Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, комунікаційниця і просвітянка Сєда Власова

В  «Історіях успіху випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) сьогодні пропонуємо інтерв’ю з Сєдою Власовою - однією з талановитих вихованок факультету журналістики, яка нині працює на посаді head of creative благодійного фонду «savED». Ми поговорили, зокрема, про те, що дає людині професія журналіста для набуття чіткої громадянської позиції.

- Дуже приємно спостерігати за вашим особистісним зростанням! Згадую вас як студентку-інтелектуалку, яка завжди підходила до виконання будь-яких завдань серйозно, творчо і вдумливо. Бути щирою і займатися тим, що подобається, - це ваш життєвий принцип?

- Іншою себе й не пам’ятаю, як, утім, і не пам’ятають і мої близькі. З самого дитинства мала, як та Мотря, серце з перцем. Або, як казав мій батько, «волячу кавказьку впертість». Це й підбурювало повсякчас торувати свій шлях - складний, суперечливий, повний спроб і провалів, та такий, що стовідсотково перегукується з моїми цінностями і мріяннями.

- Окресліть, будь ласка, в загальних рисах ваш шлях у журналістиці і те, як ви прийшли до справи, якою займаєтеся зараз.

- Словотворити і досліджувати мову та себе в ній - моя велика втіха зі школярства. Тоді, з класу 10-11-го, й заходилася пробувати сили в журналістиці. Починала з новинарства і репортерства у запорізькій газеті «МІГ», опісля пробувалася як авторка рецензій про книги у всеукраїнських медіа. Наступна віха у кар’єрі - робота у відомому українському глянці, що її отримала на першому курсі університету.

Усі ці самотестдрайви допомогли усвідомити, чим саме займатися не хочу - часом це знання цінніше, аніж про те, що ж, навпаки, до душі. Маючи такі розмаїті досвіди, вирішила зупинитися на диджитал-журналістиці, якщо мовити про форму, і культурі, якщо про тему. В цих шуканнях мене емпатійно та фахово супроводжували ви, пані Мирославо - дякую за наші практично-натхненні пари.

У 2019-му, отримавши бакалавра журналістики в ЗНУ, гайнула до Києва. Там обіймала посаду креативної директорки місцевого лайфстайл-диджитал-видання bit.ua - разом із командою вигадувала креативні медіапроєкти для українських і міжнародних медіа.

А вже у 2020-му врешті «намацала» свій шлях, котрий запалює, надихає і, що найважливіше, з моїми цінностями перегукується - і це комунікації в освіті. Тоді очолила SMM-напрямок Малої академії наук, а також стала головною редакторкою новоствореної освітньої диджитал-платформи МАНмедіа.

Із повномасштабною війною усвідомила щедуж, що займаюся тим, чим маю. Від літа 2023-го обіймаю посаду head of creative благодійного фонду «savED». Разом із командою змінотворців відновлюємо освіту у громадах, що постраждали від війни. Моя ж місія - допомогти нашим проєктам, а заразом і культурі благодійності в Україні, лунати гучно, а українській освіті лишатися такою, що завше на часі.

- Мета благодійного фонду, в якому ви працюєте, - сприяти відновленню доступу до освіти в громадах, які постраждали від війни. Чи можна трохи детальніше?

- Наш «savED» - молодий і вогняно-амбітний благодійний фонд. Маю за честь бути дотичною. Цього літа ми відзначили дворіччя і маємо направду неймовірні результати: повернули 60 000 українських дітей із деокупованих і прифронтових місцин до безпечного офлайн-навчання; заходилися допомагати понад 150 українських шкіл у Миколаївській, Харківській, Чернігівській, Київській, Дніпровській та Житомирських областях; облаштували разом із партнерами понад 30 укриттів та освітніх просторів… Словом, не дивно, що нещодавно увійшли до ТОП-50 фондів за версією «Forbes Україна» :)

- Наприкінці жовтня - на початку листопада в Запоріжжі пройшла виставка Сєди Власової «Запорізьке. Діалектичне. Рідне». Що це?

- «Запорізьке. Діалектичне. Рідне» - перша виставка з вервечки мовознавчих, що їх створюю за підтримки поплічників за цінностями з «Центру культурних послуг» Запоріжжя. Цей перфоманс - про українськість, справдешню історію Запоріжжя. Оріхівщина та Гуляйпільщина, Токмаччина та Кушугумщина, Пологи та Роботине - колись тут народжувались, виплекувались, лунали самісні українські говірки.

