Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / «Історії успіхів ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, медіатренерка, керівниця дитячої студії, викладачка тележурналістики Оксана Козачок

«Історії успіхів ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, медіатренерка, керівниця дитячої студії, викладачка тележурналістики Оксана Козачок

«Історії успіхів ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, медіатренерка, керівниця дитячої студії, викладачка тележурналістики Оксана Козачок
14.12.2020 13:40 Все Головні новини Факультети Журналістики Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіхів ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в рамках його реалізації пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Оксаною Козачок – успішною медіатренеркою, керівницею дитячої студії, викладачкою тележурналістики, науковицею. Ще сім років тому абітурієнтка обирала майбутню професію. Хотіла навчати інших і, водночас, займатися творчістю. Обрала журналістський фах – і не пошкодувала, адже досягла своєї мети – ділиться своїми знаннями з іншими та працює в медіа-галузі.

Наразі Оксана Юріївна – викладачка та голова циклової комісії «Журналістики» Фахового коледжу Класичного приватного університету, керівниця творчого об’єднання «Дитяче телебачення» Січового колегіуму, медіатренерка Першої Дитячої Телешколи, аспірантка кафедри журналістики Запорізького національного університету, дослідниця дитячої телевізійної журналістики.

- Оксано, сьогодні Ви вже самі працівник освітньої галузі. Як колишній студентці факультету журналістики Що наразі згадується найчастіше у своїй професійній діяльності?

- Розумію, що викладачем бути складно та відповідально, але надзвичайно цікаво. Постійно згадую, які нам завдання давали, як пояснювали матеріал, заохочували до навчання. При плануванні своїх занять для школярів і студентів постійно порівнюю, як я сприймала ту чи іншу тему, наводжу реальні приклади з практичної діяльності. Це допомагає говорити на рівні. Завжди кажу, що вчусь разом із ними. Світ розвивається динамічно й журналістам треба бути завжди «в темі». А взагалі, завжди зазначаю, що ті, хто обирає журналістику, – це унікальні люди. З нічого можуть створити подію, зацікавити інших, розповісти так, що всі будуть захоплюватися. Журналістів завжди помітно за формулюванням думок, підтвердженням своїх слів.

- Пам’ятаєте своє перше заняття в університеті? Чим воно запам’яталося?

- Пам’ятаю, як усіх студентів 1 курсу факультету журналістики зібрали на організаційне заняття. Тоді говорили про особливості навчання в університеті, подальші пари, знайомили з викладачами та кураторами. Тоді нас, студентів, відразу назвали колегами й почали звертатися на «Ви» до кожного. Усі були вражені таким ставленням, відразу зрозуміли всю серйозність і  відповідальність за свій вибір професії. Тобто з першого дня ми зрозуміли, що можемо і маємо підтвердити почесне звання «журналіста».

- Можете розповісти про якийсь випадок у період навчання, про який згадуєте й сьогодні?

- Насправді спогадів з університету багато. І кожен випадок навчив мене корисним життєвим речам. Часто згадую, як на одному з перших занять мене похвалили за роботу творчого конкурсу при вступі (писала тоді про своє особисте щастя – ранок у батьківському будинку, чисте сільське повітря, шум колосків пшениці й, головне, – запах маминого борщу). Такі прості, на перший погляд, слова, тоді додали мені впевненості і допомогли зрозуміти, що я можу ще більше.

Можна, ще багато зазначити, про фрази «батька факультету» Костюка В.В.: «прямий ефір почався», «жодного дня без рядка» й реальні приклади, які допомогли знайти рішення не тільки в професії, але і в житті. Звісно, були й комічні моменти. Колись, щоб доробити індивідуальну роботи, не спала дві ночі поспіль (тому краще не відкладати на останній момент виконання завдань), як довго монтувала телевізійний матеріал, на ранок перезавантажила ноутбук і нічого не збереглося. Як на першому занятті з телевізійного фаху нас відразу запросили в кадр і з першого дублю запропонували записати спіч (розповісти про себе на камеру), як ми тоді боялися, але з кожним заняттям усе більше опановували майстерність тележурналіста. Згадую завжди з усмішкою та приємністю.

- Не шкодуєте сьогодні, що тоді обрали цей фах і саме факультет журналістики Запорізького національного університету?

