У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому інтерв’ю з вихованкою філологічного факультету, а нині штаб-сержантом військової частини А2424 Ольгою Давиденко.
-Скажіть, будь ласка, чому саме ЗНУ та філологічний факультет обрали свого часу для навчання?
-Ще в 11 класі Новодніпровської школи І–ІІІ ступенів Камʼянсько-Дніпровського району Запорізької області, я вже знала, що буду вступати до ЗНУ. Бо цей заклад вищої освіти був престижним і багато хто з моїх однокласників планував вступати теж саме сюди. Чому саме на факультет української філології? Бо хотіла й надалі опановувати українську мову й літературу. Ще в школі брала участь в олімпіадах з української мови. Батьки з дитинства прищеплювали любов до рідної мови, говорили, що українська мова завжди буде модною й престижною, а ще ж вона рідна, її треба знати досконало! І ще: українська мова відкриє двері до будь-якої кар’єри. Тому в 2003 році я без вагань вступила до Запорізького національного університету.
-Розкажіть, якими були ваші студентські роки?
-Про студентські часи залишилося чимало яскравих спогадів. Була звичайною студенткою: концерти, свята, поїздки зі студентською командою КВК. Але найбільш незабутні часи – це життя в гуртожитку. Воно було наповнене особливою атмосферою: друзі, вечори, підготовка до першої сесії. А ще готування на спільній кухні та чергування. Життя в гуртожитку подарувало справжніх друзів, які бути поруч і готові були завжди прийти на допомогу. З деякими одногрупниками спілкуємось і зараз.
-Яких викладачів згадуєте?
-Викладачів було багато, усіх із теплотою згадую. Але найперше – куратора групи – Кравченко Валентину Олександрівну. Це по-справжньому освічена, добра й мудра людина. Скільки разів вона допомогала… знає тільки вона! Хочу від щирого серця подякувати за всі настанови та поради. Вона була як друга мама.
-Як склалося ваше життя після закінчення університету?
-Працювала на приватній фірмі менеджером. Змінювала напрямки діяльності й шукала себе. Та це все не приносило мені задоволення. У мене завжди була мрія – служба у ЗСУ. Причин було кілька: відчувала відповідальність за свою країну й розуміла, що можу бути корисною не лише словами, а й діями. А ще – це можливість загартувати характер і навчитися дисципліні. А головне, що знання, які я отримала на філологічному факультеті, допомогли мені у війську: чітко висловитися та писати грамотно.
-Коли ви зрозуміли, що час утілити мрію у життя?
-У 2014 році почалося збройне протистояння на сході України й захоплення українських міст російськими бойовиками. Не вагалась і я, пішла до військкомату. І вже 11 років служу в ЗСУ. Спочатку проходила службу в м. Запоріжжі. Там зустріла свого майбутнього чоловіка, який навчив мене працювати в команді, а ще - сміливості й відважності. У 2020 році вже разом ми переїхали служити до м. Києва. Бувало важко, але жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Мій шлях від випускниці філологічного факультету до служби у Збройних Силах показав, що знання мови, бажання й сила можуть усе. Це мій свідомий вибір.
-Чи правда, що ви не один раз навчались у ЗНУ?
-Так, у 2024 році отримала диплом магістра за спеціальністю правоохоронна діяльність. Тому що зараз моя професія пов’язана саме з цим напрямком.
-Що ви можете порадити майбутнім студентам ЗНУ?
-По-перше, вони вступили в найкращий і найпрестижніший виш. По-друге, навчання на цьому факультеті вимагатиме від них багато зусиль і самодисципліни. Але це шлях до успіху. По-третє, навчання в цьому університеті дасть можливість для знайомства з високоосвіченими людьми. Не бійтесь життєвих труднощів, саме вони роблять нас сильнішими і кращими.
Філологічний факультет
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
