«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, фахівчиня в галузі PR та маркетингу, організаторка соціальних проєктів Анна Самойленко
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя важливого профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики, фахівчинею в галузі PR та маркетингу, організаторкою соціальних проєктів Анною Самойленко.
Студенти ЗНУ добре знають її як організаторку фестивалю «Зефір», що проходив восени 2020 року на факультеті журналістики. А викладачі пам’ятають Анну Самойленко як старанну та цілеспрямовану дівчину. У свої 19 років вона поїхала до столиці, щоб набратися досвіду та займатися крутими соціальними проектами. І у неї це вийшло.
- Анно, торік Ви організовували на факультеті журналістики ЗНУ освітню конференцію «Зефір. Практики комунікації». На неї були запрошені відомі діячі у галузі комунікацій. Побутує така думка, що не варто зациклюватися на досвіді інших людей, адже в
кожного він свій. На Вашу думку, наскільки важливо й ефективно для молоді спілкуватися та прислухатися до «практиків»?
– Однозначно, не потрібно зациклюватись, у кожного дійсно свій шлях. Але дуже корисно розуміти, які взагалі шляхи існують, які можуть бути варіанти розвитку подій, який спектр у професії, яку ти обираєш, та які додаткові навички потрібно опанувати для легкої інтеграції. Перелік спеціалізацій доволі узагальнений – у реальності все інакше, складніше. Досвід інших – це як трейлер фільму, якщо зачепить – можна спробувати пройти вже прокладеним шляхом, або навпаки – точно зрозуміти, що саме тобі потрібно щось інше.
- Як щодо продовження організації подібних заходів? Чи є у планах таке?
– Організація івенту на 11 топспікерів з іншого міста – доволі важке завдання. Їх потрібно відірвати від роботи, привезти за 600 км, забезпечити комфортними умовами, адже всі виступали безкоштовно заради соціальної мети. Я доклала багато зусиль і витратила час і власні кошти, аби все відбулось. Ідея конференції за участю професіоналів-практиків, досвіду яких мені самій бракувало в мої студентські часи, роками сиділа в моїй голові, тож це був мій власний соціальний проєкт. І мені було дуже приємно над ним працювати. Можливо, колись я знову захочу зробити щось подібне, але вже в іншому форматі.
- Після проведення «Зефіру» Ви сказали, що в Запоріжжі «все можливо на відстані витягнутої руки». Із переїздом до Києва Ви відчули свободу в своїй галузі діяльності чи навпаки – обмежені можливості розвитку через конкуренцію на ринку праці?
– Я мала на увазі інше. Не мені судити про можливості міста, адже я поїхала з нього в 19 років. «Усе можливо на відстані витягнутої руки» – це було якраз про Київ. Я пояснювала, що й поза столицею є потреба в досвіді професіоналів із передових компаній, саме тому я зробила виїзну конференцію – я вірю в неймовірні можливості живого спілкування й обміну досвідом.
Щодо конкуренції – вона ніколи не обмежує можливості розвитку. Навпаки, вона стимулює на самовдосконалення й пошук нових рішень та ідей.
-Як змінила Ваше життя журналістика?
– Зробила мене сміливішою. Навчила прораховувати варіанти розвитку подій і наслідки невиважених слів і вчинків.
- Яким є Ваш досвід роботи в галузі комунікацій? Із чого все починалося, та чим було вмотивоване рішення переїхати до столиці?
– Я вступила на журфак, тому що вміла непогано писати, аргументувати, відстоювати власну думку, не боялась публічних виступів, любила копирсатись у фактах і знаходити між ними взаємозв’язок. Я хотіла працювати на телебаченні, створювати документалку.
Я не планувала переїзд до Києва, це сталося з особистих причин. Тож за два тижні до старту 4 курсу я перевелась на заочне відділення, увесь вересень складала академрізницю, аби не втрачати рік, а на початку жовтня вже працювала в рекламній агенції.
- Ви працювали у виданнях, фокусом яких є автомобільна справа. Наскільки відомо, Ви й самі є затятою автолюбителькою. Це захоплення прийшло до початку роботи в цих тематичних виданнях чи все-таки під час співпраці з ними?
– Це сталось випадково й переросло в захоплення вже під час роботи у виданні. У мене був дуже крутий редактор, який не боявся давати складні завдання людині з невеликим досвідом і без спеціалізованих навичок і знань. Водійське посвідчення я отримала на першому році роботи в журналі, а на другому році співпраці вже керувала редакцією онлайн-видання цього журналу.
- Зараз Ви працюєте у галузі PR та маркетингу. Чим унікальний для Вас цей досвід?
– Мені подобається розробляти проєкти в перспективі 360 градусів 
– від ідеї до втілення та висвітлення. Я обожнюю соціальні проєкти, спортивний маркетинг. Зараз я можу створювати те, що змінює на краще життя людей.
- Ви здобували освіту в Болонському університеті та отримали ступінь магістра комунікацій і соціального маркетингу. Чому вибір впав саме на цей вищий навчальний заклад в Італії, та чому саме ця спеціальність?
– Я завжди хотіла здобути ще і європейську освіту – перевірити свої сили й здібності, на собі відчути різницю українського та європейського підходів до навчання. Я говорила італійською, а Болонський університет – найстарший у Європі (його заснували в 1088 році), там помірні ціни на навчання, тож я могла його собі дозволити. Тоді в нас кілька років як впроваджували болонську систему навчання, тож мені ще було цікаво протестити оригінал). До вибору спеціалізації підійшла практично: я не хотіла починати спочатку, тож обрала галузь комунікацій, тільки інший напрямок. Плюс навчання на цій спеціалізації я могла поєднувати з роботою.
- Чи є у Вас якісь нереалізовані мрії та плани, які не встигли виконати під час навчання на факультеті журналістики?
– Так, не скористалась програмою обміну студентів. Зробіть це обов’язково. Це буде найяскравіший досвід студентського життя.
- Чого б Ви ніколи не порадили б студентам журфаку?
– Чекати завершення навчання й тільки після цього пробувати себе в професії. Шукайте практику, стажування, дистанційну роботу, роботу в редакціях, поєднуйте роботу з навчанням – так ви виграєте час і після завершення універу матимете фору на ринку праці.
