Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Команда «Орбіта-ЗНУ» на четвертому місці турнірної таблиці жіночого волейболу Суперліги України

Команда «Орбіта-ЗНУ» на четвертому місці турнірної таблиці жіночого волейболу Суперліги України

Команда «Орбіта-ЗНУ» на четвертому місці турнірної таблиці жіночого волейболу Суперліги України
25.01.2021 15:08 Все Головні новини Факультети Фізичного виховання ZNU Zaporizhzhia National University спорт волейбол перемога Орбіта-ЗНУ

Для запорізької спортивної команди «Орбіти-ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) надзвичайно важливим був восьмий тур волейбольної жіночої Суперліги. У ньому підопічні Гарія Єгіазарова вигравали в команд «Волинь-Університет» і в рівненської «Регіна-МЕГУ». До речі, саме «Орбіті» їхні гравці поступилися вперше в сезоні. Черговий тур став для запорізьких спортсменок важливим і напруженим.

Першу зустріч туру спортсменки «Орбіти-ЗНУ» проводили проти луцької команди «Волині-Університет». Варто відзначити те, що в тренерському штабі лучанок присутній і Володимир Бузаєв – екс-тренер «Орбіти», який свого часу тренував багатьох її спортсменок. Нагадаємо, що перед цим жіноча волейбольна Суперліга більше місяця була «на паузі». Зокрема, «Орбіта-ЗНУ» зіграла заключні матчі в 2020 році 17 і 18 грудня. Але вже скоро запоріжанки вирвалися вперед із переконливим рахунком 7:4. Це змусило тренерський штаб лучанок взяти тайм-аут. Вагомого результату він так і не приніс. За кілька хвилин рахунок вже був 15:9 на користь «Орбіти». Утримати комфортну різницю підопічним Гарія Єгіазарова не вдалося. Лучанки змогли зібратися і поліпшити гру на прийомі і подачі. Коли рахунок став рівним 18:18, перерву взяв уже керівник «Орбіти-ЗНУ». На щастя, Гарій Єгіазаров дав потрібні вказівки і дівчата змогли «дотиснути» «Волинь», завершивши сет із рахунком 25:21. Другий і третій сет розвитком подій скидалися на перший. «Орбіта» щоразу виривалася вперед, але незабаром різниця в рахунку зменшувалася. На щастя, тайм-аути завжди допомагали запорізьким волейболісткам налагодити гру. Підсумок двох заключних сетів – 25:19 і 25:20 відповідно. Тож в результаті «Орбіта» виграла з рахунком 3:0 по партіям. Це – друга «суха» перемога над «Волинню» в цьому сезоні. Гарій Єгіазаров, головний тренер ВК «Орбіта-ЗНУ-ЗОДЮСШ», так прокоментував перебіг цієї гри:

-Цей поєдинок для нас був дуже важливий у контексті майбутніх зустрічей у плей-офф. Дніпровська «Аланта» ще мала теоретичні шанси наздогнати нас і пробитися в «шістку». Утім, після цих ігор її шанси вже досить примарні. Ми зміцнили своє місце серед команд, які згодом продовжать боротьбу в рамках другого етапу чемпіонату. Так само цей матч був важливим у плані психології. Адже гравці луцької «Волині», на мій погляд, – наші основні суперниці в плей-офф.

Другий матч туру в «Орбіти-ЗНУ» був проти рівненської «Регіни». Основна зв’язуюча Юлія Богмацер, яка довгий час відновлювалася після травми і повернулася «до ладу» в матчі з «Волинню», знову не могла допомогти команді через погіршення самопочуття в результаті наслідків травми. Але незважаючи на це, в стартовому сеті запоріжанки виглядали переконливо, жодного разу не давши суперницям вийти вперед. Підсумок першого сету – 18:25. Але в другій партії гравці «Регіни» – господині восьмого туру Суперліги – переломили гру і встановили вагому перевагу в рахунку – 18:10. Запоріжанки доклали всіх зусиль, але на жаль, все одно поступилися, завершивши сет із рахунком 24:26. Непростою виявилась і третя партія, яка дуже скидалася на першу. «Орбіта» здобула перемогу з рахунком 25:21. Це відчутно вдарило по моральному настрою господарок майданчика. У четвертому сеті боротьба була присутня лише на початку. Далі запоріжанки досягли перемоги з рахунком 19:25 на їхню користь. У підсумку матч завершився з рахунком 1: 3 і приніс ще три очки в скарбничку «Орбіти». Гарій Єгіазаров, головний тренер ВК «Орбіта-ЗНУ-ЗОДЮСШ», так оцінив гру:

