Редактор газети у 1973 році – Юрій Гапон:
- Тодішня газета «Педагог» своїм корінням сягає звичайної стіннівки, яку ми вивішували на інститутських стінах. Це вважалося нашою громадською роботою: викладачів, студентів різних факультетів. Та інститут розвивався. І все частіше можна було почути думку про заснування власного друкованого органу. Саме 1973 року відповідне рішення ухвалили на засіданні парткому інституту, а згодом і області. Міністерство освіти виділило кошти, і ми почали працювати. Користуючись нагодою, хотілося би нагадати, що газета - колективний організатор. А в навчальному закладі основна справа – це творення живої української культури. Пора розвіяти лицемірне твердження, що, наприклад, української культури фізики, хімії, психології і т.п. немає. Українську культуру в Запоріжжі треба вивести із підпілля. А це все, що будується українською мовою. Нехай українська мова вашої газети перестане бути умовністю. Не соромтеся говорити нею на тусовках, не говорячи вже про аудиторії. Пропоную нащадкам запорозьких січовиків вітатися за формулою: «Живий Дух Січі! – Навіки живий!» Я щиросердно вам бажаю успіхів.
Про себе. Зараз мені 75 (станом на 2013 рік). З 1971 року до 1993 року працював на кафедрі педагогіки ЗДПІ, заснував лабораторію соціально-педагогічних досліджень, яка стала ініціатором заснування відповідного факультету. Працював близько десяти років в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук. Зараз директор науково-освітнього центру «Січова академія», завідувач кафедри соціальної роботи університету «Україна» (запорізька філія). Продовжую писати наукові й художні твори. Найлегше деякі з них знайти на сайті газети «День».
Редактор газети у 1974-1980 роках – Віталій Шевченко:
- Сьогодні, коли нашому університету, як і всій Україні, в першу чергу, потрібна єдність, газета покликана згуртувати різні факультети і служби в нерозривну спільноту. Переконаний, що у повсякденному спілкуванні і викладачі, і студенти, і адміністративно господарські працівники – нерозпізнані, нерозгадані, незбагненні. Вони можуть зі сторінок «Запорізького університету» дізнатися багато цікавого про своїх колег не лише з двосторонніх бесід із ними, а і з репортажів із аудиторій, лабораторій, читальних залів, гуртожитків, із кореспонденцій про сесії та практики, зі звітів про наукові конференції та закордонні поїздки, про засідання вчених рад і ректорські оперативки, із заміток про студентське дозвілля, із портретних замальовок і нарисів, із фотографій із «характером», із аналітично-критичних публікацій тощо. У газети незміряне багатство можливостей – мобілізуючих, виховних, інформаційних, розважальних. Бажаю використати їх якнайповніше!
Про себе. Доктор філологічних наук, професор. Автор низки наукових праць та навчально-методичних посібників, а також понад 100 наукових публікацій. Має власну наукову школу. Очолює кафедру теорії літератури та журналістики факультету журналістики ЗНУ. Має урядову відзнаку «Відмінник народної освіти України». Член редколегії журналу «Журналіст України», фахових видань «Вісник Запорізького національного університету», «Нова філологія». У періодичних виданнях України працює з 1959 року.
Редактор газети у 1980-1993 роках, випускниця ЗНУ – Олена Гривцова:
- Слід враховувати, що в ті часи наша газета була офіційним органом парткому, комсомолу та профспілкової організації. Це й визначало її тематичне наповнення та стиль. Але ми завжди намагалися орієнтуватися на наших читачів. Часто на сторінках видання з’являлися студентські портрети, дописи про академічні групи та життя в гуртожитках. На кожному факультеті працювали власні кореспонденти - люди, які із задоволенням пробували себе в журналістиці. Така редакційна політика цілком виправдовувала себе – газету завжди розбирали у день виходу. А найяскравішою подією стало перейменування нашого ЗМІ. Це було зумовлено реорганізацією навчального закладу і в той же час відзначило новий етап у розвитку видання. Бажаю нинішньому редакційному колективу вдалого продовження цієї естафети.
