25 листопада на факультеті журналістики Запорізького національного університету (ZNU, Zaporizhzhia National University)відбулася онлайн-зустріч із Віталієм Портниковим - відомим українським журналістом, публіцистом і політичним оглядачем, який активно веде власний блог. Зстріч організував доцент кафедри журналістики Юрій Костюк. У події взяли участь студенти та викладачі вишу.
На запитання студентів про майбутнє журналістики Віталій Портников наголосив, що медіасередовище змінюється значно швидше, ніж можуть уявити сьогоднішні першокурсники. За його словами, розвиток штучного інтелекту вже зараз впливає на журналістську роботу, а за кілька років може повністю трансформувати її: «Студенти мають правильно зрозуміти: коли вони закінчать навчання, класичної журналістики вже може не бути. Це залежатиме від темпів розвитку штучного інтелекту». Також Віталій Портников відзначив, що ШІ здатен наслідувати стиль будь-якого автора - навіть його власний - якщо матиме достатню кількість текстів для навчання: «Чи може штучний інтелект замінити Віталія Портникова? Легко. Просто буде більш пафосним чи менш живим», - пожартував він. Проте, на його думку, штучний інтелект не зможе замінити особистість журналіста, його інтелектуаль
ну сміливість і здатність до глибоких висновків.
Говорячи про місію журналістики під час війни, Віталій Портников наполіг, що журналіст не повинен займатися втішанням аудиторії чи дарувати їй штучну надію: «Я взагалі не вважаю, що журналістика має дарувати надію. Журналістика має інформувати про те, що відбувається в реальності. Дарувати надію - це задача священика в церкві. Ми не священники. Ми повідомляємо людям, що відбувається, щоб вони могли підготуватися і вижити», - наголосив він. А ще згадав приклади воєнної цензури в інших країнах, коли публікація надто травматичного контенту може принижувати гідність постраждалих або провокувати небажані суспільні реакції. На його думку, журналістика має залишатися чесною та стриманою навіть у найскладніших ситуаціях.
Студентів цікавили також питання критики та ненависті, з якими стикаються публічні інтелектуали. Віталій Портников визнав, що кількість людей, які його не люблять або ненавидять, справді велика: «Але це нор
мально. Я вважаю, що вони ненавидять мене, бо ненавидять Україну, вони просто не можуть це сказати». Водночас він пояснив, що вважає це частиною своєї професії: для нього подібний спротив є радше свідченням того, що він робить важливу роботу й озвучує думки, які не всім імпонують, адже журналістика - це не про популярність, а про відповідальність.
Окремо Віталій Портников зупинився на темі культурної ідентичності. Він поділився власним досвідом знайомства з єврейською культурою через переклади і провів паралелі з українським контекстом, наголошуючи, що культура стає фундаментом, який здатен об’єднувати людей незалежно від мови чи походження. Саме тому, на його думку, важливо створювати український культурний простір, який буде зрозумілим і привабливим для всіх громадян.
Не обійшлося й без запитань про професійне становлення. Один зі студентів факультету журналістики, Максим Дряпа, поцікавився, чи користується Віталій Портніков допомогою команд або аналітиків. Журналіст відповів коротко: «Ні, я нікому не довіряю. Я працюю один. У мене є помічник, який займається технічним насиченням каналів. Ми з ним можемо обговорювати новини, теми і все інше, але я всією інформацією займаюся сам». Гість також наголосив, що важливо не зупинятися в розвитку - а розвиток, на його переконання, можливий лише тоді, коли людина змінює простір навколо себе: «Людина розвивається винятково, коли переміщається. Якщо вам нема куди - поїдьте хоча б до Дніпра чи ось до Запоріжжя, але змініть картинку».
Завершуючи зустріч, Віталій Портников звернув увагу студентів на сміливість тих, хто виступає проти війни навіть у країнах, де це небезпечно. Він закликав підтримувати таких людей і не соромитися співчуття, адже гуманність не є ознакою слабкості - це риса зрілого суспільства.
Наприкінці зустрічі Віталій Портніков підкреслив важливість підтримки тих, хто наважується виступати проти війни навіть у репресивних країнах, зазначивши: «Я абсолютно не проти, щоб студенти підтримували дівчину, яка в росії виступає проти війни, - це нормально».
Онлайн-зустріч залишила по собі відчуття щирої розмови з людиною, яка не лише аналізує світ, а й намагається пояснити його іншим. Для студентів ЗНУ це стало можливістю почути думки, які зазвичай формують професійний світогляд не з книжок, а з живого досвіду. Загалом зустріч вийшла яскравою. Вона була напевнена цікавими кейсами з професійної діяльності та роздумами на важливі теми, які підкреслювали роль якісної журналістики для сучасного суспільства.
Микола Амелін і Микита Бурмістров, факультет журналістики
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
