Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики ЗНУ, редакторка YouTube та ведуча новин на «Люкс ФМ» Анастасія Великоіван

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики ЗНУ, редакторка YouTube та ведуча новин на «Люкс ФМ» Анастасія Великоіван

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики ЗНУ, редакторка YouTube та ведуча новин на «Люкс ФМ» Анастасія Великоіван
20.11.2020 12:29 Все Головні новини Факультети Журналістики Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба Історії успіхів випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація масштабного профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики, редакторкою YouTube та ведучою новин на «Люкс ФМ» Анастасією Великоіван.

- Ким Ви себе бачили в дитинстві, про яку професію мріяли?

- У дитинстві я дуже хотіла, насправді, бути дизайнеркою одягу. Мені дуже подобалися модні журнали, подобалося, як одягнені моделі, як вони виглядають. Мене завжди приваблювала стихія художників, які можуть щось вигадати та намалювати ці всі ескізи. У мене вдома були альбоми, в яких я також вигадувала якісь макети або брала перемальовувала відомі моделі вбрання. Мені від того було насправді кайфово, але зрозуміло, що мій художній талант трошки не дотягує до цієї заповідної мрії – стати дизайнеркою. Тому я розуміла, що це – таке хобі, яке мені подобається. Від нього я отримувала задоволення, але не покладала на нього надій.

- Розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти саме ЗНУ?

- Насправді, історія стосунків із ЗНУ в нас була дуже довга. Я можу тепер сміливо сказати, що моє навчання в стінах другого корпусу університету було протягом семи з половиною років. Адже першою сходинкою для мене став Економіко-правничий коледж ЗНУ, куди я поступила після 9 класу. Я дуже переймалася, чи вступлю я на бюджет, адже це був мій заповідний квиток у доросле життя. Тому спочатку я провела чотири цікавих насичених роки в коледжі, потім перейшла на третій курс вже університету й закінчила магістратуру.

До речі, за це вдячна своїй мамі, яка свого часу сказала мені: «Настю, поїдемо дивитися, розпитувати та дізнаватися більшого». От ми якраз зайшли одного разу в другий корпус і поспілкувалися з прекрасними викладачами з кафедри видавничої справи та редагування. Якщо чесно сказати, то вже не пам’ятаю, хто то був. Але до нас поставилися дуже ніжно, по-материнському, огорнули нас своєю турботою. Все розказали, показали. Звісно, ми зробили висновки і почали свою хоч непередвиборну компанію, але точно вступну.

- Які спогади щодо студентських років є для Вас найціннішими та які отримані у виші знання стали найкориснішими у дорослому житті й у роботі?

- Узагалі, всі студентські роки згадуються як досить приємні. По-перше, там знаходиш справжніх друзів. По-друге, розпочинається якийсь новий етап свого життя, і це дуже чітко простежується. Не знаю, принаймні, так було в мене. Я розуміла, що це вже не школа, це вже не іграшки, що тут ніхто не буде за тебе перейматися, є лише ти і твоя мета. Одним із найяскравіших спогадів є, звісно, гучні танцювальні флешмоби, які давались нам хоч і тяжко, але водночас і весело, бо ми тренувалися після чотирьох пар. Ми зоставалися майже до ночі, але це того вартувало. Тож іноді навіть зараз вдаєшся до ностальгії. У мене є відео з тих часів, там можна побачити, які всі були прикольні в жовтих футболках. Як ми, буквально, виривали свою перемогу і топили за своїх друзів, намагалися стати найкращими. Хоч ЕПФК був таким малесеньким пташеням. Проте ми всім хотіли показати, що ми – дуже круті.

Крім того, у коледжі та в університеті трапився один із найважливіших моментів у моєму житті, бо я вперше побачила радіо із середини. Я сама прийшла на станцію «Юніверс-ТБ». Я сказала: «Ось я – така. Будь ласка, дуже хочу у вас працювати». І так, запрацювала, почалися перші ефіри з подружкою. Трусилися руки, голос, однак там давали найцінніші поради. Ставалися казуси, про які навряд чи я зможу забути. І так само, про здобуті найкорисніші знання. Мені подобалося завжди навчатись в університеті, бо ти приходив на пару і слухав завжди з відкритим ротом. Були якісь практичні заняття – верстка, програмування та інші. Але однак, саме оце різноманіття, оця багатопрофільність і багатозадачність наразі мені дуже допомагає, бо я підготовлена до абсолютно різних життєвих обставин і готова до різних непередбачуваних приколів або проколів у своїй теперішній роботі. Бо також доводиться виконувати досить багато функцій, але всі вони даються дуже просто. Адже колись в університеті я звикла до того, що є дуже багато предметів і з усіх потрібно старатися бути кращою.

