Проєкт «Історія успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету соціології та управління, докторка філософії зі спеціальності «Соціальна робота» Ольга Іванченко
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з вихованкою факультету соціології та управління, головною фахівчинею служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, докторкою філософії зі спеціальності «Соціальна робота» Ольгою Іванченко.
- Пані Ольго, розкажіть, будь ласка, як і чому свого часу Ви обрали для себе соціальну роботу та факультет соціології та управління в ЗНУ?
- Мій шлях до факультету соціології та управління Запорізького національного університету був довгим…Я завжди мріяла вивчити іноземну мову, готувалась до вступу на факультет іноземної філології з 13 років. Я відвідувала курси, додаткові заняття, та знала, що маю втупити на бюджетну форму навчання, бо батьки не мали змоги оплатити мені навчання в університеті, і я б ніколи не насмілилась просити їх про таке. На той час в Запорізькому національному університеті конкурс на факультет іноземної філології був дуже високий, втім, як і завжди, і бюджетних місця було тільки 2 на весь курс, я розуміла, що закінчивши загальноосвітню школу м. Запоріжжя я маю невисокі шанси щодо вступу на бюджетну форму навчання. Так і сталося. Я пройшла за конкурсом лише на контрактну форму навчання. Тож мала знаходити вихід, і вирішила вступити до коледжу, щоб все ж таки отримати освіту з іноземної мови. Я вступила на бюджетну форму навчання і за два роки отримала професію вчителя іноземної мови початкової школи. І я збиралась продовжити освіту на старших курсах уже в університеті на омріяному факультеті іноземної філології. Після закінчення коледжу я мала гарну знижку на навчання в університеті, й моя мрія здавалася ось-ось втілиться в життя… Та доля вирішила інакше…
я добре пам’ятаю момент, коли йшла коридором коледжу і на дошці побачила оголошення факультету соціальної філології та управління, в якому описувалась спеціальність «Соціальна робота»: це видалось цікавим, як багато можна вивчити, відкрити, і які гарні перспективи я матиму в житті після здобуття цієї спеціальності. До того ж, на той час факультет мав право готувати перекладачів англійської мови, і я відчула, дуже впевнено, що це і є мій шлях. Це було так зрозуміло й так правильно… я без вагань подала туди документи, вступила на другий курс і вже в наступному семестрі отримала бюджетне місце від свого рідного факультету. Увесь шлях дякувала моєму рідному факультету й отримувала підвищену стипендію. Із часом ліцензія на підготовку перекладача англійської мови не була продовжена для нашого факультету, я не отримала колись такий отриманий диплом з іноземної філології, та отримала інші, саме свої, саме правильні для мене – спочатку бакалаврки соціології, потім – спеціалістки, потім магістерки соціальної роботи, менеджерки соціальної галузі, диплом магістерки державної служби та, згодом, диплом докторки філософії в галузі знань «Соціальна робота». Я ніколи не шкодувала про свій вибір. Це – найправильніше рішення, в якому я впевнена та впевнююсь щодня.
- Які спогади у Вас залишились від навчання в Запорізькому національному університеті?
- Спогадів багато: перші, хто згадуються, – це люди, яких я зустріла в стінах університету. Вони неймовірні: освічені, розумні, сильні, вони володіють неймовірною енергією і потягом до знань, до руху й розвитку життя, до досконалості в тому, чим займаються! Це – і викладачі/ки, і адміністрація університету, завжди було приємно бачити й вчитися адміністративному управлінню, спостерігаючи за роботою таких людей. Кожен наче працює з тобою в одній галузі – галузі освіти, але кожен – унікальний, особливий. Я зустріла неймовірну кількість людей, які вчили та вчать мене своїм прикладом, від яких я отримала найголовніші уроки в житті! Це – мій науковий керівник, який став не просто другом, ментором, але й дійсно Вчителем в моєму житті, з яким я написала не одну свою курсову, дві дипломні роботи, і, врешті, роботу на здобуття наукового ступеню докторки філософії – це доктор історичних наук, професор кафедри соціальної філософії та управління Запорізького національного університету Олег Приймак. Людина, яка вчила мене віри в себе, в свою працю, в свої можливості, яка своїм прикладом виховувала в мені терпимість та людяніст
ь! Всі мої викладачі – низький уклін Вам, я знайшла себе і свою дорогу, прошкуючи за Вами! Дякує безмежно кожному! Безперечно, згадуються мої одногрупники/ці й однокурсники/ці, які стали друзями в житті! Тож так, перш за все, найцінніше, що я здобула в рідному університеті, – це люди, люди мого життя!
- Як Ви потрапили у службу (управління) у справах дітей Запорізької міської ради?
- Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (далі – служба) – це ще одна, теж доленосна, сторінка мого життя! Це – не перше місце моєї роботи й далеко не єдине! Та це місце роботи, яке назавжди в моєму серці! Бо сама суть роботи, колектив, незмінний для мене керівник – це все справді моє, те, що близько поглядам, моєму світосприйняттю, місце, де ти можеш зробити важливі речі для інших, для найважливішого в цьому світі, – для дітей! У службу я прийшла, бо там працював один із наших випускників – Віталій Котов, з яким ми дружили в університеті, працювали разом влітку інтерв’юерами в соціологічних дослідженнях. Я на той час працювала в рідному Запорізькому національному університеті у відділі виховної роботи, і коли мій співкурсник розповів мені, де працює і чим займається, я була вражена благородством цієї роботи. Вирішила, що маю робити важливі речі для інших, дуже хотіла вміти допомагати іншим. Бо це – дійсно вміння, якому треба вчитися. Тож взяла всі свої дипломи й пішла до керівника відділу по Дніпровському району служби, де на той час була вакансія: пройшла співбесіду, згодом конкурс, і добре пам’ятаю, що чекала півроку свого призначення, бо на той час проводилась спеціальна перевірка для призначення на посади осіб місцевого самоврядування. У службі я почала роботу на посаді головної фахівчині відділу одного з районів нашого міста. Це – унікальний досвід, за який я вдячна: робота з поліцією, прокуратурою, закладами охорони здоров’я, з громадянами, спеціальними закладами для дітей, захист прав дітей у судах. Згодом стала фахівчинею з кадрової роботи в головному управлінні служби, приймала на роботу людей, проводила конкурси на заміщення вакантних посад, укладала контракти… і я стала тою людиною, яка організовує практику студентів рідного факультету в службі. Завжди думала, що для такої роботи треба мати освіту, щонайменше, юристки, та виявилось, що підготовка, яку я отримала на факультеті соціології та управління, гідна, і я можу впоратися з дуже різноманітними управлінськими задачами.
- Які знання, навички та компетенції, отриманні в Запорізькому національному університеті, стали в пригоді у Вашій професійній діяльності?
- Складно відзначити якісь конкретні навички чи компетенції… Мабуть, найцінніше й найголовніше, що я отримала, це – вміння вчитися, будувати причинно-наслідкові зв’язки, якісно аналізувати, систематизувати, прогнозувати, будувати цілісне бачення ситуації з окремих важливих аспектів, постійно розвиватися, рухатися, прагнути досконалості, яка, звісно, недосяжна. Дуже вдячна за дисципліни, які я мала можливість вивчати в галузі знань соціальних і поведінкових наук: це – дисципліни, які дають вміння розуміти світ, що тебе оточує, і процеси, які в ньому відбуваються. А отже, вміти вчасно піти шляхом, який приведе до успіху, та вміти захисти себе при потребі в різних складних життєвих ситуаціях, тому що розуміння, і вміння знайти відповідь на питання: «Чому?» дає впевненість у собі та полегшує сприйняття дійсності. Від студента факультету соціології та управління завжди вимагали якісних знань і вмінь, я завжди була в певному тонусі, навчаючись, ніколи не було легко, але було цікаво. Я зберегла цю вимогу до себе й на роботі, і це стало мені в пригоді багато разів. Бо люди повсюди цінують і поважають якісну роботу, хоч не завжди в цьому зізнаються.
- Що привело Вас до аспірантури Запорізького національного університету й наскільки важким був шлях до наукового ступеня?
- Світ науки був для мене завжди цікавим, але якимось недосяжним, високим, геніальним, щоб спробувати претендувати мені торкнутися його меж. Але в аспірантуру привело все те ж прагнення, яке не давало спокою й яке я отримала ще студенткою факультету соціології та управління, – прагнення досконалості в тому, чим займаєшся, прагнення розвитку, прагнення довести собі, що ти можеш подолати складні виклики, і ще, я дуже хотіла навитися писати складні наукові тексти. Це як внутрішня потреба – ти хочеш йти далі, долати нові виклики. Я дуже щаслива, що прийшла до аспірантури, що змогла отримати бюджетне місце на рідному факультеті, дякую факультету за підтримку!
Це– неперевершений досвід, уже в досить свідомому віці, з досвідом роботи, пройшовши певний шлях, знов стати студенткою програми підготовки докторів/ок філософії та 4 роки присвятити навчанню. У підготовці докторів/ок філософії задіяний найкращий професорсько-викладацький склад Запорізького національного університету. Навчання дозволяє вийти за рамки звичного способу життя, роботи, зустріти найкращих фахівців/фахівчинь – кожного в своїй галузі, однодумців й однодумиць, які прагнуть, як і ти, йти далі, обмінятися досвідом і повчитися один в одного. До речі, завдяки підготовки в аспірантурі, у рамках якої здійснювалася якісне навчання іноземній мові, збулася моя ще одна давня мрія: я все ж змогла опанувати англійську мову на рівні В2, скласти міжнародний іспит і отримати відповідний сертифікат. 
