Інженерний навчально-науковий інститут ім. Ю.М. Потебні вітає талановиту дизайнерку та журналістку Нейлю Юсупову з подвійним ювілеєм!
Цього року оптимістична та чарівна жінка, журналістка й поліграфістка з багаторічним досвідом роботи Нейля Юсупова святкує подвійний ювілей. 22 січня в неї день народження, а ще, цьогоріч виповнюється 20 років роботи в рідному для неї виші! Адміністрація та колектив Інженерного навчально-наукового інституту ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) ім. Ю.М. Потебні від щирого серця вітає іменинницю та бажає яскравих емоцій, міцного здоров’я і нових творчих ідей!
Напередодні ювілею Нейля Юсупова поділилася з нами життєвим досвідом та розповіла, як стала справжньою дизайнеркою та журналісткою.
- Пані Нейле, коли розпочалася Ваша творча діяльність?
- Моє дошкільне дитинство пройшло за Полярним колом, де, як жартували старші, 11 місяців зима, а решта – літо. Напевно, маленькій Нейлі дуже не вистачало сонячного світла та весняних фарб, адже на Півночі, дійсно, ми місяцями не бачили сонця. Жодних кольорових телевізорів тоді й близько не було, тому брак світла та кольору компенсували, розфарбовуючи все, на що тільки вистачало фарб. Коли закінчувалися альбоми-розмальовки, ми з сестрою бралися за малюнки в книжках. А ще, я змалечку полюбляла розглядати кіноафіші, і в першому класі створила власний рекламний «шедевр» – банер до фільму «Людина-амфібія» (Усміхається). Я дуже пишалася ним і зберігала понад десять років.
- Якими були Ваші перші кроки на ниві журналістики?
- Сьогодні, повертаючись думками до минулого, згадую своє веселе дитинство, театральні вистави, які ми робили разом із друзями та рідними. Після спектаклю «Петро й Червона Шапочка», глядацький успіх якого був приголомшливим, вирішила створити стіннівку, присвячену цій події. Мабуть, тоді й народилася журналістка Нейля Юсупова. А потім вже були класна та шкільна редколегії, де мені вдалося зібрати тих, хто поділяв моє захоплення. Пригадую, як ми малювали, писали репортажі, вірші, звісно ж, гумористичного характеру.
- Ви ще в шкільні роки вирішили перетворити захоплення на майбутню професію?
- Так. Минали роки, і я все частіше замислювалась про те, щоб присвятити життя одному зі своїх захоплень, тож почала активно готуватися до вступу. Упродовж десятого класу відвідувала заняття в студії образотворчих мистецтв. Малюнок, живопис, композиція – усе це було дуже захоплюючим! І вже влітку, після завершення школи, я стала студенткою художньо-графічного факультету Одеського педінституту, де вивчала цікаві предмети, серед яких – історія мистецтв, скульптура, живопис тощо.
Після закінчення інституту приїхала до Запоріжжя, де певний час працювала вчителькою малювання, проте мріяла займатися рекламою. Доля усміхнулася, і я отримала роботу художниці в Правобережному універмазі. Ось тут і розпочалася серйозна рекламна діяльність. Я почала вивчати професійну літературу, разом із колегами їздила до інших великих міст задля обміну досвідом, брала участь у міських конкурсах реклами тощо. Не обходилося і без курйозів (Усміхається). При оновленні вітрини нам доводилося виносити для перевдягання манекени в майстерню. Та якось незнайома літня жінка помітила це – і кинулася викликати швидку допомогу, вирішивши, що несемо людину, якій погано...
Як допитлива жінка, яка завжди прагне підвищувати свій професійний рівень, я вирішила отримати другу освіту – філологічну в Тираспольському педагогічному інституті. Роки навчання згадую як золотий час! Група дружня, викладачі – справжній скарб. Але вільного часу майже не лишалося. Тоді я вивела для себе формулу, як відрізнити майбутнього філолога від будь-якого іншого студента. А критерієм обрала те, як відчиняють двері бібліотеки. Біологи, фізкультурники, фізики відчиняли двері, як і належить, рукою. А філологи, повертаючи безліч обов’язкових до прочитання художніх творів, а також – підручників, відчиняли їх ногою, притримуючи стопку книг не лише руками, а й підборіддям (Усміхається).
- Як саме Ви почали професійно займатися журналістикою та рекламою?
