Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондентка регіональних медіа Дар’я Сергієнко

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондентка регіональних медіа Дар’я Сергієнко

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондентка регіональних медіа Дар’я Сергієнко
16.04.2021 11:43 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіхів випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя профорієнтаційного проєкту «Історії успіху випускників ЗНУ». У його рамках пропонуємо вам інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики, регіональною журналісткою, яка постійно розвивається, вчиться та дописує у всеукраїнські ЗМІ Дар'єю Сергієнко.

Після другого курсу вона вирішила здобували практичні навички, а згодом, у 2019 році, дівчина закінчила магістратуру факультету журналістики. Про свій досвід, роботу в незалежному запорізькому виданні та плани на майбутнє Дар'я розповіла в цьому інтерв'ю.

- Розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти ЗНУ, а саме – факультет журналістики?

– Бажання займатись журналістикою з’явилось ще в середній школі. Щоразу, коли виникало якесь творче завдання для класу, була першою, хто збирала команду та починала вигадувати різні креативні штуки. У старших класах уже замислювалась над вибором професії. Батьки, звісно, радили, аби обирала високооплачувану професію (лікар, юрист і таке інше). Але вже тоді розуміла, що від роботи хотілось би отримувати, насамперед, задоволення. Тоді й почала вивчати свої сильні й слабкі сторони, і вирішила, що це буде саме журналістика. Пам’ятаю, навіть ходила в школу з журналістики для старшокласників. Це був тільки «розігрів» перед першим курсом університету, але вже тоді побачила, що я на правильному шляху. Вагань щодо вибору професії взагалі не було. А ЗНУ тоді обрала тому, що очікувала отримати якісну базу.

- Які спогади щодо студентських років є для Вас найціннішими та які отримані у виші знання стали найкориснішими у дорослому житті й у роботі?

– По-перше, університет навчив поважати дедлайни та ставитись до будь-якої праці відповідально. У роботі це дуже важливо, оскільки без цього можна поставити під сумнів і свою професійність, і своїх колег. У великих редакціях колектив працює як годинник, і будь-яка затримка, навіть однієї людини, може коштувати репутації. По-друге, поважати колег, їхній час та роботу. Із відповідальністю ставитись до завдань, а потім – і до зауважень, щоб не повторювати помилки кілька разів. Учитись та вдосконалюватись щодня. У журналістиці все відбувається саме так: ти виходиш з університету і гадаєш, що вже все вмієш. А насправді навчаєшся професії щодня. І не треба нехтувати зустрічами, вебінарами та конференціями з більш досвідченими колегами. Під час них ви завжди дізнаєтесь щось нове, а те, що вже знаєте, – тільки закріпите. По-третє, намагатись аналізувати ситуацію з різних сторін та вивчати всі точки зору. Так будується імідж ЗМІ, довіра аудиторії до нього. Це – більше про дотримання журналістських стандартів. Ви не можете подати тільки одну думку тільки тому, що інша вам не до вподоби. Або взагалі вивчити тільки одну сторону питання й знехтувати іншою.

- Яких викладачів Ви найчастіше згадуєте зараз, чи спілкуєтесь із ними після завершення навчання?

– Звісно, згадую викладачів та університет час від часу. Інколи хочеться повернутись в стіни, де провела понад п'ять років. Виділити окремих викладачів, які зробили внесок у мій професійний ріст, – неможливо. Кожен заслуговує на подяку та повагу. Із деякими викладачами бачимося в рамках роботи. Торік гостею програми на радіо «Максимум» кілька разів була Катерина Григорівна Сіріньок-Долгарьова. Також до нас на запис програми приходили Віктор Володимирович Костюк та Юрій Вікторович Костюк. Щоразу дуже приємно бачити своїх викладачів. А особливо чути, що університет зараз дає ще більше можливостей для студентів.

- Чи зустрічалися з колишніми однокурсниками, чи цікаво було дізнатися, чим саме вони займаються на сьогодні?