Дякую адміністрації університету за таку можливість та неперевершеній вчительці, яка мотивувала, підтримувала та давала ґрунтовні знання – кандидатці філологічних наук, доцентці кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Ірині Андрєєвій.
Шлях до наукового ступеня зрозумілий тим, хто його відчув і ним йшов… спочатку ти захоплений: перший рік – це ейфорія, від постійних нових знань, нових знайомств, нових вражень…. на другий рік… розумієш, що це – складно, із часом, що це – дуже складно… наприкінці другого року навчання я пам’ятаю, як сиділа на лавці в парку та плакала від того, що не знаходила шляху і виходу, бо сили залишають, і питала себе: «Чому я взагалі вирішила, що можу це зробити? Що в мене досить інтелекту написати науковий текст і зробити щось цілісне?». Приходить рішення все покинути… і ти йдеш то свого Вчителя і говориш, що ні, це все не для мене, я не достатньо розумна, в мене немає стільки сил… Шлях науки – це не навчання в університеті, це – кардинально різні речі, і ти цього не знав, поки не спробував. І тоді в цей момент Вчитель дає тобі свою руку, плече, витирає сльози і дарує свій час, мудрість, віру, сили й навіть час своєї сім’ї. Усе це я отримала від наукового керівника. І тоді ти потроху йдеш далі, невпевнено й помиляючись постійно, та разом із Вчителем це можливо. Найбільш важким, окрім постійної фізичної втоми, було важке відчуття того, що я не виправдаю віри свого Вчителя, який погодився йти такий шлях поруч! Та підтримка була постійна: і кафедри, й факультету, відділу аспірантури і докторантури, й адміністрації університету. Окрема подяка доктору історичних наук, професору, проректору з науково-педагогічної роботи Запорізького національного університету Юрія Каганову, який став одним із рецензентів моєї роботи. Він мав великий досвід у проведенні захистів на здобуття наукового ступеню доктора/ки філософії в разових радах за новим порядком захисту. Завдяки цілій команді освічених, впевнених, професійних людей, які мене постійно підтримували, я стала першою, хто захистив дисертацію зі спеціальності «Соціальна робота» в рідному університеті й четвертою в Україні. Тож висновок той же: головне на своєму шляху – це люди, і складний шлях можна подолати!
- Чим Ви сьогодні займаєтесь, над чим працюєте й що досліджуєте?
- Я постійно перебуваю в русі й пошуках. Я мала свої плани, які починали реалізовувати – проходила співбесіду на посаду регіонального представника однієї з американських компаній, що займається освітніми та соціальними проєктами в Україні, успішно пройшла 2 тури попереднього відбору й мала брати участь в фінальному – третьому, коли настало 24 лютого 2022 року, що змінило життя всіх українців й українок. Наразі я реалізовую соціально-гуманітарний проєкт з евакуації і адаптації дітей із прифронтових регіонів України в Канаді, батьки яких не могли залишити територію України через виконання своїх професійних обов’язків. Я також збираю деякі результати свого досвіду роботи для висвітлення в майбутньому в науковому світі, хочу продовжити співпрацю з моїм науковим керівником. Так склалося, що я живу у франкомовній провінції Канади, тож займаюсь активним вивченням французької мови, це – ще один виклик в житті! Знання англійської, здобуті під час навчання в аспірантурі, мені дуже допомагають. Мушу зазначити, що це – надзвичайно складно застосувати академічні знання в іншій країні, але мені приємно, що люди за кордоном розуміють і поважають ступінь освіти України. Тож знання цінуються всюди!
Факультет соціології та управління
Для довідки
У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року реалізують творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Утілюють його в життя факультети, інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю.М. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників/випускниць. Факультети університету та інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками/випускницями факультетів різних років. Долучитися до цієї ініціативи можуть усі охочі випускники/випускниці Запорізького національного університету та інженерного інституту ЗНУ (колишня Запорізька державна інженерна академія та Запорізький індустріальний інститут), котрі бажають поділитись із майбутніми молодими фахівцями/фахівчинями таємницями професійного становлення, допомогти їм працевлаштуватись, на власному прикладі продемонструвати, як реалізувати себе в професії, тощо. Для цього треба надіслати матеріали чи контакти відповідної особи на пошту:
Слідкувати за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком:
Сьогодні архів проєкту – це вже більш ніж 300 історій успіхів талановитих випускників/випускниць Запорізького національного університету!
Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
