«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець факультету журналістики, директор «Павлоградської телерадіокомпанії» Руслан Керімов
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація профорієнтаційного проєкту «Історії успіху випускників ЗНУ». У його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованцем факультету журналістики, директором «Павлоградської телерадіокомпанії» Русланом Керімовим.
Без сумніву, Руслан – один із найталановитіших випускників ЗНУ факультету журналістики, який має за плечима чимало досягнень. Судіть самі: директор по PR і Digital 1+1 media Україна ПАТ «ТК «ТЕТ», директор групи рекламних агентств ООО «Мост Медіа Коммунікейшнз», медіаменеджер Незалежного порталу «Павлоград.dp.ua», журналіст, ведучий програми «Новини» і brand voice ООО «ТРК «Сигма». Крім освіти на факультеті журналістики закінчив чимало інших супровідних курсів і навчальних програм.
- Руслане, яким був для Вас останній рік, що цікавого ви бачите у своїй професії?
- Для мене останній рік був рутинним, і я не бачу особливої романтики й чогось цікавого в професії, бо зараз більше рутинної праці. У 2001 році я вперше потрапив на телебачення, і от зараз, коли приходять молоді фахівці, я вже бачу, чим що завершиться. Коли молода людина прийшла і намагається все охопити й відразу, я їй кажу: «Зупинись! Ти все ще встигнеш, якщо будеш поспішати, то років через 5 тобі буде нецікаво».
- Але це вже 21 століття, зовсім інше покоління. Це ми – з 20-го.
- Не знаю. Свій професійний та творчий шлях я почав із телебачення, потім вже отримав класичну освіту в університеті, пішов у рекламний бізнес. Працював, спираючись на свої власні відчуття й певний досвід. Але сумніви є завжди, і я повинен був ствердитися в правильності свого вибору, тому пішов у ЗНУ отримувати освіту за спеціальністю «Реклама і зв’язки з громадськістю». Дуже багато отримав потрібного, завжди знайомим і друзям раджу вступати саме в ЗНУ. Бо рівень викладання дуже сучасний і достойний.
- На Ваш погляд, із всіх тих професій, що Ви намагалися осягнути, що було найцікавіше? Що було такого, що варто було пройти? Щоби Ви могли порадити нашим студентам, в чому себе варто пробувати?
– Мені складно на це відповісти, бо всі ці професії – журналістика, реклама, бізнес, всі тісно пов’язані між собою. Найскладнішим і найцікавішим для мене на останньому місці роботи було перезапуск телеканалу, який застряг у 90-х рр., при тому ж колективі, фінансуванні й обладнанні зробити його більш сучасним, цікавим.
- Як Ви вважаєте, вам це вдалося?
– Так, вдалося. Це було візуально помітно, я замовив соціологію торік – дуже непогані цифри по Павлограду. Сказати, що я використовував знання тільки з галузі телебачення, було б невірним, це комплексні знання отриманні в університеті – журналістика, реклама.
- А якби все почати спочатку, ви пішли б знову в ту ж галузь?
- І так, і ні.
- Чому? Що б Ви тоді обрали?
– Зараз я хотів би невеличкий скромний будинок на дві кімнати, город. Але друзі й колеги мені сказали: «Ти так не зможеш, мабуть, вириєш на цьому городі адронний колайдер». Тобто поки в мене таке відчуття, хочеться спокою. Висмоктує ця сфера енергію, дуже багато ситуацій, коли потрібно йти на компроміс.
- Останній час, пов`язаний із Covid-19, змінили нас, відбулася певна переоцінка дійсності. У нас, студентів і викладачів, особливо, бо відбувся перехід на дистанційне навчання. А у вас на телебаченні ця ситуація є певним поштовхом в роботі чи навпаки заважає?
– Взагалі ми нічого не відчули, крім економічних наслідків. Так, ми не знімали нових проєктів, діяв жорстокий карантин, але новини виходили, як завжди, своєчасно.
- Новинний дискурс залишився без змін, так?
- Так, нічого не змінилося. Я, коли прийшов на телебачення, там не було інтернету в журналістів. Це потім у кожного журналіста з’явився свій планшет і інтернет. Для співробітників, особливо технічних, з самого початку своєї роботи я зробив заохочення, кілька днів на тиждень вони могли працювати з дому. Це триває вже понад три роки.
- Тому до карантину, по суті, ви виявилися готові?
– Так, коли стався карантин, я сказав: «Працюємо за таким-то графіком, черговий журналіст та редактор от і все». На роботі майже ніхто не з’являвся, крім відеооператорів.
- Це доводить, що навіть в умовах карантину можна працювати, наша галузь – журналістики й реклами – не страждає?
– Навпаки: вона підросла, цифри підросли. Люди були вдома, вік глядача знизився.
- При спілкуванні з вашими колегами, наприклад, киянами – рекламістами, піарниками, питала: «Як у вас з роботою?». То вони відповідали, що не встигають все робити, кризовий PR пішов у наступ. Так що простір для роботи є, і, як Ви кажете – не треба за все хапатися.
– Так, треба поступово все робити.
- Ми вдячні, що ви входите до Асоціації почесних роботодавців факультету журналістики ЗНУ. Із Вашої точки зору, яким має бути працівник нашої галузі, щоб бути затребуваним в роботі, які працівники вам потрібні?
– Я звертаю увагу на те, щоб у людини горіли очі, перше – жага до того, щоб працювати. Якщо нема досвіду, або знань, то повинно бути бажання набувати цього досвіду та знань. Адекватність в оцінці своїх бажань, бо приходять молоді фахівці й вважають, що вони все вміють і знають, і запити по зарплаті досить завищені. Не жаліти себе, а в матеріальному плані тверезо оцінювати ситуацію. Бажання працювати, бо наша сфера винищує людей, що не готові до інтенсиву.
- Кожна галузь вимагає наполегливої праці, чи не так? Викладатися на повну, особливо на початку кар’єри, це – «must have».
- Звичайно, випускник може чогось не знати, але жага знань, бажання працювати допоможе й буде результат. Дуже ціную людей, що не бояться ініціювати й брати на себе відповідальність. У нас велика проблема в інфантильності. Приходять і кажуть: «А що робити?». Навіть немає варіанта, що запропонувати керівнику.
- Як Ви гадаєте, іміджеве інтерв’ю має бути цікавим суспільству чи вигідним клієнту?
- Тут повинен бути певний баланс. Якщо ми маємо на увазі бізнесовий проєкт – то цікавим клієнту. Якщо це стосується комунікацій – то суспільству. Я пропоную робити своїм працівникам цікаві матеріали, щоб люди могли не тільки подивитися, а й перенести щось в особисте життя.
– (Посміхається). Ви поставили складне питання… Тепло, відпочинок, друзі.
- Ми Вам дуже вдячні за те, що ви погодились поспілкуватись з нами. Сподіваємося, що й на старших курсах ми зможемо поспілкуватися не онлайн, а наші випускники зможуть прийти до вас на майстерклас, а потім – як знати, може і на роботу. Тепла, натхненного відпочинку й гарних друзів, із якими можна цей відпочинок розділити! Ми бажаємо вам гарного літа!
– Дякую, навзаєм!
Катерина Доценко,
Світлана Панова,
Валерія Вітер
