Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: випускник математичного факультету та Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні В’ячеслав Глущевський
Доля героя цієї історії успіхів випускників ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) В’ячеслава Валентиновича Глущевського тісно пов’язана із Запорізьким національним університетом, і, зокрема, з математичним факультетом та інженерним навчально-науковим інститутом ім. Ю.М. Потебні. Тут він отримав вищі освіти, тут і розпочалося його становлення як викладача, науковця та педагога. Сьогодні В’ячеслав Валентинович – доктор економічних наук, професор кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів ІННІ ім. Ю.М. Потебні ЗНУ, гарант освітньої програми «Інформаційна економіка» та, передусім, талановитий педагог, завдяки зусиллям якого більшість його колишніх студентів і студенток досягли професійних успіхів. В’ячеслав Глущевський впевнений, що справжня місія викладача – надання студентській молоді якісної освіти та виховання їх Людьми з великої літери. Саме цьому він і присвячує своє життя.
25 січня 2023 р. В’ячеслав Валентинович відсвяткував ювілей – 50 років від дня народження, і ми від щирого серця вітаємо його з цією подією та бажаємо втілення в життя найсміливіших планів і мрій!
- В’ячеславе Валентиновичу, свою першу освіту Ви отримали на математичному факультеті ЗНУ, а як саме обирали тоді місце навчання та спеціальність?
- 1990 рік, коли я став перед вибором після завершення навчання в школі, – це «схід» комп’ютерної ери, тож це не оминуло й мої юнацькі мрії: програміст із великої літери «П» – володар «цифри», а я непогано розумівся на математиці й інформатиці, все ж таки, мав справжню «золоту медаль». До речі, назва «ІТ-шник» тоді ще не вживалася. Незважаючи на свої 17 років, я прагматично ставився до «столичної» вищої освіти та, напевно, більше за «престиж» цінував комфорт навчання «вдома» проти авантюризму гуртожитків і «студентського 
стоїцизму». На той час тільки Запорізький державний університет (зараз – Запорізький національний університет) надавав такі освітні послуги, а найближчою до моїх прагнень була саме спеціальність «Прикладна математика», яка сприймалася тоді як синонім «Програміст». Тож мій вибір не був занадто складним.
- Які найяскравіші спогади лишилися з часів навчання на математичному факультеті?
- Із точки зору сьогодення та мого управлінського досвіду у вищій школі, я б мав згадати, мабуть, якісь «повчальні» факти, наприклад, щодо мого відповідального ставлення до навчання, наукової цілеспрямованості. Напевно, щось таке й було, але зараз спадає на думку те, що в усі часи ті, хто отримав університетську освіту, називають «студентським життям». Я прожив його на всі 100%. Зокрема, йдеться про участь і перемогу в Першому чемпіонаті фізико-математичного факультету з преферансу, і це – тільки 1 курс! А ще, «будзагін» у дружній Польщі, спільні студентські заходи, перше кохання – я зустрів тут свою майбутню дружину Ольгу, з якою відсвяткував у серпні 2022 року 30-річний ювілей із дня весілля, народження старшого сину та, звісно, успішне складання сесій і захист диплома.
- Хто з викладачів найбільше запам’ятався та чим саме?
- Якщо серйозно, то я був відповідальним студентом. І, сподіваюся, мене не назвуть «брехуном» мої тодішні викладачі/виклаадчки, із якими ми тепер – уже колеги, проте, все одно, я вважаю їх моїми вчителями/вчительками, але в цьому контексті мені більш подобається слово «вихователі», адже вони нас вчили не тільки і не стільки різним «примудростям» і «вченностям», скільки виховували нас із повагою до логіки та системного мислення, спонукали до креативних рішень, заохочували до ініціативності, за що я тепер щиро дякую всім їм.
Я б назвав цілу плеяду викладачів і викладачок, яким я вдячний за їх працю, – це Анна Володимирівна Бакурова, Тамара Данилівна Волкова, Ігор Вікторович Козін, Аркадій Костянтинович Приварников та інші. Нікого не хочу образити, але визначальний вплив на моє формуванняйі становлення як майбутнього науковця та викладача здійснила Наталя Костянтинівна Максишко – лекторка професійних дисциплін, завідувачка моєї профільної кафедри, моя наукова опонентка (а я б написав – наставниця) кандидатської та докторської дисертацій, а зараз – моя колега й однодумиця.
- Чому Ви вирішили отримати другу освіту?
