Сьогодні в проєкті «Історії успіху випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) інтерв’ю з вихованкою магістратури економічного факультету спеціальності «Облік і аудит» Оксаною Ярошевською. У двадцять сім років вона захистила кандидатську дисертацію, а в тридцять чотири вже докторську. Нині Оксана Ярошевська очолює Дніпровський технологічний університет «IT STEP», вона обрана академіком Академії економічних наук України зі спеціальності «Фінанси» та є авторкою багатьох наукових фахових публікацій.
— Розкажіть, будь ласка, як ви обирали спеціальність і виш?
— Хоча я завжди любила та й нині люблю математику, я хотіла стати доктором, до речі, ним я і стала (усміхається), тільки трішки не тим, яким тоді прагнула, адже я мріяла бути кардіохірургом. Пам’ятаю, як усім казала: «Буду ким завгодно, тільки не викладачем». Мені їх було шкода, бо я вважала, що це найважча професія.
Та навчаючись в одинадцятому класі, я спробувала пройти підготовку до навчання та співбесіду у виш, в якому отримував освіту мій батько. Мені було дуже цікаво, чи зможу я теж вступити до цього навчального закладу (тоді він здавався мені таким неприступним і величним). Мої батьки, як завжди, мене підтримали та записали на курси, а по закінченню відвезли на співбесіду. Це була субота, 
а в понеділок зателефонували до школи й сказали, що за результатами я зарахована на навчання. Тому я погодилась, і не стала більше нікуди відправляти заявки, тож спочатку я навчалася в іншому виші.
— За якою спеціальністю ви отримали освіту в Запорізькому національному університеті? Це була ваша перша освіта?
— Так, і здобула я її за денною формою навчання на економічному факультеті за спеціальністю «Облік і аудит».
— Як ви оцінюєте рівень отриманої у ЗНУ освіти?
— Чесно кажучи, з того часу, як я навчалася, багато що змінилось. Рівень навчання досить сильно зріс. Зараз поясню чому. У 2007 році ми були першим випуском магістрів зі спеціальності «Облік і аудит». На той час магістратура – це було щось новеньке та цікаве, і ніхто не розумів, що саме треба робити, бо робити треба було все з нуля – тут, зараз та ще й на вчора. Тому нам не вистачало практики та викладачів-практиків. Сьогодні все зрозуміло, а в університеті працює багато науковців-практиків, які чітко розуміють реалії сьогодення та допомагають нашим студентам адаптуватися. Тож, при влаштуванні на роботу зникла фраза: «Забудьте все, чому вас навчили в університеті». Та вже тоді, коли отримувала освіту я, нас навчили головному: «Навіть, якщо вам треба зробити щось, що до вас ніхто ніколи не робив – робіть це. Не бійтеся, у вас усе вийде». Нас навчили впевненості та виконувати завдання з нуля до результату.
— Які найяскравіші спогади про роки студентства?
— Оскільки перші два курси я навчалася в іншому виші, а на третій рік батьки вирішили перевес
ти мене до ЗНУ, бо він був масштабніший, то перший мій спогад – це як мене прийняли в групі. Через те, що після переведення мені треба було скласти академічну різницю, мої одногрупники та викладачі огортали мене справжньою увагою та підтримкою. Викладачі надавали додаткові консультації. Одногрупники допомагали з вивченням тих предметів, які я не знала, ділилися конспектами, а іноді, навіть, «водили за ручку» по перездачах та чекали під дверима. Кожну перемогу ми відзначали разом, підтримували одне одного. В нас було дуже класне студентське життя, якого зараз, на жаль, позбавлені наші студенти.
— Юридичну освіту ви теж отримали в Запорізькому національному університеті?
— Ні, юридичну освіту я отримала в іншому закладі вищої освіти, та економічна освіта мені дуже допомогла з освоєнням деяких напрямів.
— Як склалася ваша професійна діяльність по закінченню вишів?