- Коли виграєш у основного конкурента на його ж домашньому майданчику, то це не може не радувати. Це багатого вартує. У другій партії ми дещо поступилися суперницям у рахунку, а потім наздогнали їх. Була можливість вийти вперед, але нічого не поробиш. Утім, третя партія, все ж, стала вирішальною. Я говорив в перерві дівчатам, що потрібно вистояти і битися до останнього! Головне, що вони впоралися зі своїм завданням і зломили опір господарок.

Максимальні шість очок у восьмому турі Суперліги дозволили піднятися «Орбіті» з шостого на четверте місце турнірної таблиці. В активі запоріжанок – 30 очок в 13 матчах. Це – 9 перемог і 4 поразки. Нагадаємо всім любителям жіночого волейболу, що дев'ятий тур запорізька команда так само зіграє на виїзді проти «Прометея» з Кам'янського, який на сьогодні має серію з 14 перемог і «Хіміка» з м. Південне, в активі якого 12 перемог. В інтерв’ю для місцевих ЗМІ Запоріжжя Гарій Єлізаров розповів про сучасний стан команди, її місце в турнірній таблиці та про підготовку до майбутніх ігор:

— Чи відчуваєте Ви зацікавленість у справах команди головного титульного партнера, котрим виступає один з вітчизняних грандів галузі освіти – Запорізький національний університет?

— До сьогодні, все що було зроблене для команди – це, передусім, заслуга керівництва ЗНУ та особисто його ректора – Миколи Олександровича Фролова. Загалом, саме Микола Олександрович ухвалив рішення щодо участі нашої команди у чемпіонаті перед початком сезону. Він сказав, що команда повинна жити, навіть незважаючи на минулорічні складнощі, котрі переживав вітчизняний жіночий волейбол загалом у зв’язку з пандемією. Нагадаю, що останній чемпіонат не було завершено, хоча в «Орбіти-ЗНУ-ЗОДЮСШ» була реальна нагода відзначитись здобуттям нагород. Потім не було зрозуміло, чи розпочнеться новий сезон, як він буде відбуватись? Але ректор нашого ЗВО все одно запевнив: команда потрібна готуватись до змагань і продовжувати свій літопис. Загалом нам немає на що скаржитись: нас чують та завжди розуміють потреби. За це однозначно слід подякувати!

- Як на даному етапі у відсотковому еквіваленті можете оцінити колективну роботу підлеглих у плані зіграності?

- Перед домашнім туром на початку жовтня команда виглядала досить і досить гідно. Ми достатньо впевнено обіграли наших основних конкурентів у боротьбі за ймовірні медалі, тому на той час я оцінив би готовність реалізовувати всі планові завдання на 90 відсотків. Але потім карантин вніс свої корективи, і зараз ми повинні надолужувати відставання. Причому знову таки не забуваючи про втрату нашої основної «зв’язкивиці». Через несподівану відсутність Богмацер, дівчатам зараз необхідно долати певний психологічний бар’єр. Знаєте, коли гравці розуміють, що в них поруч не грає найсильніша волейболістка, яка пасує, то це все одно накладає певний відбиток. Зараз нам потрібен деякий час, аби через офіційні матчі знову здобути необхідну впевненість, котра була притаманна команді на початку сезону.

- Чи є наразі сенс говорити про позитивні зрушення в індивідуальних ігрових навичках, або навпаки – про регрес окремих гравців, чи для повноцінного аналізу варто дочекатись завершення сезону?

