Стара версія
Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня «МедіаЦентру Енергодар» інформаційного агентства «Медіа Продакшн» Олена Драгун (Сирова)

«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня «МедіаЦентру Енергодар» інформаційного агентства «Медіа Продакшн» Олена Драгун (Сирова)

«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня «МедіаЦентру Енергодар» інформаційного агентства «Медіа Продакшн» Олена Драгун (Сирова)
30.11.2020 15:07 Все Головні новини Факультети Журналістики Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіхів випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація масштабного профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в рамках його реалізації пропонуємо вашій увазі штрихи до портрету Олени Драгун (у дівоцтві – Сирової), випускниці факультету журналістики ЗНУ 2010 року, які дозволять ближче познайомити читачів із цікавою історією успіху в регіональній та такій насиченій мас-медійній діяльності.

- Олено, вітаю тебе! Ти – випускниця факультету журналістики, яка встигала поєднувати і навчання, і роботу, й активну соціальну діяльність. Наскільки це було складно та що надавало сили?

- Аж не віриться, що вже 10 років минуло з того часу! Так, справді, засвоївши ази журналістики та отримавши непоганий досвід під час численних навчально-виробничих практик, на 5 курсі я вже офіційно стала частиною великого журналістського братства.

Поєднувати роботу з навчанням для мене було нескладно, адже і те, й інше я робила з великим задоволенням. Та й, якщо вірити відомій студентській приказці, що спочатку ти працюєш на ім’я, а потім ім’я працює на тебе, я заробила репутацію сумлінної студентки, тому в деяких питаннях викладачі йшли назустріч, за що я їм дуже вдячна.

- Жартують, що на факультет журналістики вступають студенти, які не люблять математику. А чого саме ти обрала ЗНУ та цю спеціальність?

- І це ніякі не жарти! Майже всі мої знайомі колеги-журналісти в математиці абсолютні нездари, як і я))). Всі ті дивні, на мій погляд, формули з цифрами, літерами, знаками й дужками я перестала розуміти ще у 8 класі. Натомість я любила читати, добре засвоювала мови, гарно писала диктанти, перекази й твори. Тому, врешті-решт, повністю усвідомивши, що я гуманітарій до мозку кісток, сконцентрувалася саме на цьому напрямі.

Вперше про своє бажання стати журналісткою я написала у 9 класі у творі з англійської мови «Моя майбутня професія». Там я розповіла про своє прагнення постійного спілкування з різними людьми та перебування у вирі подій (в принципі, з того часу нічого не змінилося J).

Тож я почала прокладати шлях до здобуття омріяної спеціальності. Дізналася, що в ЗНУ є курси для майбутніх абітурієнтів-журналістів, відвідувала їх протягом року. За цей час познайомилася із Запоріжжям (сама я з Дніпрорудного), університетом та деякими викладачами. Заклад, його атмосфера та люди, які в ньому працювали, мені припали до душі.

Під час вступної кампанії для перестраховки я подала документи й до ЗНУ на факультет журналістики, і до Дніпропетровського національного університету (щоправда, на спеціальність «Видавнича справа та редагування»). І там, і там успішно склала іспити і пройшла на бюджет, але обрала все-таки ЗНУ, про що ніколи не пошкодувала. 

А далі були п’ять незабутніх студентських років, які вмістили у себе вирій цікавих подій, нових друзів, плідне навчання, веселе життя в гуртожитку та багато всього іншого. Це був чудовий час!

- Розкажи про свій шлях становлення в регіональній журналістиці?

- Моїм першим місцем роботи був районний часопис «Нова Таврія», в якому я висвітлювала різні аспекти життя Василівського району Запорізької області. Саме тут я зрозуміла, що хочу й буду працювати журналісткою, що це – моя стихія та моє покликання, незважаючи ні на які негативні моменти, які бувають у нашій неспокійній роботі. Газета й колектив мені подобалися, але там я пропрацювала недовго, чотири місяці, бо мене запросили на посаду кореспондента в корпоративну газету «Робоче слово» ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат».  

Виробнича тематика була для мене новим напрямом, тож довелося деякий час розглядати всю непросту специфіку діяльності гірничодобувного підприємства, вивчати складну термінологію, розбиратися в особливостях технологічних процесів тих чи інших ланок виробництва. За 10 років роботи у цій газеті я з фотоапаратом, ручкою та блокнотом обійшла всі цехи, колективи та підземні горизонти, бувала в надрах шахти на більш ніж кілометровій глибині й підіймалася на найвищі точки підприємства, спілкувалася з представниками всіх професій, висвітлювала події свого рідного міста Дніпрорудного, а також відвідала багато металургійних і гірничодобувних підприємств України. А ще – вела активне профспілкове життя та разом з іншими активістами організовувала й брала участь у різноманітних заходах (інформаційних, молодіжних, культурних, доброчинних тощо). Активно дописувала й в інші ЗМІ.

Було цікаво, але чим далі я працювала на одному місці, тим більше розуміла, що тут себе я вже вичерпала. Тому в 2020 році я вирішила круто змінити своє професійне життя й подалася з опанованої та дослідженої для себе сфери газетної журналістики до особистої terra incognita – тележурналістики та інтернет-журналістики. Так я приєдналася до чудового, молодого, креативного колективу «МедіаЦентру Енергодар», (інформаційне агентство «Медіа Продакшн»). Новий напрям творчої роботи, новий колектив, нове місто, нове оточення та нові знайомства – це саме те, чого мені не вистачало останніми роками, тож зараз я щаслива, як ніколи!

