Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець факультету журналістики, аспірант, автор «Esquire» Данило Леховіцер
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні у його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю вихованцем факультету журналістики, випускником Ланкастерського університету (Lancaster University), аспірантом кафедри журналістики ЗНУ, зі старшим редактором rambler group; автором «Esquire» Данилом Леховіцером.
- Якби Вас попросили зробити самопрезентацію (як на першому курсі), що б ви про себе сьогоднішню сказали? Які свої ролі в сьогоденні вам подобаються найбільше?
- Напевно, з точки зору акад
емічної галузі, я б назвав себе хонтологом – послідовником дисципліни Жака Дерріди і Марка Фішера, яка вивчає привидів. Не привидів як надприродних істот, а як віртуальні ідеї минулого. Хонтологія досліджує фантомів минулого, які репрезентують себе в сьогоденні: чому сучасна культура звертається до наративів минулого, чому вона нагадує ремікс на саму себе, чому повертається мода 80-х, чому при системі посткапіталізму ми відчуваємо ностальгію по сьогоденню, яке більше нагадує минуле?
Окрім цього, я працюю з різними, але пов’язаними між собою дисциплінами: death, memory та Holocaust studies – вивчаю похорону індустрію та роботу трауру, меморативну літературу та як на пам’ять впливає Голокост. Зокрема, в Лондоні я працював із літературними текстами про пам’ять – починаючи від семітомики М. Пруста до В. Набокова та В. Зебальда.
- Назвіть свої три найвдаліші проєкти, якими Ви пишаєтесь?
- Моя дипломна робота для Беркбек-колледжа про меморативну літературу та Голокост;
- Корпус журналістських статей для журналу «Esquire»;
- Відеогра про ветеранів АТО, яку ми робили з випускником факультету журналістики ЗНУ Микитою Богдановим за підтримки Українського культурного Фонду.
- Як би Ви охарактеризували свою діяльність? Що Ви любите в своїй роботі найбільше, а що Вам хотілося б змінити?
- Я працюю в галузі культурної журналістики, зокрема як гейм- та кінокритик. Змінити я б хотів тільки одне: краще розуміти технічні тонкощі створення відеоігр і навчитися робити їх самому.
- Чи уявляли Ви своє життя саме таким, коли були студентом?
- Зовсім ні. Я думав, що буду працювати в газеті «МИГ».
- Чи був Ваш вибір спеціальності після школи виваженим?
- Так, я завжди знав, що люблю писати тексти.
- За що Ви вдячні своїм студентським роками, а що хотіли б змінити, якщо б була така можливість?
- Більш за все я вдячний університету за культурну базу та корпус текстів про теорії медіа та постмодерністську філософію. Також – за курс літератури, що охоплювала основні течії ХХ століття. Що ж до змін, я б хотів, щоб нам давали більше профільної англомовної літератури.
- Як часто Вам доводиться бачити своїх однокурсників? Чи підтримуєте Ви контакти зі студентських часів?
- Я підтримую стосунки з однокурсником Микитою Богдановим, із яким і сьогодні працюю в рамках гейм-індустрії.
- Якою була Ваша перша робота, коли відчули себе фахівцем?
- Мабуть, я відчув себе більш-менш професійним журналістом, коли журнал «Esquire» запропонував мені місце штатного літературного критика.
- Чим було цікаве навчання в Ланкастерському університеті?
- Взагалі британські виші дуже неоліберальні: викладачам не дуже цікава ваша академічна кар’єра, практичні заняття влаштовані так, що ти сам повинен знаходити потрібну літературу, викладачі виступають як, скажемо, куратора – вони не так багато співпрацюють із вашим матеріалом, швидше підказують, що відповідає вимогам, а що – ні. У цьому сенсі я навчився бути більш самостійним, а також проводити по 4-5 годин у бібліотеці. Це також відмінність британської академії: ти повинен годинами ресерчити та користуватися книгами, а не інтернетом.
- Чому вирішили продовжити навчання в аспірантурі факультету журналістики?
- Я писав про зв’язку літератури та Голокосту. Зараз я би хотів написати дисертацію про відображення Голокосту у медіагалузі. Саме тому, вважаю, що аспірантура та факультет журналістики – найкраще середовище для такого проекту.
- І про плани, перспективи…
- Зараз я активно вивчаю геймдизайн. Відеоігри, як на мене, – найбільш досконале медіа, яке об’єднує літературу, кіно, комікси, а також передбачає великий рівень іммерсивності. Я б хотів навчитися робити гейм-проєкти та тематично пов’язати їх із моїми академічними студіями.
Валерія Коломієць