- Із першого дня в ЗНУ зрозуміла, що я на своєму місці. Завжди всім розповідаю, що журналістика надає безліч можливостей. Тут немає певних правил, формул успіху чи єдиного рішення. Журналістика – це творчість, втілення ідей та авторських задумів. Нам, студентам, із першого дня зазначили, що підтримають будь-який проєкт, допоможуть відзняти, записати, відредагувати матеріал. Факультет журналістики – це майданчик, де можна показати й реалізувати себе. Ще, пам’ятаю, були приємно здивовані, що ніхто не сидить на місці – постійні тренінги, зустрічі з відомими людьми, участь у всеукраїнських та міжнародних проєктах. Студентство – це пора, коли все залежить тільки від тебе. Наскільки ти себе покажеш, візьмеш по максимуму – таким професіоналом і станеш. Тому журналістика – це ще самодисципліна та саморозвиток. Насправді, для журналістів з’являється все більше можливостей – і ЗНУ в цьому напрямку бере активну участь.

- Ви були старостою групи, навчалися на «відмінно», були активною у громадському й культурному житті факультету? Теперішні майбутні журналісти такі ж? Чи молодь покоління Z зовсім інша?

- Мені, як майбутньому журналісту, хотілося бути всюди й знати все. Тому активно використовувала будь-яку можливість. Згадую, що ми були активними, намагалися підтримати один одного, радо сприймали роботу в команді. Помічаю, що сучасні студенти намагаються більше проявити себе індивідуально. І це непогано, навпаки, кожен знає, чого хоче. Ми свого часу боялися вперше йти на практику (думали, маємо недостатньо знань), а зараз студенти самі постійно запитують: «Коли у нас буде практика?». Сміливіші, певно, стали (сміється).

А взагалі, приємно вражена, що наразі більшість студентів розуміє, що журналістика – це не просто зіркове життя, гарна картинка в кадрі, звичайне читання з суфлеру. Майбутні професіонали розуміють, що діяльність в медіа – це постійна праця над собою, пошук оригінальних підходів до тем, творчість. Орієнтую колег, що в практичній діяльності вони стануть «універсальними бійцями» на ниві журналістської праці.

- Обравши спеціалізацію «Телебачення», Ви відразу скерували свою практичну роботу на створення дитячого телевізійного контенту. Це був свідомий вибір через брак якісних телематеріалів для цієї глядацької аудиторії? 

- Більшість студентів нашого року навчання хотіли опановувати саме телевізійний фах. Мені пощастило, що на крок до мрії стала ближче. Ми пробували себе в різних амплуа, виконували різні редакційні обов’язки. Тобто була можливість остаточно визначитися, яка з професій ближче. Позитивним є те, що нас часто відправляли на практику. Тобто на факультеті журналістики активно використовують елементи дуальної освіти, коли студенти вивчають не тільки теорії, але й постійно використовують знання на практиці.

Проходила практику в друкованому виданні, на радіо, а потім почала моніторити телевізійний контент регіону та України, щоб знайти для себе нішу. Тоді й помітила, що дітям абсолютно нічого дивитися на телебаченні, окрім мультфільмів іноземного спрямування. А це ЗМІ вважається одним із чинників формування свідомості сучасних Українців. Вирішила, що в силах змінити ситуацію. Так, тоді для проходження практики завітала в Першу дитячу телешколу. Там зсередини почала вивчати дитячу телевізійну кухню, особливості роботи з дітьми, теми, які подобаються маленьким глядачам, адже телешколярі працюють над власною телевізійною програмою (під керівництвом Пенчук І.Л.). До сьогодні я працюю в Телешколі. Намагаємося долучати дітей та юнацтво до різних проектів та створення власних телевізійних матеріалів для дітей і про дітей.

- Перші професійні кроки в підготовці різних телематеріалів для дітей продовжилися вже на освітянській ниві. Які вподобання щодо контенту в сьогоднішніх студентів?

- У мене є набір певних питань для майбутніх журналістів: Чому обрали цей фах? Яке з видів ЗМІ вважаєте авторитетним? Хто ыз сучасних журналістів надихає? Що для вас є цікавим у медіа? Відповіді дають змогу змоделювати професійний журналістський портрет учня чи студента. Вподобання відрізняються: хтось мріє стати спортивним журналістом і дивиться матеріали тільки відповідного спрямування. Хтось більше тяжіє до розважального контенту, а деякі взагалі не сприймають інформаційні ЗМІ й читають тільки публіцистику. Коли розповідаю про роботу над дитячим телепроєктом, хтось захоплено слухає, а хтось відразу говорить, що з дітьми працювати складно. Тому не можна виокремити один, єдиний напрям. Проте більшість цікавить контент в інтернеті. Часто питають, чи можна блогерів вважати журналістами, а їх контент професійним. Вихованці та учні самі хочуть просто для себе виокремити аспекти ефективної діяльності.

- Також із своїми вихованцями створюєте телевізійні проекти, як свого часу Ви створювали у складі творчої групи? Які формати чи жанрові реалізації обирає молодь?