- Якби випала можливість повернутися до університету, на які б пари хотіла сходити знову?

- У студентські часи мені дуже подобалися заняття тих викладачів, які знали про журналістику не з книжок, а з власного досвіду й могли годинами розповідати нам, студентам, про це. Із задоволенням зараз побувала б на парах з теле-, радіо-, фото- та газетної журналістики, журналістської майстерності, реклами та PR, постановки голосу, мовознавства, зарубіжної літератури та, звичайно, вступу до спеціальності))).

Також дуже хотілося б сходити на майстер-класи та зустрічі з відомими журналістами та громадськими діячами, якими у часи мого студентства нас частенько балували на факультеті.

- Який свій матеріал можеш назвати «зразковим» та чому саме?

- Нещодавно мене запитали, скільки за своє журналістське життя я написала матеріалів, і я почала приблизно прикидати цю кількість. Як виявилося, рахунок вже йде на тисячі, тому виділити з того масиву якусь конкретну публікацію доволі складно))). Хоча один опублікований в газеті матеріал мені запам’ятався особливо, нехай навіть він і був написаний мною більше ніж 10 років тому. У ньому порушувалася шокуюча й неприємна тема (описувати ту абсолютно нетривіальну ситуацію, по яку йшлося у публікації, не хочу з етичних причин) і він викликав широкий розголос серед читачів. Один мій старший колега-журналіст і досі згадує ту публікацію й при нагоді хвалить мене за неї, хоча й пройшло стільки часу. Тому, мабуть, ось такі матеріали, які викликають сильні людські емоції, суспільний резонанс, потужний зворотній зв’язок та запам’ятовуються надовго, і є зразковими.

- Розкажіть про свої нагороди, визнання в професійній діяльності.

- Я маю безліч дипломів та грамот за свою журналістську діяльність від органів влади, громадських організацій, профспілки металургів та гірників України. Нагороди – це, звичайно, приємно, вони надихають і мотивують на нові звершення, але ставлюся до цього спокійно та філософськи. Найкраща нагорода для мене – це визнання моїх читачів і глядачів, їхня реакція на мої матеріали.

- Слідкуючи за твоїми дописами у Фейсбук, можна помітити – ти та чоловік – активні дачники. Це такий спосіб відволіктися від напруженої роботи?

- Можна й так сказати))) Просто ми любимо землю та природу, та й, справді, зміна діяльності йде тільки на користь моральному здоров’ю: напружуючи м’язи, ти даєш відпочинок певним ділянкам мозку. Але це далеко не єдине наше сімейне хобі: окрім того, ми активні мандрівники, туристи, рибалки, грибники, любителі природи й тварин та багато чого іншого))).

 

- Й останнє, традиційне питання – чи є перевірений на собі рецепт «Успішного журналіста», яким ти хотіла б поділитися з іншими, сьогоднішніми студентами?

- На мою думку, успішний журналіст – той, який любить свою справу, має до неї покликання й робить її з душею. Тому, якщо ви в собі цього не відчуваєте чи якщо вас змусили вчитися цій професії батьки без вашого бажання, навряд чи з того всього вийде щось путнє. Це не та галузь діяльності, де «стерпиться – злюбиться», тому випадкові люди в журналістиці надовго не затримуються.  

Однак якщо ви, все ж таки, вирішили торувати собі шлях у цій непростій професії, то ось мій «must have» успішного журналіста. По-перше, це грамотність. Так, журналісти – не мовознавці й мають право на помилки, але мені завжди дуже сумно читати тексти, які рясніють русизмами, зворотами типу «приймав участь», «зайняв перше місце», «кинувся в очі», «з наступаючим Новим роком», «на протязі», «так як», «із-за» та інші. Ще сумніше, коли в публікації відсутні елементарні розділові знаки або, ще гірше, вони присутні там, де геть не потрібні. Тому не лінуйтеся перевіряти себе, частіше зазирати в різні словники, адже грамотність – це та «одежа», за якою нас зустрічають.

По-друге, успішний журналіст завжди має свій стиль, свої авторські «фішки», по яких його впізнає аудиторія. Стиль – це як почерк чи відбитки пальців: у кожного він свій й унікальний.

По-третє, успішний журналіст – це вдячний та уважний слухач, а часто – й психолог. Також він – активний спостерігач, який цікавиться всім, що його оточує, слідкує за новинами та відстежує реакцію суспільства на них. Він постійно знаходиться в пошуку нових тем для своїх матеріалів, а ще – добирає влучні заголовки до своїх публікацій, адже це майже половина успіху.

По-четверте, успішний журналіст постійно самовдосконалюється, тренує свій інтелект, підвищує ерудованість, багато читає.

По-п’яте, успішний журналіст працює й тоді, коли є натхнення і бажання працювати, і тоді, коли їх немає. Чекати приходу музи – марна справа, коли у тебе горить дедлайн, проте саме в таких ситуаціях здобувається досвід та виробляється той самий професіоналізм.

Продовжувати цей список можна ще довго, та головне, як я вже сказала, це – любов до своєї справи. За всі ці роки в журналістиці я неодноразово ставила собі запитання, чим би я займалася, якби не була журналісткою, «приміряла» на себе різні галузі діяльності… Але так і не відповіла на нього, бо більш цікавої та захопливої професії, як на мене, годі й шукати.

 

Тетяна Рогова

 

 

 

Схожі новини