- Аналіз може бути поточним, тобто наразі хто-як виглядає. Втім, вважаю, що загалом більшість гравців додають у майстерності. Я не прихильник того, аби когось виділяти з команди, це моє таке тренерське бачення. Тим більше, у жіночому колективі. Але варто зазначити, що перемагає або програє, все одно, команда. Тобто на майданчику ми повинні буди всі єдиним цілим і кожен із гравців повинен віддати все, що може. А можливості у всіх різні. Тому і суми в контрактах у всіх прописані різні. На сьогодні, наприклад, я бачу прогрес у молодих гравців, які в нас є в команді й котрі повинні працювати на перспективу. Наразі ми підписали контракт із гравчинею молодіжної національної збірної — Діаною Окоро з харківського інтернату. Теж потроху підпускаємо до складу. Після травми відновлюється Поліна Пасс, зараз поступово залучаємо її до ігор. Сподіваюсь, що Поліна до матчів плей-офф також підійде у бойовій готовності.

— Чи став цікавішим національний турнір у зв’язку зі зміненою формулою і розширеним складом учасників?

— У нас у минулому сезоні було дев’ять команд і були певні незручності у календарі. Тому вирішили розширити склад команд-учасниць до десяти. Сама формула чемпіонату була запроваджена через ситуацію, що склалася із COVID-19. Намагались мінімізувати переміщення команд і зробили пари враховуючи територіальний принцип. Наприклад, ми в парі з дніпровською «Алантою». Тобто досить недалеко знаходимось один від одного, і три тури в Запоріжжі і три в Дніпрі, на першому етапі, додають нам комфорту в сенсі логістики. Так, не з усіма командами вдається зіграти вдома, адже ми маємо лише три домашні тури. Тобто є свої нюанси, адже з деякими конкурентами ми б із задоволенням зустрілися в рідних стінах. Зараз немає такого, що ми два дні поспіль граємо з однією командою, коли можна було наступного дня, після першої гри, проаналізувати свої помилки та спробувати їх виправити. Суперники різні, команди різні, тактика може суттєво відрізнятись у кожному новому матчі під час туру. Висновок: як на мене, стало і більш цікаво грати, але разом із цим – важче. Хоча для вболівальників це, напевно, додає зацікавленості з точки зору інтриги. І хоча ігри зараз відбуваються без глядачів, завдяки партнерству ФВУ із «DATA-Volley» всі матчі можна переглядати на сайті федерації.

- До речі, а як Вам грати за порожніх трибун?

- Моя особиста думка, що без глядачів грати стало важче. Коли немає енергетики трибун, команда, на жаль, може зіграти без особливих емоційних сплесків. Наприклад, у «важку хвилину» дівчата можуть відчути допомогу своїх фанів та дещо «прокинутись». І це досить важливо.

- Перед командою керівництво поставило високі цілі: пробитися до призової трійки. У яких компонентах гри потрібно додати зусиль Вашим підлеглим, щоб зачепитися за п’єдестал нинішнього сезону?

— По-перше, нам варто постаратись усіх наших гравців зберегти у гарній формі. Це – дуже важливо. Це стосується, передусім, дівчат, які складають командний фундамент. Вони можуть грати погано, у них може не завжди все вдаватись як слід, але їх знаходження на майданчику є величезною підтримкою для молодих партнерок, які мають менше ігрового досвіду. Молодь разом із цим відчуває впевненість і більш якісно виконує свій функціонал у командній роботі. Це – ключовий момент, зважаючи на подальший відрізок сезону. Якщо брати до уваги технічний складник, то, на мій погляд, нам наразі дещо не вистачає своєрідної спортивної злості в грі, гарної спортивної агресивності. Можливо, в деяких гравців це – особливості характеру, можливо, варто враховувати певний брак досвіду матчів із подвійною мотивацією, можливо, це свого часу не заклали на початковому етапі формування гравця. Про це важко міркувати. Але я завжди цього вимагаю від команди та роблю акцент під час тренувального процесу. Ось, наприклад, завжди наводжу такий приклад: у нашому виді спорту немає фізичного контакту між суперниками. Втім, важко уявити, якщо в сутичці двох єдиноборців – борців, боксерів, не важливо, один зі спортсменів не матиме певної агресії у своїх діях. Питання: хто переможе? Відповідь, на мій погляд, є очевидною. Тому цей момент дівчатам треба обов’язково враховувати. Тоді в подальшій кар’єрі все буде гаразд!

- Гарію Шамоєвичу, скільки дали собі часу для досягнення певних результатів з «Орбітою-ЗНУ»? Які Ваші далекосяжні плани?