На створення виставки мене надихнула творча постать вашого батька - знаного мовознавця, професора Віктора Чабаненка. Його праці про говірки Нижньої Наддніпрянщини є живим унаочненням: українська для Запорізького регіону - рідна, але викорчувана совєтами. Спочатку я заходилася ділитися цим осяянням у Instagram-блозі - веду його вже другий рік, оповідаючи, крім того, про українськість та як її в собі плекати. Роблю це зі своїм ціннісним поплічником, колегою і митцем - Михайлом Карпом.

А зараз, згодившись на пропозицію чудової команди співмістян-дієвців, ми вирішили вийти в офлайн. До слова, нині вже стартували зі «Сміливості у мові та житті» - це наша друга виставка, що її присвятили Дню Гідності та Свободи.

- Десь читала у ваших дописах у соціальних мережах, що українська не є вашою рідною мовою від народження. Але у спілкуванні з вами дуже відчувається, що ви її не тільки любите, ви нею насолоджуєтесь, наче пробуєте на смак кожне слово, вживаючи різні новітні слівця і на ходу створюючи цікаві «авторські неологізми». Коли і як це почалось?

- Ох, цю історію переповідаю повсякчас і щоразу маю сильний відгук. Я, як одного разу мене нарекли - «дитина подвійної русифікації». Народилася-бо у родині зросійщених кавказьких біженців, які, втікаючи від Карабаської війни (авжеж, влаштованої росіянами!) свого часу осіли в не менш зросійщеному Запоріжжі. Але залюбленість у мову мала в серці від дитинства. Тоді мала лиш дрібку «шпаринок до світу українськості», та й їх вистачило, аби перевинайти свою ідентичність. Мульти про козачків на тоді ще «Першому національному», журнали «Пізнайко» й «Вечірня казка», різдвяні спектаклі у місцевому будинку культури… У мене було так мало українського, але річ же не в кількості.

- Сьогодні молода талановита жінка легко могла б виїхати за кордон і там знайти собі все для благополучного життя. Ви ж залишаєтесь у прифронтовому місті. Чому так?

- Ця жінка повернулася зі столиці до рідних прифронтових терен, бо ж «волячу кавказьку впертість» у серці має. Та найважливіше - бажання змінотворити у своїй країні. Плекати свій садок вишневий коло хати. Лаштувати цивільщину, зокрема відновлювати освіту. Чому - бо цінності, а це площина почасти непояснюваних, базованих не на раціо, категорій.

- Чи не шкодуєте, що свого часу обрали саме напрям журналістики, і що вам найбільше запам’яталося з періоду навчання на факультеті журналістики ЗНУ?

- Досвід навчання на журфаці ЗНУ - теплезність для душі, корисність для розуму. Ваші заняття з інтернет-журналістики, суспільствознавчо-журналістські пана Мірошниченка, життєво-медійні пана Костюка стали для мене підмурковими й допомогли прокачати базові навички та знання для медійної, а опісля й комунікаційної кар’єри.

- Чи вплинули роки навчання і досвід журналістської роботи на формування вашої громадянської позиції?

- Авжеж! Найперше я вдячна університету, а зокрема - вам, пані Тяпкіній, пану Костюку, за мовну стійкість. Викладачі завше наголошували, що на заняттях мусимо говорити українською, ну, або ж англійською, але аж ніяк не російською. Для мене свого часу це стало острівцем мовної безпеки у зросійщеному Запоріжжі, де можу врешті українську практикувати, точкою старту переходу на українську, аби врешті навесні 2022-го стати стовідсотково українськомовною.

- Що б ви побажали викладачам і нинішнім студентам?

- Лупати сю скалу, якого б штибу вона не була; плекати свою українськість; бути чесними з собою - це поради на всі часи, а воєнні - щедуж.

- Щиро дякую за інтерв’ю!

Підготувала доцентка кафедри журналістики

Мирослава Чабаненко

На фото:

1). У Центральній бібліотеці Запоріжжя. Осінь 2024.

2) На тлі Запоріжжя. Осінь 2024.

3-4). На презентації виставки «Запорізьке. Діалектичне. Рідне» у «Незламному хабі».

5). Експонати виставки «Запорізьке. Діалектичне. Рідне» у «Незламному хабі».

Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:

https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU

https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/

https://t.me/pressluzhbaZNU

Соцмережі ЗНУ:

https://beacons.ai/official_znu

Схожі новини