- Так склалося, що моя спеціалізація ще за часів студентства й аспірантури, тобто коло моїх наукових інтересів, уже тоді пов’язана з інтеграцією математики, економіки, моделювання та ІТ. Дипломну роботу писав на профільній кафедрі – зараз це кафедра економічної кібернетики ЗНУ. Я отримав базову математичну освіту в університеті за кваліфікацією «Прикладна математика», опанувавши інструментарій моделювання, а об’єктом моделювання стали соціально-економічні системи й об’єкти. Не вистачало мені для складання наукового профілю фундаментальних економічних знань, тож далі все логічно: друга вища освіта за спеціальністю «Економіка підприємства» – і пазли склалися в цільну картину.
- Які найяскравіші спогади про навчання у Запорізькій державній інженерній академії?
- Друга освіта сприймається інакше, вже якось вмотивовано й усвідомлено. Тож я її згадую як роботу, тільки у вечірній час. Студент
ської романтики вже не було, я прийшов за знаннями й мав обмежений час на їх отримання. Звичайно, є й приємні спогади – це нові знайомства з цікавими людьми, які прийшли за другою освітою з такою ж мотивацією, як і в мене. Із багатьма з моїх одногрупників ми й досі підтримуємо партнерські стосунки.
- Хто з викладачів під час здобуття другої освіти найбільше запам’ятався та чому?
- Зараз популярна в університетському товаристві концепція залучення професіоналів/ок-практиків до викладання, адже вважається, що в такий спосіб теорія з’єднується з практикою якнайкраще. Абсолютно з цим згодний. Але вже тоді, в 1998 році, 100% викладацького складу – це саме такі практики, які зналися на економіці та управлінні, адже всі вони прийшли до лекторської аудиторії з підприємств, організацій та установ. Проте я вдячний їм не стільки за їхнє професійне виконання обов’язків як викладачів і викладачок економіки, скільки за їхній вплив на мене як викладача-початківця та за можливість переймати від них, насамперед, лайфхаків із педагогічної майстерності, викладацької етики, загальної ерудиції та психоемоційної підтримки. Це – найцінніший для мене досвід, який я перейняв від моїх викладачів і викладачок і неодноразово застосовував і застосовую у своїй професії. Із теплотою та вдячністю згадую Галину Михайлівну Остапову, Аркадія Григоровича Беліченка й Надію Василівну Нестеренко, адже частинку їхніх особистостей і викладацької майстерності тепер уже я несу студентству.
- Як складалася Ваша професійна діяльність?
- Свій викладацький шлях розпочав асистентом кафедри прикладної математики ЗДУ, потім – аспірантура в Запорізькій державній інженерній академії, працював на кафедрі математичних методів економіки та інформаційних технологій ЗДІА старшим викладачем, доцентом, а з 2003 по 2016 рр. очолював факультет економіки та управління ЗДІА. Із 2018 року керував кафедрою економіки та інформаційних технологій ЗДІА, а після об’єднання цього вишу із Запорізьким національним університетом – кафедрою інформаційної економіки, підприємництва та фінансів. Щодо наукової діяльності, то з 1996 по 1999 рр. навчався в аспірантурі ЗДІА, де моїм вчителем і науковим керівником став професор Василь Михайлович Порохня. У 2002 році захистив кандидатську дисертацію, а в 2018 р. – докторську за спеціальністю 08.03.02 «Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці». Докторську дисертацію готував у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана під керівництвом іншого мого вчителя та наукового наставника – професора Вальдемара Володимировича Вітлінського. Сьогодні я працюю професором кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів ІННІ ім. Ю.М. Потебні ЗНУ й одночасно – гарантом освітньої програми «Інформаційна економіка».
- В’ячеславе Валентиновичу, чого ще Ви хотіли досягти на професійній ниві?
- На це питання не можу дати чіткої відповіді. Вбачаю місію справжнього викладача, а я вважаю себе саме таким, у наданні студентству якісної освіти та вихованні в них справжньої Людини. А університетські посади – це лише інструмент для досягнення мети.
- Як складалися Ваші стосунки зі студентами та студентками, які напрямки роботи з ними, як вони змінювалися зі зміною посад?
- Тут багато чого можна пригадати: кураторство (мою першу кураторську групу пам’ятаю за іменами), викладання дисциплін, наукове керівництво й адміністративна робота. Не скажу, що мій статус не впливав на формат спілкування зі студентством, звісно, з часом я «дорослішав», віковий розрив зі здобувачами та здобувачками освіти збільшувався, тож і спілкування різниться, але я завжди намагаюся бути чесним зі студентами та студентками, цінував і ціную їхню повагу, прагну до виховання в кожному й кожній із них особистості й Людини.
