Проректор з наукової роботи Геннадій Васильчук: «До всього студентства ставлюся з величезною повагою»
Проректор з наукової роботи Запорізького національного університету (ZNU, Zaporizhzhia National University), доктор історичних наук, професор Геннадій Васильчук нещодавно побував в етері віжн-радіо «На дотик». Програму присвятили Міжнародному дню грамотності. Про студентів, масовість вищої освіти, проблеми та перемоги Геннадій Миколайович спілкувався з ведучими – викладачем ЗНУ Павлом Мірошниченко та аспіранткою університету Оленою Ольшанською.
- Геннадію Миколайовичу, що для Вас грамотність?
- Грамотність – це якість, котра має бути притаманна будь-якій людині, що вважає себе інтелігентною, інтелектуалом. Без грамотності відразу відчувається, що це за людина й наскільки вона освічена, наскільки підготовлена до сучасного суспільства. Якщо людина безграмотна, це значить, що вона не читала, мало писала, мало навчалась, і вона, найгірше, не самокритична. Вона виплескує в етер набір інформації, який ми не можемо сприймати, відразу відштовхуємо це. Навіть, якщо ця інформація несе сенси,
- Чи справді вища освіта в Україні є масовою? Це, певною мірою, є шкідливим для самого явища вищої освіти?
- Дійсно так, це – моя особиста думка. Я вважаю, що вона занадто масова. Скажу як історик й адміністратор сучасної вищої освіти: давайте згадаємо, що в радянські часи вищу освіту мали не більше 30% всього населення. Там була дуже розвинута професійна освіта, а вища освіта була елітарною, омріяною, для багатьох майже недосяжною з різних соціальних і матеріальних умов. Зараз ми зіштовхнулися з тією проблемою, котра виникла наприкінці 90-х років і на початку ХХІ сторіччя. У нас з’явилася величезна кількість закладів вищої освіти. Я вважаю, що це – неправильно. Знівелювали й зруйнували взагалі сприйнятті вищої світи, як ознаки інтелігентної людини, інтелектуально підготовленої до життя, і фахівця, а це – неправильно. Ми зараз пожинаємо ці плоди.
Під час спілкування з ведучими проректор зазначив, що всі академії та інститути переживають сьогодні дуже важкі часи. У всій Україні йде скорочення викладачів, зменшення навантажень, зменшення курсів.
- Доходить до абсурдних речей, коли Харківський національний університет імені Каразіна зіткнувся з тим, що не знає, як забезпечити навантаження викладачів української мови. Одеський і
нститут імені Мечнікова на грані закриття кафедри історії України через брак навантаження.
Однак Геннадій Васильчук не полишає надію в такій ситуації.
- Я думаю, ми це перейдемо – й освіта стане елітарною. Не в тому сенсі, що недосяжною, що будь-яка людина не зможе цього досягнути, а в тому сенсі, що, дійсно, повинна бути мрія, що людина, яка отримала вищу освіту, має розуміти, для чого це вона робить.
- Як, на Вашу думку, сучасне студентство обирає вищу освіту заради диплому чи воно ставиться серйозніше до науки, відкриттів, свого місця в науці?
- Скажу відразу, що до всього студентства ставлюся з величезною повагою: вони у нас класні. Я би їх поділив на чотири когорти. Перші – це ті, хто прийшов, тому що їх запхнули батьки, якщо відверто. Родичі вважають, що моя дитина не може бути гіршою за всіх, вона отримає диплом. Друга когорта – це ті, кого підштовхнули батьки. Багато батьків хвилюється, що їхня дитина опиниться у поганій компанії, на вулиці, тому що дитина випадає із соціуму, де ставили в рамки й постійно давали нові знання. Третя – це ті, хто дійсно хоче продовжити навчання, накопичувати нові знання, всотувати нові ідеї та далі генерувати їх. Четверта – це «ботани», але в гарному сенсі, як у серіалі «Теорія великого вибуху». Я читав курс «Історія науки і техніки» і завжди починав з цього серіалу, говорячи, що саме таким повинен бути науковець. І це ті, хто потім дійсно рухають науку.
- Є така мода на професії. ЗМІ, буває, поширюють матеріали про запит на спеціальності. Часто йдеться про природничі науки, про інженерів, але ми не бачимо запиту абітурієнтів щодо цих спеціальностей. Як змінити цю ситуацію?
- Ми не можемо їх загнати туди, але цілком із Вами згоден. Щодо природничих наук, то вони дуже потрібні нашому суспільству й взагалі світу. Абітурієнти та студенти не йдуть туди, тому що батьки вважають, що їхня дитина буде зіркою юриспруденції або економістом. А ось хіміком – ні. Однак буквально сьогодні обривають мені телефон, щоб поговорити з завідувачем кафедри хімії. Компанія придбала купу обладнання, тому потрібен класний студент, якого вони готові вчити під себе. Якби ви знали, скільки від нас вимагають зарубіжні університети людей! Там ситуація, коли є величезна наукова база, вкладено купу грошей в лабораторії, але немає кому працювати.
Геннадій Миколайович зізнається, що не знає, як донести це до студентів:
- Це має бути якийсь об’єктивний процес. Коли зрозуміють, що юристів у нас 10 мільйонів, економістів 5 мільйонів, а біохімік тільки один і за ним черга.
- Чому Запоріжжя програє іншим вишам в Україні саме щодо магістерських програм? Чому люди масово їдуть в інші міста? Для факультету журналістики, наприклад, це – Український католицької університет чи Могилянка.
- Щодо УКУ згоден, а Могилянка зараз переживає не найкращі часи. Першого вересня вони не розпочали освітній процес в офлайні. Незрозуміло, чому так, бо вся університетська спільнота почала вчитися офлайн. Магістерські програми – це програми, які, в першу чергу, зав’язані на кадрах, які викладають. Навіть, якщо взяти наш факультет журналістики, то я можу назвати відразу 5 викладачів, які опинилися в Києві. Чудові викладачі й студенти тягнуться за ними.
Щодо магістерської освіти, то Геннадій Васильчук говорить, що це – перший ступінь наукового розвитку.
- Я вважаю, що вища освіта має зупинятися на бакалавраті, просто у нас не створені рамки кваліфікації. Отримавши бакалавра, не завжди можна знайти професію, бо записано, що ти маєш бути спеціалістом або магістром. Це – неправильно, бо магістерія – це перший ступінь твого саме наукового розвитку.
Повний етер віжн-радіо «На дотик» можна подивитися за покликанням: https://bit.ly/3nhDyog
Катерина Рождественська
