20 серпня команда проєкту Erasmus+ Модуль Жана Моне EUROTOLERCULTURE ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) провела зі школярами дебати «Я – Інший у перспективі ХХІ століття». Захід відбувся у межах роботи літньої профільної школи «Читаємо. Розуміємо. Досліджуємо» за підтримки Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації. У Січовому колегіумі зібралися 25 талановитих школярів з усіх шкіл міста Запоріжжя та релокованих громад Запорізької області.
Координаторка проєкту Erasmus+ Модуль Жана Моне EUROTOLERCULTURE Ірина Бондаренко зауважила на тому, що толерантність – це та професійна компетентність учителя й учня, яка допомагає подолати в українському суспільстві численні стереотипи й упередження. За її словами, «Формат дебатів є оптимальною формою для обговорення й захисту важливих принципів толерантної поведінки. Інтелектуальний двобій – це ваша спроба відчути себе у ролі судді, опозиції та офіційної влади. Ви маєте усвідомити, що публічна дискусія – це не поле приниження думки й особистості іншого / іншої, а передусім демонстрація поваги до позиції і світогляду так званої «меншості». Толерантність як основа ненасильницької комунікації передбачає співбуття зі світом, відкритий діалог, досягнення злагоди, співробітництва, консенсус». Спікерка поставила перед школярами низку спірних питань: «Інший – це той, хто загрожує моєму існуванню?», «Чи сформована в українському суспільстві культура публічної дискусії?». Юнацька авдиторія вражала філософськими підходами до осмислення порушених проблем.
Юлія Курилова, яка розробила ідею та сценарій дебатів, наголосила на кодексі комунікації дебатерів. Вона зауважила, що публічна дискусія передбачає жорсткі правила. Приміром, сперечатися потрібно з аргументом, а не з людиною: критикувати можна тезу, логіку, інтерпретацію, доказ, аргумент. Утім не можна атакувати людину – її досвід, інтелект, зовнішність, соціальний статус, вік, національну належність. Тренерка показала принципи проведення дебатів на прикладі вірша Олександра Олеся «Опівночі айстри в саду розцвіли». Школярі були вражені тим, що художній текст став основою дебатів та ілюстрацією до правил толерантної поведінки. Юлія Курилова озвучила критерії роботи суддів та часові обмеження виступів спікерів.
Проєктна група EUROTOLERCULTURE запропонувала учням спробувати британський формат дебатів. Така інтелектуальна гра імітує засідання британського парламенту. Тому школярі розподілилися на чотири команди – «уряду», «опозиції», «суддів» та «голосу народу». Юнаки та юнки жваво обирали ролі прем’єр-міністра, його заступника, секретаря уряду, лідера, членів й аналітиків опозиції. Основою дебатів стали рядки поезії Василя Стуса: «Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття». А резолюцією була теза: «Ця Палата вважає, що толерантне суспільство повинно захищати право людини сповідувати власні переконання, навіть якщо вони суперечать позиції більшості».
Команди працювали вправно. Так, Марк, учень академічного ліцею «Елінт», наголосив: «Для Стуса право залишатися собою було важливішим за зручність, безпеку й схвалення більшості. Він не відмовився від власних переконань лише тому, що суспільство, держава чи влада їх не приймали. Тому команда уряду стверджує: свобода переконань є основою людської гідності. Людина не перестає бути вільною лише тому, що її думка непопулярна. Якщо ми дозволяємо більшості визначати, які погляди має право мати меншість, то поняття свободи стає умовним. Справжня свобода проявляється не тоді, коли ми говоримо те, що подобається всім, а тоді, коли можемо залишатися вірними власним принципам, навіть під тиском».
Юрій, лідер «опозиції», навів контраргументи команді «уряду»: «Ми погоджуємося з тим, що кожна людина має право на власні думки й переконання. Але ми не погоджуємося з тим, що толерантне суспільство повинно захищати їх без достатніх обмежень. Проблема резолюції полягає в слові «захищати». Що відбувається, якщо переконання людини суперечать фундаментальним цінностям суспільства? Чи повинні ми захищати будь-яку позицію лише тому, що вона є меншістю? Ми вважаємо, що ні. Ми пропонуємо розділяти дві речі: право думати і право діяти Право мати думку повинно бути максимально широким. Але суспільство має право встановлювати межі для дій, які завдають шкоди іншим».
Школярі разом з тренерками EUROTOLERCULTURE дійшли згоди, що толерантне суспільство не повинно змушувати всіх думати однаково. Його завдання створити умови, у яких люди можуть відрізнятися, сперечатися, не погоджуватися, але водночас залишатися рівними. Право бути не таким, як більшість, є однією з найважливіших перевірок справжньої толерантності суспільства.
Ірина Бондаренко, координаторка проєкту Erasmus+ Модуль Жана Моне EUROTOLERCULTURE
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