- Що для Вас було найважливішим у кожному з періодів професійного життя?
- Як-то кажуть, ніщо людське мені не чуже. У ранній період я прагнув захистити кандидатську дисертацію, адже це відкривало двері в справжнє професійне майбутнє, надавало статус. Під час «деканського» періоду завзято працював на імідж і престиж факультету, зміцнення економіко-управлінської освіти в академії, а найважливішим для мене було, щоб наш факультет став найкращим у ЗДІА. Зараз я вбачаю дуже перспективною діяльність із модернізації вищої освіти з урахуванням європейських стандартів, тому в першій хвилі, ще у 2019 р., став експертом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; беру участь в акредитаційних експертизах і, водночас, – гарант своєї освітньої програми «Інформаційна економіка». Думаю, це – мій пріоритет у найближчій перспективі.
- В’ячеславе Валентиновичу, Ви постійно впроваджуєте новації у викладацьку діяльність. Як це впливає на підготовку майбутніх фахівців і фахівчинь?
- Про це нехай краще скажуть саме ці майбутні фахівці/фахівчині, але з часом, коли увійдуть у професійне життя. Я б так описав своє відчуття й внутрішнє сприйняття щодо моїх мотивів: хочу урізноманітнити та спонукати студентську молодь до пошуку; хочу спростувати неправильне розуміння деякими особами університетської освіти як чогось непрактичного, завдяки реальним діям на зближення навчання з інноваційністю у відповідь на виклики ринку праці.
- Чи слідкуєте Ви за кар’єрою своїх випускників і випускниць? Чи підтримуєте з ними зв’язок?
- Я пам’ятаю всі випуски з кафедри, адже кожний із них – унікальний. Ми радіємо зустрічам і спілкуванню з усіма нашими випускниками й випускницями та слідкуємо за їхніми успіхами. Підтримуємо особистісні та професійні стосунки з багатьма з них. До речі, щойно пройшла акредитація нашої магістерської програми, під час якої експерти й експертки спілкувалися з фокус-групою «Роботодавці/иці». Після представлення кожного/ кожної із запрошених учасників/ учасриць з’ясувалося, що всі вони – випускники та випускнриці нашої кафедри з 1998 по 2020 роки. Це настільки сильно вразило наших колег-експертів/експерток, що, напевно, вони додали нам додаткові бонуси. А як зраділи наші колишні студенти й студентки, а тепер – наші партнери в освіті – Олег Жиляков, Сергій Ільченко, Ірина Ясницька, Олена Боровська, Ганна Шепелєва, Андрій Митикасов. Можу перелічувати й надалі, адже кожний наш випускник і випускниця – це особистість! Ми завжди їм раді й гостинно запрошуємо до alma-mater.
- В’ячеславе Валентиновичу, а коли Ви розпочали займатися наукою? Ще під час отримання першої освіти?
- На жаль (це я вже зараз розумію), студентські роки пролетіли під іншими гаслами. Науковою діяльністю почав займатися лише в аспірантурі, потім в докторантурі – захистив докторську дисертацію. А от наукою розпочав займатися вже після цього, адже щоб займатися наукою, вже щось треба знати про неї, а для цього необхідно пройти певний шлях, зокрема, науковими сходинками. Саме там, нагорі цих сходинок, і панує наука. Але це моя думка, яка не претендує на абсолютну істинність.
- Чи змінювалися Ваші наукові інтереси? Що на це впл
ивало?
- Якби не це питання, я б і не замислився над цим. А тепер чітко бачу, що мої наукові інтереси логічно та змістовно приростали й розвивалися в єдиному напрямку, але завжди враховували сучасні тенденції економіки, моделювання та ІТ.
- В’ячеславе Валентиновичу, Ви дуже різнобічна людина та маєте цікаві захоплення. Одне з них дещо пов’язане з Вашим професійним життя. Довгий час у Вас на кафедрі стояли шахи й викладачі/викладачки грали в них у свій вільний час. Хто був ініціатором? Чи продовжується ця традиція?
