Тридцятого грудня закінчилася практика, яка проходила в дистанційній формі, у магістрантів біологічного факультету ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University).
Ось що розповіла про її перебіг та про свої враження від здобуття практичних навичок магістрантка Ганна Джос:
- Зізнаюся чесно, на початку практики всі студенти були трохи розгублені, тому що для нас це був перший такий досвід. Ми отримали змогу випробувати себе як не просто вчителів для дітей шкільного віку, а у більш наближеній до реалій ролі – асистентів, які ведуть заняття у дорослих людей. Самі розумієте, потрібно було «тримати обличчя» й показати, що ж чекає в майбутньому студентів, коли вони самі проходитимуть таку практику. Якщо проаналізувати всі ці 6 тижнів, то скажу напевно, що такий формат запам'ятається нам надовго. Звичайно, не можна сказати, що все пройшло ідеально, все ж це не той стиль освітнього процесу до якого ми звикли. Якщо порівнювати, то живе спілкування та взаємодія з людьми виграють за всіма параметрами.
Однак зауважу, що вік технологій не стоїть на місці і ми, як активні користувачі інтернету, теж повинні вдосконалювати свої навички при роботі з програмами, котрі дозволяють нам організовувати нам освітній процес.
Водночас ми отримали відповіді на питання, для чого взагалі потрібна педагогічна практика і який у неї сенс? Тут все до банального просто: це –можливість отримати досвід, який, на перший погляд, може здаватися простим, але при цьому дуже особливим і цінним. Навіть із психологічної точки зору опинитися в умовах дистанційного навчання досить важко, якщо не мати хоч якихось навичок і досвіду, пов’язаних із такою практикою викладання.
Тому ми дуже вдячні за це біологічному факультету, зокрема його викладачам! Ви взяли на себе відповідальність і надали нам змогу показати свій потенціал, розширити погляди та приміряти на себе амплуа педагогів. Також, коли ми проводили лабораторні роботи в Zoom, виховну діяльність – у Instagram, наукову та профорієнтаційну – на YouTube, то відкрили для себе багато чого нового, і не тільки в плані організації.
Наприклад, ми зуміли покращити розуміння того, наскільки вибрана тема є масштабною й актуальною на сьогоднішній день, в рамках нашої спеціалізації. Також довелося шукати в старих архівах фотографії та згадати ті самі приємні моменти навчання, що трапилися з нами за останні 4 роки, і поділитися ними з глядачами.
Підбиваючи підсумки не тільки нашої практики, а й усього 2020 року, який був для нас всіх непростим із багатьох причин, бажаємо всім викладачам великого терпіння та дякуємо за їхню працю й допомогу надану нам під час практики. Ми розуміємо наскільки важливо те, що ви робите для нас, і наскільки це потребує зусиль. Лише побувавши вами, ми зрозуміли це остаточно.
Ганна Джос,
Андрій Карпенко
