вступила на філфак ЗДУ, знайшла однодумців у Запоріжжі, відвідала Семінар творчої молоді видавництва «Смолоскип» – знайшла однодумців зі всієї Україні. Це важливо, бо дає хорошу поживу для творчого розвитку. Найбільш значимі публікації – у поетичній антології авторок Півдня і Сходу України «Степ-Step» (видавництво «Піраміда», Львів) і в «Антології творів письменників запорізьких літоб’єднань початку XXІ сторіччя» (видавництво «Дике поле», Запоріжжя). Брала участь у різноманітних культурних акціях у Запоріжжі та інших українських містах. Надихати може абсолютно все: – природа, місто, люди, почуття, мистецтво... аби було трохи енергії втілювати натхнення в життя.

- Звідки взявся Ваш псевдонім, як Ви зупинились саме на ньому? Чи вважаєте, що Ірина Цапліна й Лада Хортич – різні люди?

- Це – одна й та сама людина, в якої акцентовані різні соціальні ролі, якщо говорити з наукової точки зору. Псевдонім виник на першому курсі як алюзія до наших прадавніх коренів (взагалі, люблю етніку), найкращих почуттів та нашого місця сили – славетного острова.

- Чим займаєтесь у вільний час? Маєте якесь хобі?

- У вільний час займаюся звичайними для сучасної людини справами, намагаюся не пропускати цікаві культурні події. А ще одним моїм волонтерським заняттям є участь в організації Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони». Скоро разом з оргкомітетом почнемо готуватися до фіналу сьомого конкурсу. Тут досить багато роботи, але результат завжди надихає.

- Ким Ви бачите себе в майбутньому, скажімо, через 10 років? Про що мрієте?

- Сподіваюся, що продовжу свою науково-викладацьку кар’єру, але разом із тим не виключаю і якихось змін. Можливо, буде бажання спробувати себе в чомусь новому, теж цікавому та творчому. Якщо говорити про щось поза роботою, то під час карантину мрію, щоб нарешті з’явилася можливість подорожувати.

- Які поради можете дати студентам і випускникам ЗНУ?

- Студентам раджу цінувати час навчання й витрачати його якомога більше на здобуття нових знань і вмінь, науку, громадське життя. Це те, що дасть найбільше психологічного, соціального й професійного ресурсу в майбутньому. Випускникам раджу вірити в себе та сміливо демонструвати те, чому навчилися в нашому виші, адже він насправді дає можливість глибоко засвоювати професійні знання.

Спілкувалася із випускницею: Анна Великородна

 

 

 

Схожі новини