- Ви згадали про дуже давню традицію нашої кафедри. Відповіді на це запитання можна присвятити окрему історію. Як буде така нагода, можу розповісти багато цікавих і кумедних інсайтів із «потойбіччя» життя кафедри математичних методів економіки та інформаційних технологій ЗДІА, пов’язаних із шаховими баталіями, які, до речі, збирали чимало вболівальників/ниць – і викладачів/викладачок, і студентів/студенток. Але, якщо коротко, шахові «турніри» точилися між трьома кафедральними «гросмейстерами»: це – досвідчений і виважений гравець Геннадій Федорович Нікітін, імпульсивний та азартний Василь Михайлович Порохня і я, тоді ще молодий, але перспективний шахіст. Традиція лишилася, часи змінилися, але упевнений: ми її відродимо згодом, після перемоги!
- Наскільки мені відоме, Ви захоплюєтеся й спортом. Яким саме? З якого часу? Чи лишається це захоплення нині?
- Футбол – моя спортивна «віддушина» ще з 1997-го року. Щосуботи на футбольному майданчику спортивної зали академії команда викладачів «тренує» молодь, а іноді й навпаки. За цей час я грав і за команду «молоді», і відстоював разом із колегами честь ЗДІА в міжуніверситетських футбольних змаганнях, а зараз граю в аматорський футбол за команду «ветеранів» – ще не старих, але вже трохи сивих.
- А які ще є захоплення? Як Ви проводите свій вільний час?
- У нас родинне захоплення – автотуризм. За останні 15 років ми колесили Україною зі сходу на захід, з півдня на північ, подорожували Європою. А це – серйозна попередня підготовка: туризм, логістика та фінанси, тож є що робити у вільний час. У планах після перемоги – здійснити автотурне місцями минулих подій. Та
кож захоплююсь гірськими лижами. Я – не профі в цьому, мене приваблює саме сімейний відпочинок у Карпатах, коли вся родина збирається увечері біля тріскучого багаття й ділиться враженнями від катання лижними трасами.
- В’ячеславе Валентиновичу, з урахуванням свого професійного досвіду, що б Ви побажали сьогоднішнім студентам і студенткам?
- Шановне студентство, ви завжди були, є й залишитеся найактивнішою та найталановитішою рухомою силою суспільства. У будь-які часи саме ви творите майбутнє. Від вас залежить той новий світ, який обов’язково прийде! Ви маєте зараз час і натхнення, щоб зростати від вчорашнього школяра/школярки до молодого сучасного фахівця/фахівчині. Тож спрямуйте свою енергію на отримання освіти, адже саме освіта, а не диплом про неї, визначає кожного з вас як професіонала/професіоналку, а навчання й спілкування в колі університетської спільноти робить вас громадянином/громадянкою та патріотом/патріоткою нашої України та справжньою Людиною!
- Що Ви порадите випускникам шкіл, які зараз обирають майбутню професію?
- Мабуть, тут доречним буде вислів давньоримського філософа Сенеки: «Якщо людина не знає, до якого порту вона пливе, жоден вітер не сприятливий». Усім, хто збирається вступати до університетів, я б побажав робити свій вибір вмотивовано й свідомо. Не нехтуйте порадами близьких і друзів, дослухайтеся до думок досвідчених людей, але не забувайте про вибір «від серця». І тоді не буде жодних перешкод, які б ви не змогли подолати!
А наприкінці я висловлюю слова щирої вдячності моїм рідним, близьким, друзям, вчителям і вчителькам, колегам за те, що ви завжди поруч протягом усіх етапів мого життя. Бажаю нашим родинам мирного неба, нашій Україні – якнайшвидшої Перемоги, всім нам – бути єдиною українською нацією та залишатися справжніми Людьми! Разом ми – непереможні!
Інженерний навчально-науковий інститут ім. Ю.М. Потебні
Для довідки
У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року реалізують творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Утілюють його в життя факультети, інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю.М. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників/випускниць. Факультети університету та інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками/випускницями факультетів різних років. Долучитися до цієї ініціативи можуть усі охочі випускники/випускниці Запорізького національного університету та інженерного інституту ЗНУ (колишня Запорізька державна інженерна академія та Запорізький індустріальний інститут), котрі бажають поділитись із майбутніми молодими фахівцями/фахівчинями таємницями професійного становлення, допомогти їм працевлаштуватись, на власному прикладі продемонструвати, як реалізувати себе в професії, тощо. Для цього треба надіслати матеріали чи контакти відповідної особи на пошту:
Слідкувати за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком:
Сьогодні архів проєкту – це вже більш ніж 300 історій успіхів талановитих випускників/випускниць Запорізького національного університету!
Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
