У проєкті «Історії успіху випускників ЗНУ» у Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) пропонуємо інтерв’ю з випускницею кафедри дизайну Ганною Мухортовою, ілюстрації якої сповнені тепла, щирості й дитячої фантазії.
Випускниця кафедри дизайну ЗНУ розповіла, як навчання стало стартом її професійного шляху, чим особлива дитяча ілюстрація та що допомагає їй не втрачати натхнення за час щирої розмови про творчість, професію та любов до малюнка.
-З якими спогадами ви згадуєте роки навчання на кафедрі дизайну ЗНУ? Чи були серед викладачів ті, хто особливо надихав вас або допоміг визначитися з творчим напрямком?
-Роки навчання на кафедрі дизайну ЗНУ згадую з особливим теплом. Там панувала дуже дружня, творча атмосфера — було водночас комфортно, затишно й весело. Усі дисципліни давали щось цінне, кожна по-своєму надихала. З особливою вдячністю згадую Анну Рашевську, Миколу Потапенка та Вероніку Силогаєву — вони не лише ділилися знаннями, а й допомогли мені визначитися з власним творчим напрямом і повірити у свій стиль.
-Як почалася ваша історія в ілюстрації? Розкажіть більше про свої улюблені ілюстративні проєкти.
-Моя історія в ілюстрації почалася ще під час навчання — із дисципліни «Комп’ютерні технології» та знайомства з редакторами Adobe. Перші спроби, звісно, були далекими від ідеалу, але мене настільки захопив сам процес, що я почала малювати щодня. На третьому курсі, під час занять із проєктування, ми створювали буквиці до дитячих казок, і саме тоді я вперше відчула, що хочу працювати саме в галузі дитячої ілюстрації. Моєю першою серйозною роботою була ілюстрована буквиця до казки «Кіт-риболов». Зараз я бачу в ній багато недоліків, але вона дуже дорога моєму серцю, адже з неї все почалося. Пізніше я працювала над ілюстраціями до «Пеппі Довгопанчохи» Астрід Ліндґрен — цей проєкт подарував мені справжнє відчуття радості від створення світу для дітей. Було ще кілька книжкових робіт, але саме ці залишилися для мене найулюбленішими, бо вони стали основою мого професійного шляху.
-Які професійні виклики поставали на початку кар’єри, і що допомогло їх подолати?
-Мабуть, знайоме багатьом творчим людям — синдром самозванця. Було багато сумнівів: чи достатньо я вмію, чи комусь потрібні мої ілюстрації. Я боялася спілкуватися з замовниками, робити помилки, боялася, що щось «не вийде». З часом зрозуміла: якщо страшно — значить, саме туди й треба йти. Жоден професійний шлях не буває без помилок, і це нормально. Мене дуже підтримала любов до самої ідеї — до малювання, до процесу створення історій. Коли я прийняла, що моя творчість має цінність насамперед для мене самої, стало набагато легше рухатися вперед.
-У чому, на вашу думку, особливість дитячої ілюстрації?
-Особливість дитячої ілюстрації для мене в тому, що вона дозволяє створювати цілий світ — безпечний, добрий і водночас сповнений пригод. У ньому можуть жити чудернацькі, кумедні й дуже щирі персонажі, які допомагають дитині пізнавати світ. Ілюстратор ніби проживає історію разом із маленьким читачем — від першої сторінки до останньої. А ще це велика відповідальність, адже дитячі книжки не лише розважають, а й формують світогляд. Через образи ми показуємо, що таке добро і зло, дружба, співчуття, сміливість. Саме поєднання фантазії з важливою місією робить дитячу ілюстрацію для мене особливою.
-Які навички, на вашу думку, сьогодні є найважливішими для молодих дизайнерів, щоб упевнено розвиватися в професії?
-Найважливіше для молодих дизайнерів — бути відкритими до всього нового. Світ постійно змінюється, і потрібно вміти швидко вчитися, цікавитися, не боятися пробувати різні підходи. Важливо не лише добре володіти програмами, а й уміти користуватися соцмережами, показувати свої роботи, розповідати про себе. Не бійтеся експериментувати й робити помилки — вони допомагають рости. Не варто бути надто скромними чи залежати від чужої думки. Не слухайте тих, хто сумнівається у вас, і не порівнюйте себе з іншими — у кожного свій шлях і свій темп.
-Нещодавно ви провели онлайн-майстер-клас для студентів кафедри дизайну. Які поради дали б молодим дизайнерам, що лише починають шукати та формувати свій власний творчий стиль?
-Я б порадила багато малювати — регулярно, навіть коли не дуже хочеться. Чим більше практики, тим швидше з’являється власне бачення. Корисно дивитися Pinterest, роботи дизайнерів чи ілюстраторів, які вам подобаються. У навчальних цілях можна пробувати малювати в їхньому стилі, щоб зрозуміти, як він працює, але не копіювати повністю. Свій стиль у вас уже є — просто, можливо, ви його ще не помітили. Він у вашому характері, у тому, що ви любите, як бачите світ. Придивіться до себе — і з часом ваш стиль обов’язково проявиться.
-Які професійні плани або мрії хочете реалізувати найближчим часом?
-Найближчим часом хочу розвивати свій Instagram — ділитися процесом роботи, знімати невеликі уроки зі скетчингу та надихати інших малювати. Також мрію створювати власні короткі дитячі казки й ілюструвати їх. Хочу, щоб ці історії були теплими, добрими й залишали після себе приємне відчуття — як у дитинстві, коли гортаєш улюблену книжку.
-Що б ви хотіли побажати студентам кафедри дизайну, які тільки починають свій творчий шлях?
-Бажаю вам сміливо малювати й створювати, не боятися експериментів і завжди показувати свою творчість світу. Не слухайте тих, хто каже, що щось неможливо, і сміливо йдіть лише вперед — ваші ідеї заслуговують бути почутими.
На кафедрі дизайну додали: «Щиро дякуємо Ганні Мухортовій за теплу й натхненну розмову, за щирість, любов до своєї справи та готовність ділитися досвідом із молодим поколінням дизайнерів. Ми пишаємося успіхами наших випускників і вдячні, що вони продовжують підтримувати зв’язок із кафедрою, надихаючи студентів власними історіями творчого зростання».
Кафедра дизайну ЗНУ
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