- Ніколи не обмежую своїх учнів та студентів у виборі тем. Часто беремо участь у конкурсах, тому серед контенту є матеріали соціального спрямування. Бачу, що більшість пропускає подібні теми через себе, тому відео є унікальними. Звісно, більшості хочеться бути в центрі подій, тому серед творчого доробку є й репортажі, зазвичай зі шкільного та студентського життя. Також часто при плануванні зйомок орієнтуються на опитування. Популярними є підбірки, так звані топи (топ-5 популярних фільмів, топ-5 пропозицый, як з користю провести канікули тощо). Ще помітила тенденцію зростання інтересу до моделювання комічних ситуації, показ смішного в повсякденні. Тому можна зазначити, що формати та жанри для сучасного покоління є різними.

- Підготовка журналістських матеріалів для молодіжної аудиторії згодом у Вас переросла в наукову площину. Сьогодні Ви – аспірант кафедри журналістики, який аспект дослідницької роботи обрали? Чому саме цей?

- Найкращим для науковця є той факт, коли дослідницька робота пов’язана з практичною діяльністю. Під час навчання курсова та дипломні роботи були саме на тему дитячої телевізійної журналістики. Тому під час вступу до аспірантури Запорізького найкращого вже знала, що продовжу наукову роботу саме в цьому напрямку. Неодноразово повторюю, що в наших силах все змінити, тому завдяки зверненню до проблеми функціонування дитячого контенту ситуація в Україні може покращитися. Важливим є також не тільки вивчити ситуацію, а й запропонувати алгоритм створення ефективної програми. Тому основний акцент робимо на дослідженні вподобань та особливостей сприйняття контенту глядачів відповідно до теорії поколінь. Це дійсно новий аспект у дослідженні дитячого контенту. Безперечно, це дасть змогу прогнозувати можливий вплив на становлення особистості, її виховання, рівень культури, патріотизму. Важливим є також чітке розмежування журналістики, яку роблять для дітей та яку створюють самі діти. Остання є основою моєї практичної діяльності.

- Наразі перед старшокласниками стоїть питання вибору спеціальності, закладу вищої освіти. Як майбутній фах у 2013 р. обирали свого часу Ви?

- Дійсно, вибір професій та відповідних вишів був великим, сумнівалася, зважувала всі за і проти, адже це – доленосне рішення. Зі шкільних років писала журналістські матеріали для місцевого видання, у колегіумі була в редакції шкільної газети, постійно записувала відеоновини (зараз переглядаю сімейний архів і так сміюсь із маленької ведучої), мені легко давалися твори, постійно намагалася знайти індивідуальний стиль. Тому розуміла, що підійде тільки творча професія, де твої оригінальні думки будуть вітатися. Обирала між філологією, адже хотіла викладати, та журналістикою, адже хотіла творити. Творчий складник переміг і, звісно, спроби журналістської роботи відіграли свою роль. Наразі я викладаю для студентів та вчу дітей основам журналістики, паралельно створюємо власні матеріали. Тому дві свої мети досягла. Можна реалізувати себе в будь-якій галузі, головне, щиро вірити та докладати всіх зусиль.

- Порадьте майбутнім абітурієнтам, Як не помилитися у своєму виборі й обрати правильно майбутній фах, Що їм треба робити вже зараз, аби потім ні про що не шкодувати?

- Взагалі, усім студентам хочу зазначити, що вчитися – справа нелегка. Постійна робота над собою, сотні конспектів та жага до нових знань – це тільки частина того, що чекає на майбутніх професіоналів. Ні в якому разі не хочу лякати, але готуватися до студентського життя треба. Вибір професії – один із найважливіших кроків у житті. До цього треба підійти з усією серйозністю. Головне, орієнтуватися на свої вміння, враховувати побажання та особливо, успішність майбутньої кар’єри. Наприклад, відразу варто визначити – це точні науки чи гуманітарний напрям, визначитися з відповідними факультетами, передбачити свій професійний портрет. Це – тільки Ваш вибір, тому відповідаєте за нього самі. І ще, не нехтуйте шкільною освітою. Навіть якщо здається, що предмет не треба, все одно основні положення впливають на ваш світогляд. Тому готуйтеся до ЗНО та відповідально обирайте професію.

- Дякую за щиру розмову.

- Вам щиро дякую за спілкування. Вдячна, що повернули в приємні спогади про студентське життя, факультет журналістики, Запорізький національний університет. Сподіваюся, що мій приклад допоможе майбутнім студентам визначитися у подальшому виборі. Успіхів усім!

 

Факультет журналістики

 

Схожі новини