У ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіху випускників». Сьогодні в ньому – знайомство з вихованкою філологічного факультету Ярославою Зуєнко.
-Ви з дитинства мріяли пов’язати своє майбутнє зі словом. Розкажіть, будь ласка, чому обрали саме українську філологію?
-Я виросла в україномовній родині в Запоріжжі. Мої батьки були членами «Просвіти», тож любов до українського слова, мови, культури та літератури мені прищеплювали змалку. Тому не дивно, що в школі моїми улюбленими предметами були українська мова та література. У дитинстві я мріяла стати письменницею, саме тому обрала українську філологію: хотіла навчитися розуміти слово, аби краще оволодіти цим унікальним інструментом. Поки що письменницька мрія не здійснилася, але натомість я реалізувалася у викладанні української як іноземної – неймовірно творчій праці, у якій народжуються діалоги культур.
-Розкажіть про свій професійний шлях.
-Я закінчила магістратуру та аспірантуру на філологічному факультеті ЗНУ. Там же у 2021 році захистила дисертацію «Міфологізм історичної прози Леоніда Кононовича в етнонаціональному вимірі». З 2018 по 2023 рік викладала українську мову як іноземну в Запорізькому державному медичному університеті. Мала студентів з Індії, Марокко, Нігерії та Кенії. Мені подобається саме цей напрям: постійно спілкуєшся з людьми з різних країн, дізнаєшся щось нове, і водночас знайомиш іноземців з українською мовою та культурою. І з ними ніколи не нудно: через особливості рідних мов студенти по-різному засвоюють українську, а тому щоразу доводиться шукати новий підхід. З одними студентами ретельніше працюємо над фонетикою, з іншими - над граматикою.
-Як іноземці ставляться до української мови?
-Українська для іноземців - мова непроста, як і більшість слов’янських. З власного досвіду можу сказати, що часто проблемою стає саме відмінкова система. Але всі мої студенти зрештою добре давали собі раду з українською, а деякі були просто неймовірно талановитими. Завжди з теплотою згадую Соурава, Грейс, Юсру, Елайзу - за два-три роки вони досягли дуже високого рівня. Ще один колишній студент-україніст і мій добрий товариш Метью говорить українською настільки природно, що не відразу помітиш, що він іноземець; звісно, на це вплинуло й те, 
що він певний час жив в Україні. Загалом мовленнєве середовище - важливий чинник, який позитивно впливає на вивчення будь-якої іноземної мови. Серед іноземців побутує чимало міфів про українську мову: її нерідко сприймають як щось дуже екзотичне або ж вважають «дуже подібною» до російської, що особисто я вважаю наслідком впливу російської пропаганди. Насправді ж російська набагато менш подібна до української, ніж, скажімо, польська, тому часто знання російської грає злий жарт зі студентами, які спираються на її «багаж», починаючи вивчати українську, - їм доводиться “перевчатись”, що значно важче ніж просто вивчити мову з нуля. Водночас маю зазначити, що нині українська доволі популярна для вивчення, зокрема в США: у 2023 році, коли я приїхала туди за програмою Fulbright, на хвилі інтересу до всього українського ми мали досить багато студентів. Стабільно поширена українська і в Канаді - там щороку формуються чисельні курси української для спадкових мовців (heritage speakers).
-Чи мали ви досвід роботи зі спадковими мовцями?
-Так, мені довелося працювати з американцями та канадцями українського походження. Ця група студентів вирізняється насамперед мотивацією, а також своєрідною оптикою. Для них Україна та її культура не є абсолютно чужими, але уявлення про них можуть бути дещо викривленими, заснованими на розповідях родичів і ненадійній інформації з англомовних джерел в інтернеті. Звісно, у людей, що вже народилися за межами України, цей зв’язок є тоншим, ніж у тих, хто переїхав за кордон у віці 8-13 років. Тому хочу особливо відзначити титанічну роботу української діаспори, зокрема у Північній Америці, яка докладає велетенських зусиль, аби американські та канадські громадяни мали можливість зберегти цей ефемерний зв’язок зі своїм корінням.
-Як викладання української пов’язане з вашим досвідом участі в міжнародних освітніх програмах?
-Я є стипендіаткою низки міжнародних освітніх програм. У 2021 році проходила стажування у Центрі східноєвропейських студій Варшавського університету (Studium Europy Wschodniej), а в 2023–2024 роках за програмою Fulbright FLTA викладала українську як іноземну в Техаському університеті в Остіні. Протягом цього часу я не лише викладала, але й сама відвідувала заняття в цьому університеті. Серед курсів, які мені довелося прослухати, особливо запам’яталися «Історія корінних американців» і «Література й культура американців мексиканського походження», завдяки яким я дізналася більше про історію, культурну спадщину та побут цих соціальних груп у США. Також мені пощастило побувати на конференції Американської асоціації викладачів слов’янських і східноєвропейських мов, де я познайомилася з викладачами української з усього світу (навіть з Японії та Австралії!) і долучилася до Міжнародної асоціації викладачів української. Можу сказати просто: українська мова відкрила мені світ.
-Ви створюєте мовні й читацькі спільноти. Розкажіть про ці ініціативи.
-Одне з моїх найбільших досягнень за час, проведений в Остіні, - це заснування українського розмовного клубу, який активно розвивається і після мого від’їзду. Разом ми організували перегляд фільму Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» у Центрі слов’янських і східноєвропейських студій Техаського університету, поїздку на художню виставку блискучої американської мисткині українського походження Лідії Боднар-Балагутрак, майстер-клас із ліплення вареників і розписування писанок, а також щотижня збиралися, аби поговорити про український балет, кіно, музику та історію. Я з великою теплотою згадую цей досвід і неймовірних людей, яких мені вдалося об’єднати. Нині, повернувшись до Запоріжжя, я зрозуміла, що мені справді не вистачає того заряду енергії, який я отримувала на цих зустрічах. Тож започаткувала інший клуб - цього разу читацький, який є безпечним простором для спілкування та обміну враженнями про прочитане. Мова найкраще живе там, де її люблять і нею діляться.
-Що можете наостанок сказати майбутнім студентам філологічного факультету ЗНУ?
-Можу сказати, що філологічний факультет ЗНУ - це місце, де під наглядом досвідчених, залюблених у свою справу фахівців ви навчитеся не лише любити слово, а й глибоко розуміти його природу. А подальше застосування цих знань уже залежить винятково від вас самих.
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
