Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Доцентка кафедри видавничої справи та редагування факультету журналістики Наталія Романюк розповіла про новації медіамови в умовах війни

Доцентка кафедри видавничої справи та редагування факультету журналістики Наталія Романюк розповіла про новації медіамови в умовах війни

Доцентка кафедри видавничої справи та редагування факультету журналістики Наталія Романюк розповіла про новації медіамови в умовах війни
14.04.2022 12:52 Все Головні новини Факультети Журналістики ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики медійний простір війна

Будь-яка мова реагує на зміни, що відбуваються в суспільстві. Війна в Україні не є винятком. Ми свідомо самі створюємо, формулюємо нові правила правопису, вводимо в активний вжиток нові слова. І це не данина моді, а потреба часу, яка є безсумнівною! Тож на неї мають зважати всі, особливо майбутні медійники, які на сьогодні навчаються на факультеті журналістики ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University). На цьому акцентувала увагу доцентка кафедри видавничої справи та редагування факультету журналістики Наталія Романюк.

Наталія Василівна, звертаючись до всіх, хто цікавиться актуальними змінами в українській мові, виділила такі особливості сучасного медіапростору:
1. Правопис слів «росія», «москва», «путін», «рф» та їхні варіації (рашка, московія, путлер тощо). Їх ми все частіше продовжуємо (бо дехто, зокрема і я, робимо це з 2014 року) писати з маленької літери. Ба більше, це можна пояснити вже наявним правилом правопису: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть із малої літери. Цю думку озвучив й Олександр Авраменко. Більше інформації – за лінком: https://1plus1.ua/snidanok-z-1-1/novyny-amp/ci-isnue-pravilo-ake-dozvolae-pisati-rosia-z-malenkoi-bukvi-poasniv-movoznavec-oleksandr-avramenko
Однак існує й така думка в групі фейсбуку «Рух "За мову"», висловлена за лінком https://www.facebook.com/ZaMovuUa/
«Писати Росія з малої – це безпомічний інфантилізм і слабкість». Та абсолютна більшість користувачів не погоджуються з цим, стверджуючи, що так вони демонструють свою зневагу до цієї «недодержави». Переконана, що в новій редакції Правопису української мови ці приклади зафіксують офіційно.
2. Поширеним стало привітання «Доброго дня/вечора, ми з України». Звісно, в нашій мові традиційне та нормативне привітання: «Добрий день», «Добрий вечір» (але «Доброго ранку»). Вислів «Доброго дня/вечора», на моє переконання, зараз має абсолютно виправдане пояснення: це побажання нам саме доброго, спокійного дня чи вечора, адже в умовах частих сирен тривоги це має неабияке значення. Думаю, що з часом і цей варіант буде визнано нормативним.
3. Варте нашої уваги й національне гасло-вітання «Слава Героям!». За правилами правопису тут слово «героям» треба писати з маленької літери, бо воно позначає загальну назву. Та українці його в усіх контекстах, а не лише у випадку привітання, починають писати з великої літери, щоб підкреслити повагу, вдячність нашим захисникам. Не маю сумнівів і в тому, що привітання у формі «Слава Україні!» – «Героям слава!», «Слава Героям!» набуде всеукраїнського використання, передумови цьому вже маємо: так вітаються і ведучі, й гості телемарафону, так вітаються українці між собою, так вітаються політики майже всіх партій, усіх гілок влади.
4. Поява нових форм традиційних слів: росія – рашка (московія, мордор), путін – путлер, фашизм – рашизм, путінізм, росіяни – русня (орки, орда, московіти, мокшани, ваньки, лаптєногі, окупанти). Зумовлено це впливом художніх творів, історичних фактів, звідки українці й взяли ці лексеми й активно послуговуються зараз. Так, автор матеріалу «Чому російських окупантів в Україні називають орками» пише: «Орки в культурі жанру сучасного мистецтва фентезі – це міфічні істоти, що відрізняються дезорганізованістю, неохайністю, великою чисельністю, а також вкрай низьким інтелектом і великою злістю до людства». Більше – за лінком: https://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/a1200980-chomu-rosijskikh-okupantiv-v-ukrajini-nazivajut-orkami
Тут заперечень нема, особливо після фото і відео зі звільнених міст і сіл, таких як Буча, Гостомель, Ірпінь та інші.
А ось Сиресь Боляєнь, голова товариства «Ерзянь вал», співзасновник громадського руху «Вільний Ідель-Урал» стверджує: «Не варто говорити Росія, треба говорити Російська Федерація. Росія – це щось велике, не зрозуміло, де вона починається, і де закінчується. Є Російська федерація, є суб’єкти РФ. А Росія починається там, де людина забуває рідну мову, не знає звідки вона взялася, забуває свою культуру». Цікавою є й думка про те, що не варто ототожнювати «рускій» і «мокша», бо «мокша – це окремий народ, який нічого немає спільного з «рускіми», не Росія, а Російська Федерація і Московія. Російську мову називати московською або московщина. «Не кажіть на ерзян мордвини. Бо це слово вигадали більшовики, обзиваючи народи ерзя та мокша». Із повним текстом можна ознайомитись за лінком:
https://glavcom.ua/specprojects/press_center/yak-treba-pravilno-nazivati-rosiyu-moskoviya-565617.html
Та, як на мене, ці деталі вже нікому не цікаві. Для нас росія – це рашка та московія, а росіяни – це русня, орки, ординці, москота, мокшани, ваньки, лаптєногі. Сподіваюся, що заміна понять усе-таки з часом набере офіційного статусу. Слова «московити», «русня», «орки» вже зараз лунають у мові представників влади, силових структур та Генштабу ЗСУ.
5. В умовах війни ми бачимо об’єднання всіх українців. Нарешті відчули, що ми – єдиний народ, що нас усіх болить окупація півдня України та руйнування, геноцид півночі та сходу України. Тому все частіше використовують вислови «південь України», «схід України», «північ України», «центр України» та «захід України» замість Південна/Східна/Північна/Західна/Центральна Україна, щоб не ділити країну на географічно окремі частини. Однак в оперативній інформації від МВС України та від Генштабу ЗСУ в мережі Телеграм, зокрема в групі УНІАН використовують і такі назви, як Слобожанщина, Полісся, Сіверщина, Таврія та ін. Імовірно, що саме вони й можуть повернутися в нашу мову як давні етнографічні назви наших регіонів. Колись їх виділяли аж 20: Галичина, Волинь, Поділля, Буковина, Опілля, Покуття, Полісся, Наддніпрянщина, Сіверщина, Полтавщина, Слобожанщина, Запорожжя, Таврія, Донщина (Донбас), Бесарабія, Буджак, Закарпаття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина. Мабуть, саме зараз час відродити нашу національну традицію етнографічного називання. Далі буде! Стежимо, фіксуємо новотвори в нашій мові!

Наталя Романюк, доцентка кафедри видавничої справи та
редагування факультету журналістики

Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
https://t.me/pressluzhbaZNU


Схожі новини