- Знову ж таки, доля усміхнулася мені. Одного разу я побачила в газеті оголошення, що Видавничо-поліграфічний комплекс «Запоріжжя» запрошує на роботу коректора/коректорку. Пішла на співбесіду – і мене взяли на роботу. А потім було швидке просування кар’єрними сходинками. Чому? Мабуть тому, що завжди відповідально ставилася до своїх обов’язків, приділяючи увагу навіть незначним деталям, а також – завдяки непоганій англійській мові, тексти з якої я теж корегувала. Уже незабаром мене перевели в щойно створений редакційно-видавничий відділ. Чим ми там займалися? Передусім, створювали для клієнтів ефективну, грамотну та яскраву рекламу, яка завжди привертала увагу потенційних покупців.
Видавничий центр набирав обертів, і з часом ми почали видавати власні газети: дорослу «Астрал» та дитячу «Клякса». Нові видання потрібували «розкрутки», тож взялися до справи. Чим займалась я? Новими, нестандартними видами реклами: вигадувала захоплюючі конкурси, веселі, по-справжньому дитячі рекламні вірші. Газети стрімко набирали популярності, зростали тиражі, кількість передплатників росла як на дріжджах! Листоноша, яка двічі на тиждень приносила нам у відділ величезний мішок дитячих листів, була майже в шоці, адже ніколи такого не бачила. А нагородою мені стало отримане в той час звання «Найкращий поліграфіст року», а згодом я ще й стала керівницею відділу маркетингу та реклами.
- А де Ви ще працювали?
- У мене так складалося життя, що доводилося неодноразов
о міняти місце роботи. Я працювала кореспонденткою газет «Земля і власність» і «Приватний підприємець» у фірмі «Поліграф», і ведучою журналісткою періодичного видання «Новосел».
- А що Вас найбільше захоплювало: робота над рекламною продукцією чи журналістика?
- Дуже важко відповісти, що більше захоплювало – створення рекламної продукції чи журналістика. Мабуть, все ж таки, реклама, і передусім – зовнішня, адже це – робота на великих площинах, яка потребує чималого досвіду, смаку та знань. Проте замовників на рекламні листівки, візитні картки, рекламні буклети (включно створення текстів до них) завжди було куди більше, тож і працювала над ними частіше. І теж – із великим задоволенням!
- А коли почали працювати в Запорізькій державній інженерній академії?
- У 2003 році мене запросили як літературну редакторку до Запорізької державної інженерної академії, отже, цьогоріч виповнюється 20 років відтоді, як я вперше прийшла до «Інженерки».
- Що найбільше запам’яталося з часів роботи в ЗДІА?
- Моя робота спочатку стосувалася лише літературного редагування текстів газети. На той час вона була чорно-білою й не дуже популярною. Мені весь час здавалося, що їй не вистачає кольору, адже студентське життя – воно дуже яскраве, і газета 
мала цьому відповідати. Так «Академія» стала кольоровою. На той час ректор ЗДІА постійно брав участь у телеефірах, давав інтерв’ю журналістам. Тож вся редакція, так би мовити, була «на низькому старті». Тому нашою таємною мрією стало, щоб проректор з адміністративно-господарської частини Василь Баранець придбав для нас «Німбуси-2000» для швидшого виконання завдань керівництва. (Посміхається).
Незабаром я стала редактором газети «Академія». Щорічно зі студентами/ками-репортерами/ками ми брали участь у виставці молодіжної преси, готували презентації газети, висвітлювали новини на факультетах, а також – спортивні події, міжнародне життя. Час від часу збиралися в редакції, обговорювали майбутні публікації. Я навчала хлопців і дівчат «азам» журналістики, залучала їх до участі у всеукраїнських конкурсах молодіжних видань, соціальної реклами тощо. Безумовно, робота у відділі зв’язків із громадськістю та реклами ЗДІА була й тісно пов’язана з виготовленням рекламної продукції. І це мені дуже подобалося. Ми розробляли макети календарів із символікою академії, рекламні листівки, банери, візитні картки.
- А як складається Ваше професійне життя нині?
- Сьогодні я працюю в пресслужбі ЗНУ, тож моя робота пов’язана з журналісткою діяльністю, редактурою текстів. А для ІННІ ім. Ю.М. Потебні ми з колегою час від часу ще й розробляємо рекламні макети. Та найбільше мені подобається вести групу в соцмережі Фейсбук, присвячену випускникам різних років. Для мене це – дуже важливо, адже дає можливість старшому поколінню поринути в своє студентське минуле, а молоді – познайомитися з історією alma-mater, людьми, які навчалися й працювали в «Інженерці»!
Інженерний навчально-науковий інститут ім. Ю.М. Потебні
Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