- Команда й на сьогодні готова виконувати поставлені перед нею певні завдання. Це нам під силу. Я, за натурою, – максималіст і за тривалий час роботи тренером дійшов такого висновку: тренер і команда для того, аби досягти якоїсь мети, повинні думати однаково. Якщо я вважаю, як тренер, що ми можемо обіграти того чи того суперника, то й мої підлеглі повинні в це вірити. Це повинно відбуватись на рівні підсвідомості. Якщо команда вважає, що ми не зможемо впоратись із певним конкурентом, а тренер вважає навпаки, то це – конфліктна ситуація. Тобто, якщо тренер націлений на медалі, а команда морально на це не налаштована, це, однозначно, поганий знак. І над цим потрібно також працювати, оцінювати тверезо ситуацію, аналізувати та робити певні висновки. Щодо часу, який я сам для себе визначив, то першою «відсічкою» повинен стати підсумок цього сезону. Щодо більш тривалого періоду часу, то в тренерській роботі прогнози в цьому сенсі, напевно, мало хто може робити із стовідсотковою гарантією. Тут потрібно враховувати чимало інших чинників. Але мені хочеться працювати в Запоріжжі й готувати команду зі стабільним курсом на медальні горизонти. Тренер завжди бажає якомога довше залишатись на одному місці, коли його все влаштовує, впроваджувати свої ідеї та потім отримувати від цього задоволення у вигляді титулів і медалей.

— Наскільки комфортно себе відчуваєте у столиці козацького краю?

— Більш ніж комфортно (посміхається). Запоріжжя я знаю багато років. Вперше тут побував ще у далекому 1989 році на турі чемпіонату СРСР у вищій лізі, коли працював одним із тренерів бакинської команди. У сезоні 1989-90 років ми змагались із запорізькою «Орбітою» за бронзу чемпіонату. Тоді ми виграли медалі та залишили запоріжанок без нагород. Потім був тривалий період візитів до Запоріжжя, коли я працював із «Сєвєродончанкою». У нас була насправді запекла боротьба протягом багатьох років із запорізькими дівчатами за першість на національній арені. Тому місто знаю давно. Історію запорізького волейболу також. Утім, останні роки разом зі збірною України ми регулярно в Запоріжжі проводили збори та грали офіційні матчі. Причому грати у вашій оновленій «Юності» одне задоволення.

- Може, за цей час з’явилося своє улюблене місце для релаксу та емоційного відпочинку у Запоріжжі?

- Якщо маю вільний час, то, зазвичай, влітку крокую Набережною у бік волейбольних майданчиків. Можу подивитись ігри «пляжників». Нерідко також пішки полюбляю прогулятись проспектом Соборним, десь зайти кави випити, відволіктися від буденних справ. Відволіктися від волейболу, передусім, адже вважаю, від улюбленої справи теж треба іноді відпочивати.

- До речі, а якому виду відпочинку віддає перевагу заслужений тренер України Гарій Єґіазаров?

- Якщо чесно, то останні роки на повноцінний відпочинок у мене не вистачає часу. Так сталося, що, наприклад, закінчується клубна робота і починається робота в збірній. І так – із року в рік. Якщо вдається викроїти час, то із задоволенням можу відпочивати на дачі. Щось майструвати для господарства. Мене це захоплює і надає можливість переключитись на суцільний позитив.

— Гарій Шамоєвич, поділіться найближчим графіком роботи «Орбіти-ЗНУ» до відновлення календарного розкладу чемпіонату…

- За тиждень знову буде виїзд, цього разу – до Кам’янського. Команда готується до гостьових турів у режимі дворазових тренувань. Тренажерний зал зараз є обов’язковим елементом тренувального процесу. Наразі всі команди використовують заняття з обтяженнями мінімум двічі на тиждень, адже волейбол давно став атлетичним і функціональний стан гравців дуже важливий. Тренування в залі з м’ячами направлені на розвиток техніко-тактичної підготовки. Незважаючи на те, що всіх суперників ми добре знаємо, завжди варто повторювати основні елементи того, як захищатись, працювати в нападі, як блокувати. Це наша традиційна робота, якої, повірте, вистачає (посміхається).

Дізнатися більше про розмову з Гарієм Єлізаровим можна за покликанням:

http://zasport.zp.ua/2021/01/20/garij-yegiazarov-karantin-vnis-svoyi-korektivi/

 

 

 

Схожі новини