– Багато хто з одногрупниць зараз працює в журналістиці, тому, буває, зустрічаємось на різних заходах і конференціях і часто згадуємо студентські роки. Колись були випадки, коли допомагали одна одній у роботі. Тішить, що є люди, до яких можна звернутись за допомогою. Дехто пішов в інших напрямках: вони стали фотожурналістами, розслідувачами, хтось, навіть, блогерами. Круто, коли одногрупники слідкують за трендами, шукають себе і, гадаю, кайфують від справи.

- Змінили б Ви щось у Вашому житті, якби знову стали студенткою?

 – Перше, що спадає на думку: можливо, раніше б почала займатись практикою та працювати в медіа. Але всьому – свій час, і жалкувати вже немає чого. Зараз працюю в дуже гарній команді, разом із якою розвиваємося та ростемо. В інших випадках нічого б не змінювала.

- Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте, як саме обрали цю професію?

– Сьогодні поєдную основну роботу в інтернет-ЗМІ «Іnform.zp.ua» з роботою на регіональній радіостанції «Максимум». Інтернет-журналістика три роки тому захопила своєю оперативністю та функціональністю. Попри велику кількість онлайн-ЗМІ в Запоріжжі, мені принципово було працювати в незалежному медіа, де є розвиток як самого ЗМІ, так і колективу. Зараз наша редакція залучена до кількох творчих проєктах. Удосконалюємо контент, працюємо над новими форматами та модернізуємо сайт та радіостудію. Ще на перших курсах університету гадала, що пов’язувати свою кар’єру з радіо не доведеться. Але на радіо мене затяг випадок: інтерв’ю, яке провела замість колеги. Хвилювань було дуже багато, але цікавості – ще більше. Згодом почала займатись випусками новин, потім – різними дайджестами й, звісно, час від часу готую та проводжу інтерв’ю.

- Що Вас надихає в роботі та якими здобутками Ви пишаєтесь?

 – У роботі мене надихають й одночасно мотивують люди та їхні історії, навіть якщо вони не пов’язані з журналістикою. Коли людина ділиться з тобою історією життя – автоматично віддає частинку своєї енергії. Такі люди змінюють сучасність і заслуговують на те, щоб з них брали приклад. За весь час роботи, можу сказати, що пишаюсь не стільки здобутками, скільки всіма викликами, які проходила. Ще пишаюсь, що під час роботи на радіо вдалось опанувати технічну частину створення новин – від запису аудіо до монтажу. Тому з легкістю можу впоратися з цим сама. Рік тому під час стажування в «Українській правді» колеги-редактори допомогли виправити всі помилки та по-іншому працювати над матеріалами. Повернулась звідти дуже мотивована.

- Яким Ви бачите своє подальше професійне майбутнє, про що мрієте?

– У журналістиці щодня є куди зростати та де себе випробовувати. Почну з того, що майже кожен місяць у редакції опановую нові формати текстів, радіоінтерв’ю. І можу тільки здогадуватись, які будуть далі, але це – зріст та досвід. У майбутньому, не виключаю, що можу змінити галузь діяльності, але це відбуватиметься всередині журналістики. Є плани щодо створення власного проєкту на базі власного досвіду, який би зміг побудувати більш довірливий зв'язок між медіа та аудиторією.

- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема факультету журналістики?

 – Мабуть, те, що порадила б собі п’ять років тому: шукати, використовувати кожну можливість, практикуватись і вдосконалювати знання. Сьогодні дуже цінуються універсальні журналісти. І це не лише про «сам пишу, сам знімаю, сам монтую». Це – про вміння писати на зовсім різні теми: від економіки до екології. Тому універсальному журналісту, перш за все, треба цікавитись і розуміти закономірності кожної теми. Інколи просто треба спробувати щось нове та складне. Ви не повинні бути експертами з усього, але базові знання та розуміння повинні бути. І, звісно, раджу не боятись змін та викликів. Вони точно не зможуть нашкодити, а лише дадуть той досвід, який допоможе впевнено рухатись далі.

 

Віталій Мунтянов

 

 

 

Схожі новини