Про себе. Закінчила 1976-го року ЗДПІ (філологічний факультет, спеціальність «Українська мова та література»). У журналістиці з 1980 року. З 1993 року – журналіст газети «Запорізька правда». Ведуча рубрик «Юні таланти», «Літа молодії», «Молоде - незелене», які полюбляють багато читачів газети.
Редактор газети у 1993 році, випускник ЗНУ– Юрій Саплін:
- Згадую в одному з перших номерів заголовок, він виник досить випадково та й був досить простим: «Свято!» - фоторепортаж про святкування річниці Дня перемоги. Це такий яскравий творчий епізод. Але й про проблеми розкажу. Наприклад, із папером, який ми дивом дістали аж із самого Токмака! А як шукали типографію… Врешті аж на кінець міста мусили возити зроблену газету, довозити правки, забирати наклад. Та був ще один проблематичний нюанс. За період вимушеної перерви у виході газети майже повністю розпався авторський професійний і громадський колектив. То працювали з нового листка. Одна справа - багатотиражка в системі партійно-політичної преси, і зовсім інша – в умовах нового часу. Таких термінів, як «корпоративні видання», GR, PR ми ще й не чули. То вчилися без теорії - відразу на практиці. Може й правильно все робили, але з певним острахом - врешті, ми ж першовідкривачі! Я радий, що зараз газета розвивається і досить стрімко. Тож успіхів вам у цій нелегкій справі!
Про себе. 1982 року закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет, спеціальність «Російська мова і література»), а 2005 року - факультет післядипломної освіти ГУ «ЗІДМУ» (спеціальність «Англійська мова»). Працював у ЗНУ на кафедрах російської мови, загального мовознавства – старшим викладачем, доцентом, певний час завідував кафедрою російської мови. Працював доцентом кафедри англійської філології, та за сумісництвом, кафедри видавничої справи та редагування Класичного приватного університету (Запоріжжя). Кандидат філологічних наук. Завершив роботу над докторською дисертацією. Наукові пріоритети: соціолінгвістика.
Редактор газети у 1993-1998 роках, випускник ЗНУ - Олександр Гіммельфарб:
- Громадська преса в усі часи вела літопис. Ні, не просто фіксуючи події життя, а й аналізуючи їх, популяризуючи все, що збагачує людину духовно й матеріально. Та й тавруючи те, що суперечить нормам людського співіснування. Можливо, виражено це високими словами. Однак практично, скажімо щодо нашої невеликої газети, це виглядає саме так. Вірю, що і надалі видання триматиме той же курс – буде літописцем і заспівувачем добрих справ у колективі університету!
Про себе. У 1940 році закінчив факультет мови та літератури, російське відділення Запорізького державного педагогічного інституту. Уже тоді вирішив присвятити себе журналістиці. Не полишав кореспондентську роботу навіть під час Великої Вітчизняної війни. У повоєнний період керував Запорізькою телерадіокомпанією. З моменту відкриття у ЗНУ спеціальності «Журналістика», працював там викладачем. Олександр Михайлович разом зі своєю дружиною Софією Іллівною (також випускницею ЗДПІ 1940 року) виховав двох дітей: сина та доньку. Зараз із сім’єю мешкає у Німеччині, має онуків.
Редактор газети у 1998-2003 роках – Віталіна Московцева:
- Було дуже приємно працювати в газеті. Тепло згадую Анатолія Бойка, історика, онука Якова Новицького, Володимира Табарєва, філолога, перекладача, відомого історика Федора Турченка. Безумовно, велике враження справляв Віталій Шевченко, з яким я познайомилася, коли почала працювати в газеті. Дуже допомагав й Олександр Гіммельфарб. Він передав мені свій досвід, ділився практичними уміннями, за його навчальними програмами і я починала працювати. Ця людина вражала своєю енергією, швидкістю, розумом. На сьогодні ж газета, однозначно, дуже змінилася: став більшим обсяг, а значить, з’явилися нові можливості вмістити якнайбільше матеріалів. Бажаю усім читачам видання завжди знаходити в газеті цікаве, важливе і корисне для себе. А редакційному колективу – думати про читача і думати як читач.
