Спільнота філологічного факультету ЗНУ взяла участь у публічній лекції про жінок під час «Великого терору»
4 лютого викладачі, студенти, аспіранти й викладачі кафедри української літератури філологічного факультету ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) відвідали публічну лекцію заступниці генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяни Шептицької «Жінки в прицілі НКВД». Вона присвячена жіночим долям у радянській Україні та трагічним сторінкам сталінських репресій.
Лекторка окреслила повсякденне життя 1920–1930-х років, звернувши увагу на становище жінки в умовах тоталітарної системи. Попри гучні гасла про рівність і «звільнення», реальність виявлялася значно суворішою: контроль, ідеологічний тиск, обмеження прав і постійна загроза переслідувань. Радянська влада не лише карала «ворогів народу», а й цілеспрямовано нищила їхні родини. Дружини, доньки, матері ставали заручницями репресивної машини – їх арештовували, висилали, розстрілювали, перетворюючи на інструмент залякування суспільства.
Вагомою частиною лекції став аналіз Биківнянського мартирологу – одного з найстрашніших символів масових розстрілів в Україні. Із майже 18 500 встановлених імен людей, похованих у Биківні, 651 належить жінкам. За цими цифрами –
різні долі та життєві шляхи: селянки й робітниці, науковиці й викладачки, домогосподарки, мисткині, службовиці. Українки, польки, німкені, представниці інших національностей. Молоді дівчата і літні жінки. Терор не розрізняв віку, професії чи походження – він стирав усіх, хто бодай якось вибивався з рамок нав’язаної системи або просто опинився поруч із «неблагонадійними».
Щоб статистика не залишалася безликою, дослідниця розповіла про конкретні постаті. Серед них – Зінаїда Тулуб, Ніна (Леоніла) Заглада, Вероніка Черняхівська, Софія Налепинська, Ганна Вовкодав. Їхні біографії – це приклади таланту, інтелектуальної праці й культурного внеску, які були б природним надбанням суспільства, якби не жорстокість режиму. Проте замість можливості творити вони отримали арешти, допити й вироки.
Результати досліджень лягли в основу фотодокументального виставкового проєкту «Жінки в прицілі НКВД». Він поєднує архівні матеріали, світлини, біографії та документи, показуючи і неповторність кожної людської історії, і типову схему «Великого терору». Такий формат допомагає побачити за фактами живі обличчя, повернути імена й відновити зв’язок поколінь.
«Такий спектр дозволяє нам показати і унікальність кожної людини, і, на жаль, типовість “Великого терору”. Для нас є дуже важливо показати ці імена з Биківнянського мартирологу і зробити так, щоб Биківнянський ліс промовляв до суспільства прізвищами, подіями, індивідуальними історіями», – наголосила Тетяна Шептицька.
Лекція стала нагодою не лише поглибити знання, а й замислитися над значенням пам’яті сьогодні. Адже звернення до Биківні – це більше, ніж робота з архівами. Це акт історичної справедливості та громадянської відповідальності. Повертаючи забуті імена, ми повертаємо голоси тим, кого намагалися стерти з історії, і не дозволяємо мовчанню стати продовженням злочину.
Студентська рада філологічного факультету
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
