У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому інтерв’ю з випускницею філологічного факультету, журналісткою та редакторкою «Нового каналу» і телеканалу «ТЕТ» Ольгою Кіяшко.
—Чому для здобуття вищої освіти свого часу ви обрали саме філологічний факультет ЗНУ?
— Українську мову та літературу я обожнювала ще змалечку. Дуже багато читала і, особливо, – писала. Не могла прожити й дня, щоб не написати вірша чи оповідання. Але, якщо чесно, з дитинства мріяла стати не філологом, а журналістом. Проте доля розпорядилася інакше – і в далекому 2004 році я ста
ла студенткою філологічного факультету. І знаєте, я жодного разу про це не пошкодувала! Навчання в університеті було одним із кращих періодів мого життя! А всі ті дисципліни, які ми вивчали, були настільки цікавими, що вже через кілька місяців я зрозуміла: моє місце саме тут.
— Але все ж таки зараз ви працюєте журналістом…
— Так, але мій професійний шлях складався поступово. Коли навчалася в магістратурі, мене запропонували роботу лаборанта на кафедрі української мови. Саме тоді вперше серйозно задумалася над аспірантурою. Усі викладачі нашого університету настільки круті, що можуть закохати у свій предмет будь-кого. Тоді я не уявляла життя без філології. Та й зараз не уявляю.
— То все ж таки ви вступили до аспірантури?
— Ні, по завершенню навчання я поїхала підкорювати столицю. Три роки працювала вчителем і за цей короткий період досягла неабияких результатів. Мої учні виборювали призові місця на багатьох олімпіадах, як обласних, так і всеукраїнських. А знаєте чому? Та тому що я не тільк
и люблю викладати, а й маю хорошу філологічну підготовку. Колись одна з моїх улюблених викладачок, Людмила Іванівна Кучеренко (а хто її пам`ятає, той знає, що вона була дуже вимоглива) на одній із пар сказала: “Моя вимогливість – це не вредність, а бажання зробити з вас висококваліфікованих конкурентноспроможних фахівців”. І, ви знаєте, вона була права! Минуло 15 років, а я досі пам’ятаю різницю між словотвірним і словотворчим процесами, можу на пам’ять розповісти визначення сучасної української літературної мови – навіть о другій ночі, у погребі під діжкою з солоними огірками (як любила говорити Наталія Олександрівна Зубець). І, звісно, я завжди пам’ятатиму, що Тарас Шевченко ніколи не був на Кавказі! Я пишаюся тим, що була частиною філологічного факультету і точно знаю, що завдяки тим знанням, які я отримала під час навчання в ЗНУ, завжди зможу прогодувати себе та свою родину.
— Що ви маєте на увазі? Розкажіть детальніше.
— Розумієте, бути філологом – це як бути універсальним солдатом. І це не тільки про знання мови. Це, передусім, про комунікацію, про вміння навчатися, адаптуватися, будувати професійні зв’язки. Перед філологом відчиняються двері майже будь-якої установи. Свого часу я і готувала школярів до ЗНО, і була редактором газет, журналів та різних інтернет-видань, і зараз успішно працюю в двох найбільших медіахолдингах країни. Бути філологом – це не лише викладати. Це – нести слово в публічний простір, запалювати серця інших і зберігати мову як ознаку ідентифікації та самоідентифікації нації. Я щиро радію, що з кожним роком ця професія стає все популярнішою – особливо тепер, у непростий для України час.
— Зараз ви працюєте на телебаченні. Чи використовуєте свої філологічні знання в роботі?
— Звичайно! Особливо, коли я стала редакторкою проєкту “Я люблю Україну” на телеканалі ТЕТ. Власне кажучи, я думаю, що мене і взяли туди без співбесіди, бо я філолог. Усі раунди з української мови та літератури – мої. Я частенько отримую повідомлення від шеф-редакторки на кшталт: “Олю, рятуй, терміново потрібна різдвяна історія про Шевченка!” або “Напиши якесь кумедне завдання з української мови – бажано про іменники!”. І я пишу. І, чесно, кайфую. Насамперед від того, що можу поділитися своїми знаннями з мільйонною аудиторією. У мене є можливість показати людям, що наша країна – прекрасна. І я зроблю все для того, аби глядач полюбив Україну так, як люблю її я. До речі, з початком повномасштабного вторгнення, я почала вести невеликий блог про українську мову в одній із соціальних мереж. Лагідна українізація у всій красі! І мене навіть якось запросили на ранкове шоу Weekend на телеканалі М1 як експертку з української мови. Це був цікавий досвід. Працювати поза кадром і бути в кадрі – дві геть різні речі! Ну от скажіть, якби я обрала іншу професію, чи було б таке? Ні, звичайно!
— І наостанок, які б поради ви могли дати студентам філологічного факультету ЗНУ?
— Насамперед – не сприймайте навчання як щось тимчасове. Університет – це не лише про пари, конспекти й іспити. Це про вас, про те, якими людьми ви станете. Використовуйте цей час, щоб максимально насититися: знаннями, досвідом, спілкуванням. Слухайте викладачів – вони справді формують вас не лише як фахівців, а й як особистостей. Не бійтеся пробувати різне: писати тексти, брати участь у наукових конференціях, подаватися на стажування, створювати нові цікаві проєкти. Світ любить активних, і ніколи не знаєш, який саме досвід стане вашим шансом. І ще одне – не сумнівайтеся у своїй професії. Філолог – це не про старі підручники й пунктуаційні правила. Це про мислення, про слово, яке здатне змінювати реальність. Тож несіть це слово сміливо. Бо саме від вас залежить, як звучатиме Україна завтра.
Філологічний факультет ЗНУ
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
