Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня в галузі PR та маркетингу, організаторка соціальних проєктів Анна Самойленко

«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня в галузі PR та маркетингу, організаторка соціальних проєктів Анна Самойленко

«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня в галузі PR та маркетингу, організаторка соціальних проєктів Анна Самойленко
23.07.2021 14:36 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіхів випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя важливого профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики, фахівчинею в галузі PR та маркетингу, організаторкою соціальних проєктів Анною Самойленко.

Студенти ЗНУ добре знають її як організаторку фестивалю «Зефір», що проходив восени 2020 року на факультеті журналістики. А викладачі пам’ятають Анну Самойленко як старанну та цілеспрямовану дівчину. У свої 19 років вона поїхала до столиці, щоб набратися досвіду та займатися крутими соціальними проектами. І у неї це вийшло.

- Анно, торік Ви організовували на факультеті журналістики ЗНУ освітню конференцію «Зефір. Практики комунікації». На неї були запрошені відомі діячі у галузі комунікацій. Побутує така думка, що не варто зациклюватися на досвіді інших людей, адже вкожного він свій. На Вашу думку, наскільки важливо й ефективно для молоді спілкуватися та прислухатися до «практиків»?

– Однозначно, не потрібно зациклюватись, у кожного дійсно свій шлях. Але дуже корисно розуміти, які взагалі шляхи існують, які можуть бути варіанти розвитку подій, який спектр у професії, яку ти обираєш, та які додаткові навички потрібно опанувати для легкої інтеграції. Перелік спеціалізацій доволі узагальнений – у реальності все інакше, складніше. Досвід інших – це як трейлер фільму, якщо зачепить – можна спробувати пройти вже прокладеним шляхом, або навпаки – точно зрозуміти, що саме тобі потрібно щось інше.

- Як щодо продовження організації подібних заходів? Чи є у планах таке?

– Організація івенту на 11 топспікерів з іншого міста – доволі важке завдання. Їх потрібно відірвати від роботи, привезти за 600 км, забезпечити комфортними умовами, адже всі виступали безкоштовно заради соціальної мети. Я доклала багато зусиль і витратила час і власні кошти, аби все відбулось. Ідея конференції за участю професіоналів-практиків, досвіду яких мені самій бракувало в мої студентські часи, роками сиділа в моїй голові, тож це був мій власний соціальний проєкт. І мені було дуже приємно над ним працювати. Можливо, колись я знову захочу зробити щось подібне, але вже в іншому форматі.

- Після проведення «Зефіру» Ви сказали, що в Запоріжжі «все можливо на відстані витягнутої руки». Із переїздом до Києва Ви відчули свободу в своїй галузі діяльності чи навпаки – обмежені можливості розвитку через конкуренцію на ринку праці?

– Я мала на увазі інше. Не мені судити про можливості міста, адже я поїхала з нього в 19 років. «Усе можливо на відстані витягнутої руки» – це було якраз про Київ. Я пояснювала, що й поза столицею є потреба в досвіді професіоналів із передових компаній, саме тому я зробила виїзну конференцію – я вірю в неймовірні можливості живого спілкування й обміну досвідом.

Щодо конкуренції – вона ніколи не обмежує можливості розвитку. Навпаки, вона стимулює на самовдосконалення й пошук нових рішень та ідей.

-Як змінила Ваше життя журналістика?

– Зробила мене сміливішою. Навчила прораховувати варіанти розвитку подій і наслідки невиважених слів і вчинків.

- Яким є Ваш досвід роботи в галузі комунікацій? Із чого все починалося, та чим було вмотивоване рішення переїхати до столиці?

– Я вступила на журфак, тому що вміла непогано писати, аргументувати, відстоювати власну думку, не боялась публічних виступів, любила копирсатись у фактах і знаходити між ними взаємозв’язок. Я хотіла працювати на телебаченні, створювати документалку.

Я не планувала переїзд до Києва, це сталося з особистих причин. Тож за два тижні до старту 4 курсу я перевелась на заочне відділення, увесь вересень складала академрізницю, аби не втрачати рік, а на початку жовтня вже працювала в рекламній агенції.

- Ви працювали у виданнях, фокусом яких є автомобільна справа. Наскільки відомо, Ви й самі є затятою автолюбителькою. Це захоплення прийшло до початку роботи в цих тематичних виданнях чи все-таки під час співпраці з ними?

– Це сталось випадково й переросло в захоплення вже під час роботи у виданні. У мене був дуже крутий редактор, який не боявся давати складні завдання людині з невеликим досвідом і без спеціалізованих навичок і знань. Водійське посвідчення я отримала на першому році роботи в журналі, а на другому році співпраці вже керувала редакцією онлайн-видання цього журналу.

- Зараз Ви працюєте у галузі PR та маркетингу. Чим унікальний для Вас цей досвід?

– Мені подобається розробляти проєкти в перспективі 360 градусів – від ідеї до втілення та висвітлення. Я обожнюю соціальні проєкти, спортивний маркетинг. Зараз я можу створювати те, що змінює на краще життя людей.

- Ви здобували освіту в Болонському університеті та отримали ступінь магістра комунікацій і соціального маркетингу. Чому вибір впав саме на цей вищий навчальний заклад в Італії, та чому саме ця спеціальність?

– Я завжди хотіла здобути ще і європейську освіту – перевірити свої сили й здібності, на собі відчути різницю українського та європейського підходів до навчання. Я говорила італійською, а Болонський університет – найстарший у Європі (його заснували в 1088 році), там помірні ціни на навчання, тож я могла його собі дозволити. Тоді в нас кілька років як впроваджували болонську систему навчання, тож мені ще було цікаво протестити оригінал). До вибору спеціалізації підійшла практично: я не хотіла починати спочатку, тож обрала галузь комунікацій, тільки інший напрямок. Плюс навчання на цій спеціалізації я могла поєднувати з роботою.

- Чи є у Вас якісь нереалізовані мрії та плани, які не встигли виконати під час навчання на факультеті журналістики?

– Так, не скористалась програмою обміну студентів. Зробіть це обов’язково. Це буде найяскравіший досвід студентського життя.

- Чого б Ви ніколи не порадили б студентам журфаку?

– Чекати завершення навчання й тільки після цього пробувати себе в професії. Шукайте практику, стажування, дистанційну роботу, роботу в редакціях, поєднуйте роботу з навчанням – так ви виграєте час і після завершення універу матимете фору на ринку праці.

 

Схожі новини