- Чи змінили б Ви щось у Вашому житті, якби знову стали студенткою?

- Не знаю. Мабуть, не переймалася б через якусь чужу думку, це, насправді, переслідує мене і зараз. Однак, мабуть, нічого не змінювала. Просто б кайфувала і тішилася вдвічі більше.

- Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте, як саме обрали цю професію?

- Свою професію я обрала рівно тоді, коли закінчила мріяти про дизайнерську кар’єру, і я дуже довго над нею думала. Мені завжди хотілось якусь професію, яка дозволила б мені бути активною, була пов’язана з людьми, спілкуванням, яка приносила б задоволення й різноманіття у життя. Власне, два роки я над цим думала, думала куди ж поступати. Потім вирішила, що єдине, що мені може підійти після 9 класу, це була видавнича справа та редагування, бо це, все ж таки, початкова фаза журналістики. Для когось це, насправді, і вся робота в журналістиці. Але я бачила в цьому першу сходинку кар’єрного розвитку. Нараз, я працюю редактором проєктів YouTube-каналу «Люкс ФМ», таких як: «Ніч в Барі», «Ж F*CKTOR». Ще я редагую матеріали на YouTube-каналі, непов’язані з відео. Також я маю можливість писати статті, рецензії на сайт «Люкс ФМ». Крім цього, я ведуча новин на прямому ефірі на радіо «Люкс ФМ».

- Що Вас надихає в роботі та якими здобутками Ви пишаєтесь?

- Із віком розумієш, що натхнення не приходить нізвідки, і його десь важко шукати, воно має бути в тобі. Ти маєш відчувати в собі сили для того, щоб щодня робити свою справу. Насправді,  моє натхнення – це моя сила кожного дня йти на зустріч своїм якимось забобонам, страхам, переживанням, долати їх. Ще, крім того, я вважаю, що надихають люди, які підтримують дуже сильно.

- Що найбільше захоплює в обраній роботі?

- В обраній роботі мене захоплює можливість самовдосконалюватися, саморозвиватися, подавати матеріал чітко, але при цьому оригінально й цікаво. Подобається те, що можна пробувати своє почуття гумору, можна робити зі своїм голосом різні речі, можна не соромитися в ефірі, коли тебе слухають тисяча людей з усієї України. І круто, що можна дарувати гарний настрій у такі непрості часи. Бо, насправді, коли ти розумієш, що можеш абстрагуватися від усіх негараздів і всіх таких щемливих моментів та інформації, про які, зазвичай, йдеться у випусках новин на телебаченні чи радіостанціях. Я щаслива через те, що я можу, навпаки, дарувати людям позитив, розповідати про цікаві прикольні факти, можу сміятися – і це буде доречно, тобто це буде влучно й вчасно в той момент.

- Про що мрієте у професійному плані?

- Мрію, звісно, про розвиток кар’єри, про ранкове шоу, про вечірнє шоу, мрію про продюсування якоїсь радіостанції.

- Що можете порадити студентам факультету журналістики?

- Я можу порадити ставити перед собою якомога більш чіткі цілі, бо, насправді, дуже багато студентів вступають на факультет журналістики просто тому, що їм здається що це – непогана ідея, тому хочеться, щоб люди усвідомлювали, що це – важливий крок і величезний вклад у своє майбутнє, і якщо все робити правильно, то це «правильно» обов’язково принесе свої плоди й успіхи, за які потім буде несоромно, якими можна буде пишатися. Бажаю, аби студенти не боялись чогось нового, щоб люди, які б потім виходили зі стін університету і працювали за спеціальністю, були задоволені своїм життям і не йшли в іншу галузь робити те, що не до душі. Обирати справу до душі, думати, що саме обираєш, і насолоджуватись кожним моментом, бо хоч це – і початок дорослого життя, однак у студентські часи можна дозволити собі набагато більше і можна ліпити себе, як пластилін. От я й  бажаю, аби кожен із себе виліпив ту особу, яка ще дасть жару абсолютно всім у галузі журналістики.

 

Асіненко Вікторія

Олег Шевцов

 

 

 

Схожі новини