Про себе. 1979 року закінчила Ленінградський державний університет (факультет журналістики). 12 років пропрацювала в газеті «Комсомолець Запоріжжя» (згодом «МИГ»). Протягом 1991-1998 років працювала в газеті «Наш Город» спеціальним кореспондентом із питань культури та освіти. У 1998-2003 роках – редактор газети «Запорізький університет» та започаткованої нею самою газети «Антракт» (культурологічного спрямування). З того часу і до сьогодні – викладач факультету журналістики. Член Національної спілки театральних діячів України. Двічі лауреат вищої театральної нагороди Придніпров’я – фестивалю «Січеславна».
Редактор газети у 2003-2006 роках, випускниця ЗНУ - Тамара Хоменко:
- Із газетою «Запорізький університет» у мене пов’язані ще юнацькі спогади. Я була одним із читачів перших випусків, оскільки 35 років тому навчалася на філологічному факультеті, і «Педагога» (так тоді називалася газета) ми, студенти, дуже любили: видання відображало наше життя. Можете собі уявити, яким щастям було для мене повернутися у власну юність, але вже в іншому статусі й маючи за плечима і життєвий, і професійний досвід. Перш за все, згадую хороших людей, які відгукувалися на прохання дати інтерв’ю, ділилися своїми думками, розкривали професійні секрети. Одним із головних надбань демократії є свобода слова. І я рада за вас, за молодий редакційний колектив, – вам не довелося відчувати на собі тягар цензури, ви можете писати вільно і не кривити душею. Творчої наснаги вам і вдячних читачів!
Про себе. У 1975 році закінчила філологічний факультет ЗДПІ (відділення «Російська мова та література»). Викладала російську мову в профтехучилищі №17 та в школі особливого типу «Контакт». З 1997 року працювала коректором, а потім літературним редактором запорізьких періодичних видань, зокрема, газет «Мрія» та «Горожанин». З 2003 по 2006 рік обіймала посаду редактора «Запорізького університету». З 2006 року працює редактором у газеті «Батьківщина».
Редактор газети із 2006 року, випускниця ЗНУ, викладач Економіко-правничого коледжу вишу, циклова комісія «Журналістика» - Марія Канцелярист:
- Разом із сучасним редакційним колективом ми пишаємося тією роллю, що випала нам і стосується процесу модернізації “Запорізького університету”. Звичайно, найкращі газетні традиції ми намагалися зберегти та продовжити, але й про сучасні тенденції ринку ЗМІ не забували. Надихало все: і реорганізації медіауніверситетської структури, створення прес-служби, вихід газети на обласний рівень, оригінальні ідеї юного колективу газети: Андрія Горбенка, Юлії Чернети, Віталія Бабенка, Олени Благодарової, Ольги Клюєвої та нашого постійного куратора - доцента Ірини Бондаренко та страшого викладача Галини Микитів. Ми прагнули змінити газету, в першу чергу, внутрішньо, закріпивши відповідні зміни й зовнішнім оформленням. Вже, коли дворічна діяльність епохи змін була позаду, бачили, що є чимало аспектів, які варто вдосконалювати. А значить, новий день готував нам нові ідеї, напрацювання, цікаві завдання. 35-річний ювілей видання для нас - нагода підбити підсумки діяльності редакції та накреслити нові перспективи. Триматимемо курс оперативного, актуального, оригінального, пізнавального й правдивого речника нашого, дійсно найкращого, університету України - Запорізького національного!