— Ще на оголошенні оцінок після захисту магістерських проєктів, мене рекомендували до вступу в аспірантуру, та на той час навчання мені вже трішки набридло, більше хотілося дорослого життя (усміхається), хотілося працювати. Тож після закінчення Запорізького національного університету я пройшла конкурс і влаштувалася на роботу у відділ економіки та торгівлі (начебто така тоді була назва) Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради. Почала працювати і за півтора роки стала начальником одного з відділів.
Проте й питання про вступ в аспірантуру не було закрите, а тільки відкладене до наступного року, коли я вступила до цільової аспірантури з економіки промисловості. Згодом я перейшла працювати до вишу, проте це був не той виш, де я навчалась.
Вже 2012 року я захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «Економіка та управління підприємствами», а в 2015 – отримала вчене звання доцента. Минуло чотири роки, і я захистила докторську дисертацію за спеціальністю «Гроші, фінанси і кредит» і в 2021 році отримала звання професора.
Впродовж усіх цих років я викладала у вишах Запоріжжя, Києва, Дніпра; керувала та продовжую керувати аспірантами, які успішно захищають свої кандидатські дисертації, є членом редколегії фахових наукових журналів, членом спеціалізованих рад із захисту дисертацій. Із початку 2025 року керую Дніпровським технологічним університетом «IT STEP», а цього року була обрана академіком Академії економічних наук України зі спеціальності «Фінанси».
— Сьогодні ви теж викладаєте студентам. Чи пригадуєте ви, готуючись до занять, власний досвід? Чи допомагає вам це професійно зростати?
— Так, незважаючи на те, що нині я обіймаю адміністративну посаду, я продовжую викладати та проводити аналітичні дослідження, тісно співпрацюю з науковцями та практиками. Досить часто пригадую викладачів-практиків, які наводили реальні приклади, за допомогою яких пояснювали тему. Я вважаю, що зараз доступ до теоретичного матеріалу вільний та неосяжний, тож хто хоче, той прочитає, а час треба приділяти реальній практиці. Отже, працюючи зі студентами, я завжди кажу: «Чомусь студентів навчаємо ми, а чомусь вони нас. Треба завжди поважати свого співрозмовника (опонента). Тільки тоді ви будете розвиватися».
— Що для вас означає бути науковцем?
— Бути науковцем – це постійно ставити перед собою виклики. Це постійний розвиток та самовдосконалення. Ти весь час знаходишся серед нових цікавих людей, незалежно від того, хто вони за фахом та чим займаються. Батьки мене завжди вчили: «Хочеш, щоб тебе поважали, навчись поважати інших!»
Саме завдяки науці я очолюю вищий навчальний заклад, маю свою наукову школу. Вона поки що маленька, проте все велике починається з малого. А ще допомагаю іншим досягати запланованих результатів.
— Як складається ваша співпраця із ЗНУ?
— Досить тривалий час мене запрошують очолити екзаменаційну комісію із захисту магістерських проєктів, а також у президію спільних конференцій та наукових заходів. Беру участь у проведенні спільних наукових досліджень, допомагаю у підвищенні кваліфікації. А нещодавно між навчальним закладом, який я очолюю, – Дніпровським технологічним університетом «IT STEP» та Запорізьким національним університетом було підписано договір про співпрацю. За це я щиро дякую пані ректорці Галині Шило, а завідувачці кафедри обліку, аналізу, оподаткування та аудиту Тетяні Меліховій ще й за підтримку випускників вишу.
— Що б ви хотіли побажати сьогоднішнім студентам?
— Вчиться, беріть усі знання, які вам дає університет, бо знання – це ресурс, який ніхто і ніколи у вас не забере.
— Що ви порадите випускникам шкіл, які нині обирають професію?
— Не дивіться, що модно та круто зараз, дивіться, що буде затребуваним по закінченню вами навчального закладу. Дослухайтесь до тих порад, які надають вам батьки та вчителі. Я завжди кажу: «За кожен мій здобуток, кожне моє досягнення я дякую своїм батькам та вчителям». А своєму рідному університету хочеться побажати процвітання та якомога більше вдячних студентів.
Фото Антона Осадчука
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
