Тренінг для освітян із етики турботи та педагогіки ненасильницької комунікації відбувся в межах проєкту EUROTOLERCULTURE
У червні у Запорізькому національному університеты (ZNU, Zaporizhzhia National University) відбувся міждисциплінарний тренінг для освітян, соціальних працівників і фахівців у сфері виховання «Етика турботи, соціально-емоційна компетентність і педагогіка ненасильницької комунікації: стратегії формування безпечного простору засобами мистецтва». Його провела доцентка кафедри української літератури Юлія Курилова. Захід відбувся в межах імплементації проєкту Еразмус+ напряму Жана Моне «Формування європейської культури толерантності в українській перспективі: медіа, освіта, мистецтво» (координаторка – Ірина Бондаренко). Метою є впровадження сучасних гуманістичних підходів до освіти через міжсекторальну взаємодію та діалог культур.
У фокусі заходу – розвиток емпатійної педагогіки, просування цінностей недиск
римінації, підтримка емоційного добробуту педагогів і здобувачів освіти, а також вивчення мистецьких практик як інструментів соціального зцілення та комунікації. Тренінг об’єднав освітян Запорізької області та інших регіонів України, надавши їм знання, практичні інструменти та опції натхнення для трансформації власного професійного середовища відповідно до принципів толерантності, інклюзії та соціальної справедливості.
Під час тренінгу розгорнули низку тематичних сесій. Вони поєднували теоретичний аналіз, практичні кейси та міжособистісні практики взаємодії. Центральне місце посіла концепція «етики турботи» як філософії стосунків, що протистоїть інструментальному підходу до освіти. Турбота розглядалася не як поблажливість чи опіка, а як структурована підтримка, що визнає емоційну вразливість як ресурс і цінність. Особливу увагу приділили вчительській вразливості та професійному вигоранню, як феноменам, що впливають не лише на ефективність освітнього процесу, а й на якість стосунків між педагогом та учнями. Обговорення супроводжувалося рефлексивними вправами, зокрема практиками усвідомлення «невидимої праці» вчителя, емоційног
о навантаження та ролі підтримки в колективі. Учасники аналізували дилеми пов’язані з балансом між турботою і професійною дистанцією, шукали шляхи розвитку стійкості через практики самоусвідомлення, емоційної регуляції та спільної етичної відповідальності. Турботу тут представили як чинник трансформації освітнього середовища в бік більш інклюзивного, співчутливого та чутливого до контексту травматичного досвіду дітей. Окремий блок був про практики ненасильницької комунікації (ННК) за моделлю Маршалла Розенберґа. Учасники мали змогу опрацювати чотири кроки ННК – спостереження, почуття, потреби та прохання – через вправи, рольові ігри та симуляції. Це дало можливість інтегрувати мову співпереживання в педагогічну практику, трансформувати «наказову» модель у простір діалогу та взаємоповаги.
Не менш значущою стала сесія, присвячена ге
ндерній чутливості в мовленні та вихованні. Обговорювали способи уникнення відтворення стереотипів через мову, розглянули кейси дискримінації за статевою або гендерною ознакою, зокрема й у жартівливих коментарях, «доброзичливих» зверненнях чи у виборі прикладів у підручниках. Учасники створили власні сценарії інклюзивної взаємодії в умовах освітнього середовища. Також запропонували і практичні інструменти створення атмосфери безпеки — ранкові кола, барометри емоцій, куточки відновлення, аналітичні картки емоцій, щоденники емоцій та картки рефлексій. Вправи на усвідомлення «невидимої праці», пов’язаної з жіночою роллю турботи у професіях допомоги, відкрили можливості для міждисциплінарного діалогу на перетині психології, феміністської педагогіки та соціальної роботи. Особливо інспіративною стала вправа «Я – у твоїх черевиках», яка через емпатійні діалоги та кейсові ситуації допомогла зануритися в досвід дітей, що пережили травму, а ще - побачити взаємодію з педагогом через призму співчуття, а не контролю. Захід завершився колективним рефлексивним колом, під час якого учасники поділилися своїми відкриттями, сумнівами та ідеями щодо практичного впровадження засвоєного матеріалу в своїх освітніх закладах. Особливу увагу приділили тому, як мистецтво – театр, література, візуальні образи – може бути інструментом створення етичного діалогу, трансформації стереотипів і побудови довіри.
Тренінг став не лише навчальним, а й терапевтичним простором для фахової взаємопідтримки. Він засвідчив важливість гуманістичних підходів у часи травм і турбулентності, підкресливши, що педагогіка – це насамперед про стосунки, співприсутність і визнання вразливості як сили.
Для довідки
Проєкт «Європейський досвід формування культури толерантності в українській перспективі: медіа. освіта, мистецтво» (Еразмус+ Програма Жана Моне) акцентує увагу на стратегіях інклюзивності, антидискримінації й формуванні комфортного безпечного середовища для існування усіх людей у вільному демократичному суспільстві. На сайті EUROTOLERCULTURE можна більш детально ознайомитися з проєктом, особливостями його реалізації і оголошеннями про конкурси, тренінги, майстерки.
Юлія Курилова, доцентка кафедри української літератури
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
